Сонячна система рухається швидше, ніж вважали науковці

Команда проаналізувала дані великих радіооглядів далеких галактик, включно з LOFAR’s LoTSS DR2, телескопом ASKAP в Австралії і Very Large Array (VLA) у Нью-Мексико. Радіогалактики дають можливість бачити об'єкти, приховані від оптичних телескопів, бо їхні джети світяться на радіохвилях, які проходять крізь космічний пил.

Щоб визначити швидкість і напрямок руху Сонячної системи, науковці шукали легку нерівномірність у розподілі галактик на небі, так званий диполярний ефект: у напрямку руху видно трохи більше галактик, позаду – трохи менше. Оскільки багато радіогалактик мають складну структуру, команда застосувала негативний біноміальний розподіл і баєсівський підхід, що дає змогу точно оцінити силу і напрямок диполя, враховуючи чутливість кожного огляду й похибки підрахунку.

Вимірювання космічного мікрохвильового фону, за даними Planck, засвідчують, що Сонячна система рухається зі швидкістю приблизно 827 тис. миль на годину відносно цього фону. Надлишковий диполь у 3,7 раза сильніший, ніж очікували, він ставить під сумнів стандартні моделі розподілу матерії у Всесвіті.

Попередні дослідження, зокрема 2023 року на основі каталогів NVSS і RACS, а також комбіновані дані Planck з інфрачервоними і радіооглядами, теж демонстрували надлишковий диполь. Це свідчить про потенційні похибки в обстеженнях або про потребу уточнення космологічних моделей.

Майбутні дослідження, включно зі Square Kilometre Array та іншими проєктами, допоможуть уточнити ці спостереження і визначити, чи збережеться надлишковий диполь після контролю систематики. Якщо так, це може означати або порушення базового принципу однорідності Всесвіту, або наявність невідомого чиннику, який формує розподіл матерії.