Локшина на вуха – 1: огляд нової президентської кампанії G

Ну як – на море з'їздили? Європу за безвізом об'їздили? Діточок до школи зібрали-відвели? Картоплю викопали?

Якщо так, то готуйтеся – тепер вас, відпочилих і засмаглих, почнуть напихати передвиборчою агітацією: білбордами, розтяжками, безкоштовними газетами і телевізійною рекламою.

Не відразу, звичайно, не із завтрашнього дня – спершу дадуть народу повернутися з відпочинку і налаштуватися на робочу хвилю. А там уже і до телевізора недалеко. Клацнете пультом – а вони вже тут як тут, кандидати й дядечки з тітоньками, які за них агітують. Усі такі душевні, мудрі, серйозні, патріотичні – свої в дошку!

А далі – одне з двох: або понурий і тотальний ігнор, із негайним перемиканням на мультики для дітей і Discovery для себе. Або поступове втягування, безповоротне підсаджування на голку. Спочатку глузливе: "Михайле, іди сюди! Подивися, що це чмо говорить!" Наприкінці: "Добре, зачекай перемикати, подивимося ще, що N скаже!"

У чому полягає суть передвиборчого агітаційного чосу? На це запитання мені нещодавно відповів (не без професійного цинізму, треба сказати) один затребуваний у верхах спеціаліст медійно-агітаційного спрямування.

"Насправді вибори, – сказав він, – це промивання мозку для того, щоб ти протягом трьох місяців забув, що було до цього. Але якщо ти зіставиш факти того, що було, із тим, про що говорять, і подумаєш про те, що буде хоча б у середньостроковій перспективі, – тоді пазл складеться".

Що ж, у цій цитаті є все для того, щоб не почуватися безпорадним піддослідним, якому досвідчені дядьки вішають локшину на вуха. По-перше – діагноз; по-друге – курс лікування від досвідченого фахівця.

Почнемо з діагнозу. Промивати вам мозок – повсюдно й ефективно – будуть для того, щоб увести у вашу свідомість такий образ кандидата в президенти (адже в нас президентська кампанія, правильно?), із яким його команда сподівається виграти вибори. Ну, або показати такий результат, із яким можна буде спокійно збирати спонсорів під вибори у Верховну Раду. (Майте на увазі, ці вибори йдуть дуплетом, і відокремлювати одні від інших – абсолютно неправильно).

От вони і стараються. Щоправда, до бою поки долучилися лише деякі. Заставила всю країну білбордами Аграрна партія, яка рекламує свого голову Віталія Скоцика. Звідки в цього пана і його соратників такі гроші? Се народові невідомо. Так само як і мотиви, через які потрібно за цього самого Скоцика (варіант: Аграрну партію) голосувати. Але технологам цього поки що й не потрібно: на першому етапі важливо забезпечити впізнаваність бренда. Ну, щоб ви не плутали його з яким-небудь середньої руки бізнесменом, якого днями бачили, святкуючи ювілей своєї мами в місцевому ресторані.

Ще один джентльмен – народний депутат Олександр Шевченко – будує свою виборчу кампанію на популярності гірськолижного курорту "Буковель", господарем якого є. Нічого крамольного в такому підході немає: успіхами бізнесмена часто вимощено його шлях у політику – он хоч у Дональда Трампа чи Петра Порошенка запитайте. Але в цих важковаговиків від початку були шанси дістатися на самий верх, а які шанси вийти в другий тур у Олександра Леонідовича? Правильно, нульові.

Навіщо ж тоді він вступає в президентську кампанію? Варіантів відповіді може бути кілька: технічний кандидат, реклама "Буковеля", розкручування політичної кар'єри, невідомі нам кулуарні "мутки"... Особисто я схиляюся до третього варіанта з домішкою четвертого. Що ж, нехай розкручується шановний Олександр Леонідович! Лижну палицю йому в руки!

А ось Романа Безсмертного розкручувати не треба, фігура відома. Йому б віри – простої віри електорату в те, що він, володар завидної кар'єри в діапазоні від Кучми до Порошенка, є не минулим України, а її майбутнім. Цю віру Роман Петрович і намагається вселити у співгромадян завдяки інтерв'ю та турам по країні, які підкріплює відеороликами високорозумних розмов з інтелектуалами. Чи вийде із цього історія успіху? Побачимо. Тим більше, що й у Безсмертного цей етап кампанії – стартовий. Думаю, він розуміє, що на цитуванні Монтеск'є і Боплана далеко не заїдеш. Потрібна харизма – а в наших краях це щось таке, про що люди в маршрутці кажуть так:

– Ну, він тим олігархам покаже! Мужик серйозний! Не боїться оту нашу махвію!

Приблизно таку репутацію заслужив уже в найдовірливіших електоральних краях Олег Ляшко. Тепер потрібно коригувати свій образ – для більшого, так би мовити, охоплення виборця – у бік жіночих симпатій і шинкарського молодецтва. Із цією метою Олег Валерійович вирішив стати зіркою караоке і YouTube. Серед виконаних ним хітів – арія містера Ікса і блокбастер "Третье сентября", що викликає нудотні бажання підспівати.

Співає Олег Валерійович об'ємно, пафосно, компенсуючи велику кількість фальшиво взятих нот гримасами й задушевністю механізатора, який посилив випиту пляшку горілки кількома пляшками пива. Але не варто думати, що Олег Валерійович п'яний – аж ніяк! Просто він чудово відчуває непозбувну тягу свого електорату до прекрасного. Ось і дає їм шоу. Як то кажуть, який Бродвей – такий і Сінатра...

Ну і що робити із цими майстрами одурманювання? Як, сидячи в цьому цирку, не стати клоуном самому?

Мабуть, для початку варто перефразувати улюблене запитання класиків детективного жанру: чому це їм вигідно? Навіщо їм усе це потрібно? І ось коли ви зрозумієте, якого зворотного ефекту домагаються від вас наші кандидати – багато що для вас стане зрозумілим. І на душі полегшає!

Про передвиборчу кампанію Рабіновича, Гриценка, Тимошенко і Порошенка, а також про те, як не сісти на "голку" політагітації – читайте у другій частині огляду.