Третьякова запропонувала переглянути систему довічних пільг для ветеранів і замінити їх "стипендією на два-три роки"

Про це йдеться в інтерв'ю Третьякової, яке опублікували на сайті комітету 22 березня.

У матеріалі наголошують, що "структурний підхід" до процесу інтеграції демобілізованих захисників і захисниць у мирне життя Третьякова презентувала у лютому.

Зокрема, пропонують замінити довічні пільги на "стипендію" і додаткову оплачувану відпустку.

"Існує велика проблема з пожиттєвими пільгами учасників бойових дій, які у свій час передбачили політики у чинному законодавстві без урахування спроможності державного бюджету. Низка цих пільг не працює. Навіть у мирний час таку кількість пільг бюджет держави не може компенсувати. Система підтримки ветеранів із використанням коштів державного бюджету потребує трансформації й актуалізації відповідно до потреб ветерана. Зокрема, концепція пропонує існуючі у законодавстві пільги для учасників бойових дій провести у дво-трирічну грошову стипендію/доплату до основного доходу", – заявила Третьякова.

Вона зазначила, що потрібно провести опитування серед військовослужбовців щодо того, "чого саме у першу чергу вони потребують після демобілізації, на яку підтримку та сервіс очікують".

Пільги, які не працюють, треба замінити тим, що "дійсно потрібно громадянам після демобілізації", продовжила Третьякова.

"Це об'єктивно житло, державна фінансова підтримка на період адаптації до мирного життя, реабілітація, відпустка (на яку у бюджеті також мають бути передбачені кошти), сприяння держави у досягненні захисниками економічної незалежності", – додала вона.

За словами голови комітету, ці процеси потребують патронату з боку держави (Ветеранська патронатна служба) і тісної співпраці з Центрами надання адмінпослуг, Пенсійним фондом, управліннями соціального захисту населення, органами місцевого самоврядування.

"Щодо оплачуваної відпустки – тут ми будемо дискутувати щодо назви, адже це не типова відпустка. Але після демобілізації військовослужбовець має мати щонайменше два-три місяці для того, щоб адаптуватися в цивільне життя, і отримувати дохід за рахунок держави на рівні середнього розміру грошового забезпечення під час служби. Цей час потрібен демобілізованому захиснику або захисниці, щоб, зокрема, прийти до територіального центру комплектації і соціальної підтримки для здійснення бюрократичних процедур, завітати до роботодавця, який зберігав за воїном робоче місце, навідатися до Ветеранської патронатної служби, побути з родиною, яка довго чекала, вирішити побутові справи, можливо, зайнятися громадськими справами, здобути додаткову чи часткову кваліфікацію, спланувати сімейну економіку", – додала Третьякова.

Вона пояснила, що "за оптимістичним сценарієм", військовослужбовець має отримати робоче місце, дохід, стипендію від держави до основного доходу, медичний захист, житло, отримати додаткову чи часткову кваліфікацію.

"Що стосується стипендії на два-три роки, то її розмір повинен залежати від посади військовослужбовців під час війни, строку служби, кількості виконаних бойових завдань. Усе це потрібно ретельно обрахувати. Це вже робота для уряду. У той же час потрібно готувати системні законопроєкти і розпочинати перемовини з МВФ щодо забезпечення повоєнної адаптації. Адже це все стосується бюджетного фінансування. Очікується, що після двох-трьох років державної підтримки учасник бойових дій зможе продовжити життєвий шлях без особливого супроводу держави", – резюмувала вона.

Контекст:

В інтерв'ю виданню "ГОРДОН" голова Українського ветеранського фонду Наталія Калмикова говорила, що станом на 23 лютого – за день до відкритого вторгнення Росії – в Україні було понад 400 тис. ветеранів. "Зараз наші сили безпеки та оборони налічують приблизно 1 млн осіб. Ми можемо вважати, що потенційно всі вони ветерани", – розповіла вона.