Прем'єр Вірменії заявив, що обійняв посаду заради вирішення проблеми Карабаху
Управління Вірменією "інші діячі" зможуть прийняти після вирішення проблеми Нагірного Карабаху, зазначив прем'єр-міністр країни Серж Саргсян.
Прем'єр-міністр Вірменії Серж Саргсян, проти якого в Єревані тривають акції протесту, пояснив геополітичною складністю регіону своє рішення обійняти нинішню посаду. Про це інформує сайт уряду Вірменії.
"Прийняття мною посади прем'єр-міністра було обумовлено однією зрозумілою обставиною: у цьому геополітично складному регіоні і в період, сповнений викликів, що знову виникають, ми зобов'язані забезпечити безпечний розвиток країни та продовжити спрямовані на гідне вирішення Арцахської проблеми (Нагірного Карабаху. – "ГОРДОН") зусилля", – ідеться в повідомленні.
Після цього, за словами Саргсяна, управління країною "можуть прийняти інші діячі".
Прем'єр уважає, що у Вірменії ніколи не стане менше демократії.
"Наші досягнення минулих років зі створення міцної і розвинутої демократії незворотні та гарантовані реформованою Конституцією", – зазначив він.
9 квітня Вірменія перейшла до парламентської форми правління. Армен Саркісян став першим президентом Вірменії, обраним у парламенті. Раніше главу держави у Вірменії обирали на всенародному голосуванні. Із 2008-го до 2018 року президентом Вірменії був Серж Саргсян.
16 квітня демонстранти почали акцію громадянської непокори, перекривши кілька вулиць Єревана. Цього дня на проспекті Баграмяна у столиці Вірменії сталися великі зіткнення між правоохоронцями та учасниками протестних акцій. За даними агентства "Новости-Армения", травми дістало 46 осіб, зокрема шестеро поліцейських.
Опозиціонер Нікол Пашинян заявив 17 квітня про початок оксамитової революції. Цього дня на спеціальному засіданні Національних зборів (парламенту) Вірменії Саргсяна обрали прем'єр-міністром країни.
У 1991 році Нагірно-Карабахська Республіка, підтримувана Вірменією, оголосила про незалежність від Азербайджану. Це призвело до бойових дій, що тривали до 1994 року. Збройний конфлікт завершився підписанням Бішкекського протоколу про перемир'я і припинення вогню між Вірменією та Нагірно-Карабахською Республікою з одного боку та Азербайджаном – з іншого.