У Росії хочуть повернути виправні табори, "РИА Новости" опублікувало колонку про користь ГУЛАГу

У Росії закликають "не лякатися "страшилок" про ГУЛАГ" і відродити виправні табори
Фото: depositphotos.com
У Росії директор Федеральної служби виконання покарань (ФСВП) Олександр Калашников запропонував створити виправні центри для засуджених на об'єктах, де бракує робочої сили і працюють мігранти. Про це він повідомив 20 травня на координаційній нараді уповноважених із прав людини, поінформувало агентство ТАСС.

Калашников зазначив, що наразі в тюрмах і колоніях країни утримують 482 тис. осіб, із них приблизно 188 тис. має право на таке виконання покарання, як примусові роботи.

Водночас на низці великих об'єктів у РФ бракує робочої сили, підкреслив директор ФСВП. Він повідомив, що стосовно цього президент РФ Володимир Путін зустрічався з керівниками "азійських регіонів" (ідеться про Таджикистан і Узбекистан), щоб "налагодити потік мігрантів". А в Магаданській області, де мігранти з країн Середньої Азії працюють на золотих копальнях, влада змушена організовувати для них чартерні рейси, щоб вони могли повернутися додому.

На думку Калашникова, краще побудувати гуртожитки і робочі місця для "спецконтингенту" – це розв'яже проблему браку робітників "і відбудеться та сама соціалізація".

Директор ФСВП підкреслив, що "це буде не ГУЛАГ, це будуть абсолютно нові гідні умови" – засуджені житимуть у гуртожитку або зніматимуть квартиру, за бажання із сім'єю, "отримуватимуть гідну зарплату".

За кілька днів після публікації цієї новини, 23 травня, державне агентство "РИА Новости" опублікувало колонку про те, що ГУЛАГ був "великим і різноманітним" і був корисним радянським людям, а ідея ФСВП допомогла б розв'язати "безліч застарілих проблем суспільства".

За версією авторки колонки Вікторії Никифорової, "були табори з відверто паршивими умовами, а були – зразкового утримання". Як вона вважає, з огляду на загальний рівень життя в радянській Росії після громадянської війни, якщо "для столичних інтелектуалів, для колишніх купців і куркулів" табори були жахом, то для селян, бідних містян, безпритульних, яким трудовий табір надавав "їжу тричі на день, тепле житло і таку-сяку медичну допомогу", це було "більш-менш нормальне життя", і навіть "соціальний ліфт" для сотень тисяч простих людей.

Авторка нагадує, що у США "протягом останніх десятиліть пишним цвітом розцвіла система приватних в'язниць", де практикують багатогодинну примусову працю, і впевнена, що "в російських реаліях таку жорстокість просто неможливо уявити".

Пандемія коронавірусу довела, що не можна залежати від праці гастарбайтерів, пише Никифорова, і зазначає, що громадяни Росії не поспішають займати робочі місця мігрантів – їх не влаштовують занижені зарплати, погані умови проживання, відсутність соцпакета. Водночас вона вважає, що тепер забудовники під наглядом ФСВП передадуть "частину своїх надприбутків" на гарну білу зарплату і дотримання прав трудящих, в'язні дістануть нормальні робочі місця, нові професії, прозорі зарплати, і це "стане драйвером для розвитку всього ринку праці".

"Загалом, якщо не лякатися "страшилок" про ГУЛАГ, то нічого страшного в ідеї ФСВП немає", – підсумовує авторка.

Контекст:

Головне управління таборів – підрозділ НКВД СРСР, МВС СРСР, Міністерства юстиції СРСР, який здійснював керівництво місцями ув'язнення й утримання в 1930–1960 роках. Надалі відомство було перейменовано на ГУВП (Головне управління виконання покарань). Наразі перетворено на ФСВП (Федеральна служба виконання покарань).

У сталінський період ГУЛАГ нараховував приблизно 30 тис. місць ув'язнення, через які пройшли мільйони ув'язнених. У народному господарстві використовували їхню безплатну працю. За офіційними даними, через табори і в'язниці цієї системи пройшло 20 млн ув'язнених. Щонайменше 1,7 млн людей загинуло: від голоду, важкої праці, хвороб або їх було розстріляно.

Значну частину в'язнів становили політичні в'язні, які не здійснювали кримінальних злочинів. Багатьох із них згодом було реабілітовано, а їхнє ув'язнення визнано незаконним.