Сейм Литви визнав командувача партизанів Раманаускаса-Ванагаса главою країни
Резолюцію литовського парламенту про те, щоб визнати лідера антирадянського опору Адольфаса Раманаускаса-Ванагаса фактичним керівником Литовської держави, підтримав 91 депутат, тих, хто проголосував "проти", не було, семеро членів парламенту утрималися.
Страченого у СРСР у 1957 році командира литовських партизан Адольфаса Раманаускаса-Ванагаса визнано в Литві фактичним керівником Литовської держави, яка боролася з радянською владою. Відповідне рішення сейм Литви ухвалив 20 листопада, повідомляє Delfi.
За таку резолюцію проголосував 91 депутат, семеро утрималися, проти не голосував ніхто.
В ухваленому сеймом документі констатують, що перший заступник голови президії Руху боротьби за свободу Литви Раманаускас-Ванагас після вбивства Йонаса Жямайтіса-Вітаутаса 26 листопада 1954 року до своєї смерті 29 листопада 1957 року "був найбільш високопоставленою на той момент посадовою особою Литовської держави поміж тих, хто залишився серед живих, і керівником Литовської держави, яка боролася з окупацією".
Адольфас Раманаускас-Ванагас після Другої світової війни очолював партизан Дзукії (історичного регіону на півдні та південному сході Литви). У 1949 році він разом з іншими партизанськими командирами підписав декларацію Руху боротьби за свободу Литви. Того самого року литовські партизани призначили його заступником голови президії руху і головнокомандувачем збройних сил Литви.
Головою президії Руху боротьби за свободу Литви на той час був Йонас Жямайтіс-Вітаутас, проте в листопаді 1954-го його вбили в Бутирській в'язниці Москви.
Із 1952 року Адольфас Раманаускас-Ванагас переховувався від радянської влади, але в 1956-му його було заарештовано. Після жорстоких тортур у 1957 році його стратили.
У жовтні 2018 року останки Раманаускаса-Ванагаса було перепоховано на Антакальнісському кладовищі у Вільнюсі (останки цього року було виявлено на Сирітському кладовищі).
Партизанська війна у країнах Балтії почалася влітку 1944 року, коли радянські війська зайняли цю територію після вигнання звідти німецько-фашистських окупантів. Тоді ж почалися радянські репресії і повторна мобілізація місцевих жителів у Радянську армію. Збройний опір тривав до 1953 року. Свою незалежність Литва відновила в 1990 році.