Аміна Окуєва: одеситка, чеченка, хірург, снайпер
G
1 листопада у Дніпрі за мусульманським звичаєм поховали українського військовослужбовця Аміну Окуєву, яка загинула внаслідок збройного нападу. Публічного прощання не було, час і місце близькі тримали в таємниці, побоюючись можливих терактів. "ГОРДОН" зібрав усе, що відомо про походження, життя, сім'ю і переконання Окуєвої.
Українка чи чеченка?
Мама Аміни Окуєвої, Ірина Камінська, у 80-ті роки приїхала з Північного Кавказу на навчання до Одеси. Там і народилася Аміна.
"Я народилася в 1983 році, в Одесі, в Україні, але потім тривалий час жила на Північному Кавказі, у Чечні, у Росії, навіть у Москві – приблизно п'ять років. Повернулася до України приблизно у 2004-му. Батько – чеченець, але він помер давно, і я його не знала. Мати – радянська полька, із Північного Кавказу. Братів і сестер у мене немає", – розповіла вона виданню "Цензор.НЕТ" у червні 2017 року.
Мама Аміни вийшла заміж за Віктора Нікіфорова й узяла його прізвище. А сама Аміна двічі змінювала ім'я і прізвище. У дитинстві її звали Наталія Нікіфорова, після першого заміжжя і прийняття ісламу вона стала Анастасією Мустафіновою, після того, як вийшла заміж удруге, – Аміною Окуєвою.
Школу закінчила в Москві, там же зустріла першого чоловіка, але потім повернулася до Одеси.
"Обставини склалися так, що знову опинилася в Одесі. Фактично втекла з Москви, де в розпал другої чеченської війни існувати "іновірцям" було складно", – розповіла вона в інтерв'ю газеті "Факты" у 2015-му.
Про свою участь у подіях у Чечні Окуєва розповідала мало. Тоді їй було лише 16 років.
"Із 1999 року, із другої чеченської війни, я брала участь у допомозі Опору. Подробиць обговорювати не буду. Опір і скерував мене вчитися на хірурга. Для наших бійців у горах Ічкерії багато поранень ставало смертельними – тому що не вистачало гостро медиків, а звертатися до лікарні не можна. І от я поїхала до Одеси, вступила в Одеський медичний університет. Навчалася шість років, потім вступила в інтернатуру за спеціалізацією "загальна хірургія". Але після інтернатури вже не практикувала лікарем. Революція почалася, війна", – пояснювала Аміна.
"Війна для мене – не нові відчуття. Я застала другу війну в Чечні, щоправда, як мирний житель. Тому до обстрілів ставлюся нормально. У плані масштабності в Чечні все було набагато серйозніше: зметені разом із містами та селами мирні жителі. Там використовували значно більш важке озброєння, усі види бомб, окрім ядерної зброї".
Джерело: "Цензор.НЕТ".
Іслам вона прийняла у 2000 році, у 17 років. Дівчина змінила ім'я на Анастасію, одягла хіджаб і вийшла заміж за військовослужбовця, чеченця Ісу Мустафінова, пише "BBC Україна". У 2002 році в Аміни народився син. За даними видання, перший чоловік Окуєвої раптово помер у 2003 році. ФСБ зараховувала Мустафінова до учасників "бандформування в Чеченській Республіці".
Другим чоловіком Окуєвої став Іслам Тухашев, за російським паспортом – Іслам Окуєв, пише "Московский комсомолец". Журналісти стверджують, що паспорт був підробленим. Подружжя приїхало до Одеси, але влада депортувала Тухашева за порушення правил перебування у країні. У Росії його обвинуватили в убивстві співробітника спецслужб і у 2006 році засудили до довічного ув'язнення, писало видання Regions.ru.
Адам Осмаєв
З Адамом Осмаєвим Окуєва познайомилася у 2008 році в інтернеті: вони спілкувалися на одному з форумів антиросійського підпілля. В інтерв'ю вона наголошувала, що це був ресурс "для тих, хто бореться за свободу Кавказу, а не форум знайомств".
"Усі законспіровані, ніхто ніколи не виставляв справжніх даних. Але от з одним із учасників, як виявилося, у мене були спільні погляди на геополітику. Ми спілкувалися приблизно протягом півроку. І от раптом в особистому листуванні з'ясували, що ми живемо обоє в одному місті – в Одесі! І ми почали зустрічатися. Але не так зустрічатися, як заведено у вас, а просто зустрічатися в публічних місцях, у кафе, щоб поруч були інші люди, не наодинці. Адам запропонував мені вийти заміж буквально після кількох зустрічей. Але я не була готовою відразу відповісти йому. Ми одружилися за рік після знайомства, у 2009 році", – розповідала Аміна.
Пара спочатку не реєструвала шлюбу, одружилися в мечеті, оскільки Осмаєв жив в Одесі на нелегальних підставах та без офіційних документів.
"Адам до зустрічі зі мною у 28 років не одружився. Хоча родичі йому наречених підшукували постійно, пропонували йому багато гарних дівчат. Але Адам відмовлявся. Він шукав саме дружину-товариша, із якою можна разом присвятити себе Опору", – пояснила дівчина в інтерв'ю.
На запитання, чи планують вони заводити дітей, заявила: "Ні. Я не хочу говорити про причини. У мене є дитина, вона з родичами. Ми з Адамом присвятили свої життя боротьбі за свободу нашого народу".
У лютому 2012 року, за часів президентства Віктора Януковича, правоохоронці затримали в Одесі Адама Осмаєва і громадянина Казахстану Іллю П'янзіна після вибуху в одній із квартир. Їм висунули підозри у незаконному поводженні зі зброєю та вибуховими речовинами, пізніше у СБУ заявили, що із грудня 2011-го до лютого 2012 року затримані готували замах на Володимира Путіна, який тоді був прем'єр-міністром РФ і кандидатом у президенти. П'янзіна за запитом Генеральної прокуратури РФ українська влада видала російській стороні. У вересні 2013 року в Москві його засудили до 10 років позбавлення волі. Екстрадувати планували й Осмаєва.
"Затримання було як грім серед ясного неба. Як і обвинувачення у спробі замаху на Путіна. Це для мене був випускний шостий курс, підготовка до іспитів. Кілька місяців мене три–чотири рази на тиждень викликали на допити і запитували одне й те саме. Спочатку нас увели в оману, що його будуть судити тут, в Україні, що видавати його не будуть. Але коли апеляційний суд відмовив у нашому клопотанні і стало зрозуміло, що його видадуть, ми почали діяти дуже швидко. Для нас із Адамом те, що його не видали, – це перше диво, що з нами сталося. Ми встигли подати позов до Європейського суду із прав людини, суд дуже швидко ухвалив рішення, і екстрадицію було припинено".
Джерело: "Цензор.НЕТ".
Окуєва була впевнена, що Осмаєва використовували для тиску на його батька через нафтовий бізнес у Чечні. Коли екс-президент України Віктор Янукович утік з України, пара сподівалася, що Осмаєва швидко випустять, але справу затягнули: обвинувачення в замаху на Путіна з нього зняли, але продовжували обвинувачувати за статтями про незаконне поводження зі зброєю та вибуховими речовинами.
"Його посадили у 2012 році, перед виборами президента Росії. І я підозрюю, що це був подарунок до виборів. Тобто в Росії це використовували як піар-хід. Я думаю, що Путін – це не людина, а втілення зла. Нас усіх тягали на допити у СБУ, міліцію, робили обшуки вдома. Але зараз збоку дивишся, наскільки це безглузде обвинувачення, що нібито мій чоловік і ще двоє людей варили якусь саморобну вибухову речовину в каструльці, за загальнодоступним рецептом з інтернету, щоб за допомогою всього цього здійснити теракт щодо Путіна. Чому вибрали мого чоловіка? Тому що його батько ще з радянських часів став головою "Чеченнефтепродукта". Це досить серйозна організація. І коли до влади прийшов Кадиров-молодший, цей бізнес захотіли якось віджати, як це зазвичай відбувається".
Джерело: "Цензор.НЕТ".
Главу Чечні Рамзана Кадирова згодом українські політики називали причетним як до замаху на Осмаєва, так і до вбивства Окуєвої.
18 листопада 2014 року Приморський райсуд Одеси визнав Осмаєва винним у незаконному поводженні з вибуховими речовинами, необережному знищенні чужого майна та підробленні документа, засудив до двох років, дев'яти місяців і 14 днів тюремного ув'язнення. Його звільнили в залі суду, оскільки зазначений строк він відбув у СІЗО.
Після виходу Осмаєва на волю пара зареєструвала шлюб у надії, що це дасть можливість Адаму набути українського громадянства. Але поки прохання і клопотання залишають без відповіді.
Майдан
Поки чоловік Окуєвої був у СІЗО, в Україні почалася Революція гідності. Аміна вирушила до Києва на Майдан, надавала медичну допомогу пораненим під час акцій протесту. Разом із восьмою "афганською сотнею" вона стояла на вулиці Грушевського.
"Війна – це щось темне, але там відпадає лушпиння, умовності, так званий етикет. Там – усе дуже просто і зрозуміло. А світлим, незважаючи на втрати, для мене був Майдан. Це підйом емоцій, патріотизму, бажання щось робити. Там радикально змінилося моє ставлення до України, до українського народу. Раніше я особливо українців від росіян не відрізняла. Ні, розуміла, що це окремий народ, якому Росія такий самий ворог, як і чеченцям, але, живучи на Майдані, я зрозуміла, що це принципово різні народи, різні саме менталітетами".
Джерело: "Цензор.НЕТ".
Вибори 2014 року
У 2014 році Окуєва балотувалася за одномандатним виборчим округом №136 у Суворовському районі Одеси як самовисуванець. Здобула 3,72% голосів, посіла дев'яте місце і не пройшла в Раду.
"Я брала участь у виборах в Одесі, мене підбили мої побратими. Балотувалася за одномандатним мажоритарним округом, самовисуванець, але не пройшла, і навіть рада цьому, тому що спочатку не горіла бажанням туди потрапити. Я думаю, мені там було б дуже нудно. Я комфортніше почуваюся на фронті", – заявила Окуєва виданню "Цензор.НЕТ" у 2014 році.
У цій самій кампанії вона закликала голосувати за партійний список "Правого сектору".
Окуєва була помічником нардепа від Радикальної партії Ігоря Мосійчука на громадських засадах. У 2014 році вони оголосили про створення "Антикремлівського блоку народів". Мосійчук заявив, що українці мають підтримати народи Кавказу в їхній боротьбі за свободу і незалежність від Росії. Між замахом на Мосійчука й убивством Окуєвої в жовтні 2017 року минуло п'ять днів. Осмаєв упевнений, що виконавці – одні й ті самі.
Війна на Донбасі
Коли у 2014 році Осмаєв вийшов із СІЗО, Окуєва вже була добровольцем у батальйоні "Київ-2". Її оформили як фельдшера, але вона брала участь у бойових діях. Адам одразу після звільнення приєднався до міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва, а після загибелі його командира Іси Мунаєва очолив підрозділ.
Окуєва здобула спеціальність гранатометника й оператора протитанкового ракетного комплексу.
"Я залишила свого 13-річного сина одеським родичам і вступила в батальйон "Київ-2" – стала його фельдшером. Оскільки медична освіта у мене цивільна, а не армійська, то у військовому квитку записано не "лікар", а "фельдшер". Але це не звужує кола моїх професійних обов'язків. Ну, а в разі необхідності береш участь у бою нарівні з усіма – хоч ти фельдшер, хоч кухар".
Джерело: "Факты".
25 липня 2017 року Аміна склала іспити і здобула звання молодшого лейтенанта десантно-штурмових військ.
Разом із чоловіком вони брали участь в АТО як пара снайперів. Служба снайпером для Аміни була майже "самоволкою", оскільки офіційно вона перебувала в полку "Київ-2". Щоб поїхати на позиції з чоловіком, вона брала записку про звільнення.
"Так, у нас гарна сімейна пара. На позиціях один із нас спостерігає й обчислює, інший стріляє, і ми міняємося. Зараз головне – щоб пошкоджений шматок легені не завадив йому продовжити наші бойові дії. Головне – щоб із життям було гаразд, дасть бог... Ми малюємо картку вогню, позначаємо орієнтири в зоні ураження, відстані вимірюємо, малюємо по сітці. Обчислення робить переважно Адам. Але взагалі в нас у парі взаємозамінність. Один спостерігає в бінокль або тепловізор, інший із гвинтівкою, ми міняємося кожні кілька годин", – розповіла Окуєва в інтерв'ю "Цензор.НЕТ".
Наприкінці 2016-го, перед Новим роком, вона звільнилася з полку.
"Я мусульманка. За своїми релігійними переконаннями ношу хіджаб. Є цілі мусульманські батальйони, які борються за Україну. Ми живемо тут, і якщо напали на нашу землю, то захист цієї землі можна прирівнювати до священного обов'язку. Це не суперечить нашій релігії. Головне – це наш намір. І якщо він правильний, то мені це зарахується як добра справа".
Джерело: "Цензор.НЕТ".
Замах 1 червня
1 червня на Подолі в Києві чоловік, який відрекомендувався Алексом Вернером, журналістом французької газети Le Monde, вистрілив у Осмаєва. Пізніше з'ясували, що "журналіст" – Артур Денісултанов-Курмакаєв, кілер чеченського походження із Санкт-Петербурга на прізвисько Дінго.
За даними поліції, "Вернер" домовився з парою про інтерв'ю. Після розмови чоловік попросив Адама пересісти на заднє сидіння до дружини, нібито хотів вручити їм подарунок від редакції та сфотографувати; дістав із подарункової коробки пістолет "Глок" і вистрілив у груди Осмаєву. Окуєва відкрила вогонь у відповідь із нагородного пістолета Макарова. Вона зробила чотири постріли.
"У мене вийшло тільки те, до чого я готувалася протягом усього життя. Ми постійно обговорюємо, що росіяни намагатимуться нас убити, по кілька разів на день. Ми були морально готовими, можна навіть сказати, чекали, що це може статися. Ховатися й нічого не робити – це не наш підхід. Ми віримо, що все визначено, і кожна людина має робити те, що вважає правильним, незалежно від того, небезпечно це чи ні".
Джерело: "Цензор.НЕТ".
Кілер вижив, зараз він перебуває під вартою і відмовляється давати свідчення. 9 червня Осмаєва виписали з лікарні.
Телепроект "Герої Кавказу"
У жовтні, за кілька днів до загибелі, Аміна розпочала телевізійний проект на кримськотатарському каналі ATR. Як ведуча програми "Герої Кавказу" вона встигла записати пілотний випуск.
"Узялися за здійснення нового починання, яке замислювали і народжували не менше ніж протягом року. Для мене це абсолютно нова сфера діяльності, тому я трохи нервувала під час запису пілотного випуску. Одна річ, уже звична для мене, – бути гостем у студії, і зовсім інша – самій приймати гостей. До речі, першим гостям нашої програми про героїв Кавказу щиро дякую. Ваші спогади для мене дуже цінні", – написала Окуєва у Facebook 24 жовтня.
Єдиний випуск програми вийшов у ефір 31 жовтня.
Убивство
Увечері 30 жовтня на залізничному переїзді в селищі Глеваха (за 10 км від Києва) невідомі розстріляли автомобіль, у якому перебували відомі українські добровольці, ветерани АТО Адам Осмаєв і його дружина Аміна Окуєва – від поранення в голову вона померла на місці. "ГОРДОН" докладно писав про це в день убивства.
Аміну Окуєву поховали 1 листопада у Дніпрі.