Науковці виявили на Венері величезні підземні тунелі. Як вони з'явилися?

На Венері виявили незвичайні геологічні структури
Фото: nasa.gov

Італійські науковці, використовуючи дані радарів, виявили, що на Венері можуть бути одні з найбільших лавових тунелів, які коли-небудь відкривали в Сонячній системі. Про це 30 вересня повідомляє Daily Galaxy.

Дослідження презентували у вересні на Європейському науковому конгресі 2025 року в Гельсінкі. Воно ґрунтується на радіолокаційних даних, одержаних під час попередніх місій до Венери.

Тунелі або лавові труби – порожнисті канали, які утворилися, коли верхній шар потоку лави застигає, а під ним рідка лава й далі витікає, – трапляються на Місяці, Марсі й Землі. Розміри цих трубок різняться залежно від сили тяжіння. На тілах із низькою гравітацією, як-от Місяць, вони, зазвичай, досягають величезних розмірів, тоді як на Землі залишаються порівняно невеликими. Оскільки гравітація Венери майже така сама, як у Землі, припускали, що її лавові труби будуть такими ж скромними.

Дослідники помітили ланцюжки вирв поблизу стародавніх вулканів Венери, які збігаються зі шляхами лавових потоків, а не з геологічними тріщинами. Співвідношення глибини до ширини й загальний обсяг таких структур здивували науковців. Розрахунки свідчать, що вони не поступаються, а іноді перевершують аналогічні структури Місяця.

Науковці припускають, що винна щільна атмосфера Венери: через високий тиск вертикальна ерозія всередині труб може бути пригніченою, і лава розтікається широким шаром, формуючи пласкіші, але об'ємні порожнини.

Ці тунелі важливі не тільки як геологічне відкриття. Венера – планета з великою кількістю вулканів, але історія її поверхні погано вивчена через ворожість атмосфери. Венера огорнута щільною хмарою сірчаної кислоти, а температура її поверхні перевищує 480 °C. Такі тунелі всередині могли б зберігати хімічні сліди стародавньої води або інших умов, коли Венера була більш "дружньою".

Щоб підтвердити гіпотезу, планують місію EnVision Європейського космічного агентства, яку запустять 2031 року. Одне із завдань – використовувати радари, здатні "зазирнути" на сотні метрів під поверхню й дослідити ці підземні структури.