"Найважливіший день ще попереду. Скоро". Повний текст інтерв'ю Зеленського за підсумками 100 днів президентства
Цього тижня виповнилося 100 днів із того моменту, як президент України Володимир Зеленський вступив на посаду. Він не проводив традиційної пресконференції. Замість цього глава держави дав інтерв'ю акторові Станіславу Боклану, з яким разом знімався у серіалі "Слуга народу". Співрозмовники говорили про взаємини Зеленського з керівником Офісу президента Андрієм Богданом і президентом Росії Володимиром Путіним, про ціни на "комуналку", а також про те, як сприймають Україну лідери західних країн. Зеленський розповів, чому не продає президентських літаків і не їздить на роботу велосипедом, чи напивався він за ці 100 днів і що вважає своїм головним досягненням.
Текстову версію інтерв'ю Боклана із Зеленським опублікувала ТСН 31 серпня.
Як реагую на гнівні коментарі у Facebook на свою адресу? Погано, дуже погано
– Я пам’ятаю, коли у фільмі я зайшов до вас із цією фразою "Доброе утро, господин президент" – ви саме сиділи у вбиральні й цікавилися останніми новинами, а як починається ранок президента у реальному житті?
– Я говорив це у промові на День Незалежності України, що я прокидаюся разом із повідомленнями з фронту – пострілів стільки-то, втрат стільки-то. Я дуже радий, що зараз це зменшилося в рази. Я отримую ці смс три рази на день. Коли там нуль – це дуже приємні моменти. Потім цілую своїх дітей, свою жінку. Вони завжди сплять, коли я це роблю, вони навіть не знають, що я це роблю, от тепер дізнаються.
– Ви, я думаю, читаєте новини, цікавитеся Facebook, там же про вас...
– Таке відчуття, що там тільки про нас (сміється).
– Скажіть, як реагуєте на гнівні коментарі на свою адресу?
– Погано. Дуже погано. Я така людина... Я ж цього не робив, я дійсно працюю, я дійсно хочу, щоб ми перемогли в усіх справах і у війні і щоб усе було добре в Україні. За що?
– Є варіант викреслити себе із Facebook і не звертати уваги на це.
– Не можу.
– Я пам'ятаю історію, коли хтось у Facebook написав: "Зеленскому пора показать яйца", не знаю, як саме це пропонувалося зробити, і з вашої сторінки відповіли: "Скинув у лічку". Це ви особисто робите чи люди, які займаються вашим Facebook?
– Ні-ні, я сам, особисто все роблю.
– Мене дуже цікавить таке запитання. Я особисто знайомий і з вами, і з вашою дружиною. Розкажіть, вона стала першою леді, як, на вашу думку, вона почувається в такому статусі і в такій ролі?
– Я думаю, що це питання більше до неї, ніж до мене... Їй складно, тому що вона дуже відповідальна людина. Мені здається, що навіть відповідальніша за мене, тому що вона кожну деталь розбирає. Їй дискомфортно, вона не любить, коли про неї говорять, навіть коли добре говорять, у соцмережах. Вона не любить стільки уваги.
– Ви ухвалюєте певні рішення, і, може, їй не завжди вони подобаються. Вона вам про це говорить?
– Я раджуся з нею, кажу відверто, із дуже складних питань, бо в неї дуже твереза думка. Кожній людині потрібні люди, які кажуть правду. Не потрібно бути в теплій ванні, особливо коли ти президент України чи якась інша відповідальна посада, це дуже важливо.
– Як зараз батьки? Син – президент. Які зміни відбуваються у стосунках із ними?
– Вони стали ближчими. Мама, як дзвонила мені три рази на день, так і відбувається. Із батьком ми дуже рідко говорили через різні причини, зараз ми більше говоримо, стали ближчими. Він мені каже речі, які я від нього не чув багато років. Він пишається мною. І, коли ми після розмови на ту чи іншу тему, на серйозні теми, він мені радить багато всього, а коли ми закінчуємо розмову, ми говоримо один одному: "Я тебе люблю".
– Ви сьогодні і дуже часто без краватки. Як на це реагують ті, хто хоче бачити вас у краватці? Я маю на увазі регламент і таке інше.
– Я, чесно кажучи, вибачте за таке слово, його, мабуть, немає в українській мові, "не заморачиваюсь", як на мене люди реагують.
– Я теж би сьогодні приїхав без краватки, але...
– Та нормально. Є моменти, наприклад протокол. У нас є керівник протоколу Ярослав. Коли я в краватці, у нього відразу з'являється настрій, він мені каже: "О! Це президент".
– Ми зараз їдемо до вас на роботу. Скажіть, будь ласка: чому ми їдемо з вами не на велосипеді?
– Дуже складне запитання. Я з цим боровся і борюся. Я чесно скажу – мені не дозволяють. Через що... Не буду зараз називати прізвищ людей, від яких може бути небезпека. Ми отримуємо інформацію... Через це мені не дозволяють. Та було вже декілька прикладів, коли, образно кажучи, зовсім було небезпечно.
– Ви обіцяли не заважати киянам жити спокійно – не перекривати дороги. Начебто здавалося, що це відбувається, і раптом до нас приїхав пан Нетаньяху і...
– Я бачив. І всі показали, що у мене великий кортеж...
– Я не знаю, були ви в тому кортежі чи не були, справа не в тому. Так буде завжди, коли приїжджатимуть поважні гості з інших країн, чи це питання владнається?
– Почну з початку: ми обіцяли нічого не перекривати – ми нічого не перекриваємо. Ми обіцяли, що не буде кортежу, і, щоб усім було відомо, кортежі завжди були, і у попередньої влади, від восьми до 12 машин. Вісім – це мінімум, 12 – це те, про що я знаю, може, було більше, може, менше, не важливо. У нас завжди є дві-три машини. Буває, попереду обов'язково машина поліції, і одна буває, вони знають, як я на це реагую, охорона знає, одна машина ззаду ховається. У мене буває завжди з цим багато прикольних моментів, як я виходжу, як вони тікають... Ну це окрема історія, дуже смішно.
– Сумуєте за друзями з "Кварталу"?
– Завжди.
– Зустрічаєтеся? Є час зустрічатися чи тільки: "Альо, привіт"?
– Зустрічатися часу немає. Час на "Альо" іноді з'являється. Буває, пишемо один одному смс у "вотсапах".
Така ідея – вийти на сцену. Чому ні? Просто дуже дорогі квитки. Для мене буде дешевше на сцені
– Серце тьохкає, коли ви чуєте "Ліга сміху" або "Вечірній квартал"? На "Лізі сміху" я вас бачив, а є ідея відвідати "Квартал"?
– Є ідея. Я хочу відвідати "Квартал". Хочу. Я не міг поїхати в Одесу на зйомку, тому що у мене були справи. Але зараз в "Україні" у жовтні, я знаю, будуть зйомки "Кварталу", і я хочу.
– Інкогніто або офіційно?
– Просто, офіційно, як глядач. Як не останній глядач. А може, ще така ідея – вийти на сцену. Чому ні? Просто дуже дорогі квитки. Для мене буде дешевше на сцені, ніж сидіти за такі гроші.
– На превеликий жаль, не бачив номера кварталівців про вас і Андрія Богдана. У реальному житті пан Богдан часто щось шепоче вам на вухо. Таке враження, що пан Богдан хоче продемонструвати мені як глядачеві, що він має якийсь особливий вплив.
– Він просто така нетерпляча людина, якби ви знали. Він не може іноді, як-то кажуть, угомонитися. Я йому кажу: що ти постійно виставляєш в Instagram? Що ти за людина? Що ти у Facebook? Куди ти поліз до журналістів? Чого ти з ними сваришся? Він повинен заспокоїтися. Впливати на мене – він знає, що це дуже-дуже складно. Але він знається на цьому, у нього в політиці більший досвід, це правда, що іноді він дає дуже креативні думки, це так і є. Він мені може шепотіти: "А ти забув сказати про це". Я йому кажу: "Андрію, заспокойся". Він: "Ти бачиш, що він сказав?"...
– Усі ми святкували День Незалежності 24 серпня, а Андрій Богдан у цей час був на весіллі у Сен-Тропе.
– Я чув і навіть бачив.
Я думаю, що Богдан неправий. Чи порушував він закон? Так, не порушував. Але я думаю, що не все законами міряється
– Як ви до цього ставитеся?
– По-перше, що там було. Богдан пішов у відпустку. Я навіть не знав, куди він їде, це не моя справа. Він пішов у відпустку, і це було не 24-го. Це важливо розуміти, що він не приїхав саме в День Незалежності у Сен-Тропе. Це неправда. Він поїхав за чотири чи за п'ять днів. Це його відпустка офіційна. Ми домовилися – я підписав відпустку, є папери. Він на 24-те був запрошений на весілля до свого знайомого чи товариша. Я йому подзвонив і сказав, що він неправий у цій ситуації. Він не міг бути, як один із реальних потужних людей у владі... Він не має права на День Незалежності своєї країни у Сен-Тропе гуляти. Я думаю, що він неправий. Чи порушував він закон? Так, не порушував. Але я думаю, що не все законами міряється. Але спеціально на День Незалежності, хочу захистити його в цьому питанні, він не їхав у Сен-Тропе, хоча він неправий
– Ми зараз уже за мить будемо на Банковій...
– А як ти собі уявляєш, що я на велосипеді їду з маєтку на Банкову (сміються, співають: "Я люблю свою страну...")
– Ви вже звикли до цього офіціозу і помпезності?
– Розкажу історію. У коридорах стояли хлопці, які віддавали честь і казали, ну як казали, вони кричали: "Бажаю здоров'я, пане президент!" Першого дня я злякався. На другий день я сказав: "Хлопці, давайте якось спокійніше, ми ж із вами просто вітаємося". Вони стали тихіше говорити це "бажаю-здоров'я-пане-президент". Потім я їм кажу: "Ну ми ж усі люди, ви ж знаєте, що я президент. Кажіть просто – бажаю здоров'я або добрий ранок". Тепер ми всі дуже спокійно вітаємося.
– Дивіться, як і в серіалі, ви призначили на високі посади багатьох своїх друзів. Окрім мене, за що я дуже вдячний...
– Ти мені не друг! Я жартую. Що стосується друзів. Найближчі люди – вони близькі люди, тому вони і були в моїй команді. Кому ти можеш довіряти, що довіряти. Поїдь – що на Донбасі, чому міст не будується, що у Станиці Луганській. Старий губернатор каже: "Тут усе будується". А ти їдеш і бачиш, що тут нічого не працює. І тому були запрошені мій помічник Сергій Шефір, на інформаційну політику Юра Костюк, далі мій давній товариш, але він професійний юрист, Андрій Єрмак, моя помічниця Маша.
– Ну, без неї ніяк...
– У нас же гендерна рівність. Повинна бути жінка. Це чотири людини. До речі, ніхто з них не кум, не брат і не сват.
– Справа часу... (сміються). У багатьох, хто прийшов із вами, узагалі немає ніякого політичного досвіду роботи. Це вас ніяк не...
– Я дуже радий. Дуже радий, що я такий не один.
– А от Юзік [нардеп від "Слуги народу" Юрій Корявченков] у Верховній Раді?
– Свій, так. Він займався Кривим Рогом, він краще всіх його знає, це наше рідне місто, там повинні бути всі чисті депутати. Ми не можемо контролювати всіх депутатів. Тобто вони проходили якийсь конкурс, був якийсь конкурс-ліфт, вони йшли від "Слуги народу". Я впевнений, що якісь люди, ви бачили, ми почистили 11–12 людей одразу... "проходимцями" були. І я, напевно, ще хтось з'явиться серед нашого кола людей, яким ми довіряли, а вони, скажімо так, зовсім інші люди, і з інших причин, ніж ми, прийшли до влади.
Із Путіним у нас немає ніяких відносин
– Багатьох хвилюють і непокоять наші стосунки з Росією. У вас була телефонна розмова із [президентом Росії Володимиром] Путіним.
– Дві.
– Як це відбувалося, як швидко з того боку підняли слухавку і який тон розмови був?
– У нас немає ніяких відносин. Я подзвонив йому, тому що я бачив рішення Міжнародного трибуналу з приводу повернення наших моряків і кораблів, я бачив, що всі строки пройшли і ніхто нам не повертає наших хлопців. І я зрозумів, що ми не можемо більше чекати, тому що щодня ми втрачаємо наших людей на фронті, і ми втрачаємо можливості впливу на Захід із приводу повернення наших моряків, і ми втрачаємо наших дітей. І це ж ніхто не бачить... Батьки цих моряків чи дружини, чи діти, вони ж не просто там пікетували. Ні... Але вони багато разів приходили сюди – ми сиділи, ми говорили. Вони казали, що, повірте нам, ніхто, ні адвокати, ні омбудсмени (хоча омбудсмени працюють), але ніхто, ні міжнародні наші захисники, нам ніхто не поверне наших дітей. Подзвоніть, будь ласка, Путіну.
Батьки моряків казали, що, повірте нам, ніхто не поверне наших дітей. Подзвоніть, будь ласка, Путіну
І я розумів тоді, тому що тут була така напружена атмосфера, особливо у ЗМІ, особливо в Міністерстві закордонних справ... Тому що вони дуже не хотіли, очільники мого попередника, вони дуже не хотіли допустити моєї розмови із президентом Росії. Для них це питання політичне, а для мене людське. Для них, не дай боже, зараз моряки повернуться через розмову Зеленського з Путіним, не дай боже, таке відбудеться. Я за це їх... Не хочу казати про моє відношення до них. Тому я вирішив йому подзвонити, ми познайомилися, у нас була розмова десь 30 хвилин. Ми говорили про повернення наших хлопців, про наступні кроки, про ситуацію на Донбасі, про війну на Донбасі. Він казав мені інформацію, якою він володіє, я йому говорив про інформацію, яку я знаю. І це різні інформації про те, що відбувається на Донбасі. У нас була, я гадаю, предметна розмова, тому що ми вирішили, яким чином і в який термін ми повинні повернути наших хлопців.
Друга розмова – я подзвонив після загибелі наших хлопців на Донбасі. У першій бесіді ми говорили про припинення вогню, друга розмова була термінова. Я сказав: "Ми ж із вами домовилися про припинення, а там відбувається". Теж був обмін інформацією, про яку я не хочу зараз говорити. Просто не можу, не маю права. І про більш уточнені кроки з приводу повернення хлопців, і не тільки моряків.
Коли ми закінчимо війну, у нас буде відверта розмова: із прізвищами сучасних політиків, представників засобів масової інформації. Усі будуть відповідати
Коли у нас була друга розмова, вона була більш детальна. І я розумію, що вирішувати всі питання одразу – Донбас, Крим, припинення вогню – це дуже-дуже складно. І не буде в цьому прогресу. Тому я знаю, що треба вирішувати крок за кроком: із конкретними термінами, із конкретною кількістю, із конкретними людьми. Тому ми це проговорили на другому дзвінку, про те, що продовжимо це третій раз, і це буде наша в нормандському форматі особиста зустріч. Нашою стороною вона була запланована. Чесно кажучи, він мені сказав відверто, що були раніше такі стосунки, що ні про яку зустріч не може бути й мови. Але щоб вирішувати в мінському форматі, ми, лідери, повинні зустрічатися в нормандському форматі. Я гадаю, що, тільки дивлячись очі в очі й у присутності західних лідерів ми можемо домовитися і підписатися – що найважливіше.
Повірте мені, коли-небудь, коли ми закінчимо цю війну, у нас буде відверта розмова: із прізвищами сучасних політиків, сучасних представників засобів масової інформації. Дивіться, ми просто в демократичній країні живемо. Але у мене є інформація, із прізвищами: хто що робить, хто від кого отримує гроші, хто які акценти, хто які меседжі дає на телебаченні, у газетах, що в цілому відбувається заради того, щоб просто вони не повернулися. Уся інформація є. Це найголовніше. І всі будуть за це відповідати.
– Обираючи президента Зеленського, всі думали, що обирають миротворця. Стовідсоткового. Але ваша риторика, ваші дії досить антиросійські. Ви не боїтеся, що в певних регіонах ви втратите свій рейтинг?
– Мене це більше не цікавить. Мене це не цікавило впродовж виборчої програми Верховної Ради, я спокійно до цього відношуся, тому що розумію, що у мене будуть помилки. Вони не є проросійські чи антиросійські. Я у своїх кроках, у своїх словах, я говорю тільки про Україну. Інші країни – мене зовсім не цікавлять. Мені головне, щоб вони не підтримували бойовиків і щоб вони не були на нашій території, щоб їхні солдатита військові не були на території Донбасу і щоб ми припинили війну. Усе, що мене цікавить.
Хто користується термінологією, щоб підвищити собі бали... Партія пана [нардепа Віктора] Медведчука... Там є ще великі питання, чи це його партія, чи там тимчасове об'єднання і хто вони такі. Є великі питання, звідки у них гроші на фінансування партії, звідки гроші на фінансування каналів. У нас є відповіді – обсяги кешу звідки, із якої країни вони все це отримують. І це буде дуже гучна історія, яка дуже погано закінчиться.
– Таких глобальних питань про економіку після перших 100 днів вашого президентства було б недоречно ставити. Але всі бачать, що ВВП зріс і, як написали у Facebook на одній сторінці, це тому, що перестали так красти, що в цей період просто перестали красти. Далі теж не будуть красти, ви контролюєте цю ситуацію?
– Я поясню вам. Вони дійсно дуже бояться. І дійсно, на таможні й на кордоні дуже сильно, у рази зменшилася контрабанда. Ну дуже, прямо дуже. Вони стоять, вони не знають, куди нести. Ми отримуємо тисячі меседжів із приводу того, що ну візьміть, ну підіть. Усі бояться, зі мною ніхто не говорить. Просто знають, що я одразу буду кричати. Я знаю, що є приколи у Facebook – із приводу того, що я дзвоню [голові СБУ Івану] Баканову (сміється)... Да, я одразу ж дзвоню Баканову – тут немає проблем.
Так, зупинили велику кількість контрабанди. Ми закінчимо контрабанду, коли буде реформована митна служба та податкова. Ми все це зробимо. Це буде впродовж, я думаю, до кінця 2019 року. Ми приб'ємо "контрабас".
– Ви знаєте, що вас, особливо в соцмережах, порівнюють із "бацькою" [президентом Білорусі Олександром] Лукашенком? Ну, про те, як ви зустрічаєтеся з керівниками в областях. Я розумію, що вони заслуговують цього, інакше розмова була б більш ліричною. Будете продовжувати так само?
– Лірики більше немає в житті... Треба час, треба уряд. Я не можу вручну так розправлятися з людьми... Система повинна працювати, повинна бути система.
Якщо модель не буде зменшувати комуналку, будемо прощатися з урядом
– Що там, пане президенте, із комуналкою?
– Задача є, поставлена новому уряду: вони повинні показати модель. І, якщо модель не буде зменшувати комуналку, будемо прощатися з урядом. Усе, що вони зможуть, вони зроблять. Питання не в тому, яка ціна комуналки. Питання в тому, який відсоток від того, що отримує людина – пенсію чи зарплату, вона сплачує за комуналку. Це ж питання. І така структурна проблема, таке структурне завдання ставиться новому уряду. Дивись, комуналка може бути такою ж – ринкові ціни і таке інше – тоді збільшуємо пенсії, збільшуємо субсидії, збільшуємо заробітну плату. Тобто ми говоримо про відсоток. Не може 50%, 60%, 70%, 80% або 90% від тієї суми, яку отримує людина, вона не може сплачувати за комуналку. Ну просто не може. Помре людина. Навіщо ми працюємо, для кого, навіщо ці складні економічні формули?
Тобто вони знають мою позицію і щось готують. Така ж історія готується з приводу кредитування. Готують, щоб послабити цей відсоток, щоб відсоток був зменшений. Готують формат, щоб у 20-му році в людей була можливість купувати ті чи інші речі, нерухомість чи землю. Купувати за інший відсоток. Тому що я розумію, що таке 17–18%. Просто неможливо сплачувати такий кредит.
– Я якось пожартував, що восени врожаю не буде, тому що навесні не було посадки. Коли всі раптом прокинуться і зрозуміють, що всі, хто заслужив це, отримали, як-то кажуть, по повній?
– Антикорупційний суд, якого не було, починає працювати 5 вересня вперше в Україні. Антикорупційний суд. Там пройшов конкурс, і мені здається, що зараз там з'являться чесні судді. Це дуже важливе питання було. Далі: у нас з'явиться новий генеральний прокурор. Це дуже важлива людина. І я думаю, що восени, коли у нас з'являться і антикорупційний суд, і генеральний прокурор, усе почнеться. Усе почнеться.
Батьківщину продавати не можна, тому деякі справи ні в якому разі не можна продавати
– А аукціон кримінальних справ буде?
– Аукціон кримінальних справ? Подивимося. Скільки грошей не буде вистачати державі (сміється). Може бути.
– Як ви це собі уявляєте, наприклад?
– Ну як кіно у нас було, пам'ятаєш? "Папочки, папочки, папочки..."
– ...папочки, і тоді продаємо.
– Думаю, є такі кримінальні справи, і є такі люди... Батьківщину продавати не можна, тому деякі справи ні в якому разі не можна продавати. І під заставу деяким людям не можна виходити.
– Після парламентських виборів ви прокинулися людиною, у якої безмежна влада. Як ви відчуваєте це?
– Спокійно відчуваю. Я дуже радий результату. Подивимося, як будуть діяти депутати. Повнота влади тут ні при чому, це інструмент, на якому не хочеться фальшивити. Хочеться чисто грати. А чисто грати на цьому інструменті ти можеш, якщо всі депутати в цьому оркестрі теж хочуть грати, і немає політичної какофонії. Тому я вірю, що 29-го числа буде перше засідання і в перший же день люди побачать прийняті законопроєкти, яких очікує суспільство, які я обіцяв суспільству впродовж виборів. І які ці депутати обіцяли суспільству виконати впродовж своїх парламентських виборів. Тому відчуття тільки одне: можна дуже швидко все зробити.
– Велика партія зайшла в парламент, люди починають працювати автоматично – хочете ви чи ні – виникають групи впливу.
– До них уже ходять люди. Чому я так реагую на це, і вони знають, що я по телефону казав уже деяким. Я їм казав відверто: я вас приб'ю.
– Я не встиг ще навіть запитати...
– ...знайду і приб'ю просто. Я їм сказав. Це просто ганьба. Тому вони знають моє відношення.
А якщо людина працювала 40–50 років на цю країну? Працювала на Україну, коли та була у складі СРСР? Вона що, не така людина?
– Чи буде переглянутий закон про українську мову?
– Дуже складне питання. Яке б не було рішення, воно буде бити по президенту і парламенту дуже сильно. Я впевнений, що повинен бути законопроєкт про захист прав меншин. І там усе повинно бути виписано: їх мова, їх віра і... І достатньо – армія у нас одна, українська. Мені здається, що повинен бути такий законопроєкт, який захищає їх права. Якщо людина вивчає українську мову, вона для неї не рідна, але вона намагається її знати, але для неї рідна мова татарська, російська, угорська – яка різниця. І діти вже у цієї людини всі говорять українською або онуки. А якщо людина працювала 40–50 років на цю країну? Якщо так було, і вона працювала на Україну, коли та була ще у складі СРСР. Вона що, не така людина, щось змінилося? Тому треба захищати права меншин, я впевнений. Знайти цю модель, про яку я сказав.
– У вас уже невеликий, але досвід міжнародних зустрічей: Макрон, Меркель, Ердоган, Нетаньяху і так далі. Як ви відчуваєте, як вони вас сприймають?
– Дуже гарно. Треба всім зрозуміти: як мене зустрічають і як проводжають – різні речі. Поясню. Підготовлена була така база, що я зовсім не про Україну. І на всіх міжнародних зустрічах, що у мене були, із самого початку їх очікування ніяк не поєднувалися з тим, хто я є насамперед, що я за людина, які у мене думки, які у мене справи, як я хочу розвиватися, яку Україну ми бачимо. Вони чекали одну людину, а приїхала інша людина. І вони всі кажуть зараз, що в України є реальний шанс, тільки щоб вас не зламали.
Я їм розповідаю, що у нас за країна, інвестуйте туди, інвестуйте в Херсонщину, подивіться, яка Одеса, подивіться, скільки у нас там туристів, подивіться, які медики. Подивіться, які у нас виробники в Кривому Розі, у Маріуполі. Відчуваєте? Вони не знають назв. Їм п'ять років розказують про те, що у нас є три питання. Я їм кажу: ні, три головні питання, тепер перегорнули, а тепер давайте про економіку, що будемо робити? Я їм про Хортицю, а вони: що це таке? Давайте інвестувати, давайте робити там парк, як Діснейленд і таке інше. Дивіться, яка у нас багата країна... Усі знають, що 500 млн на рік у тіні тільки з бурштину, його "кришували". Давайте відкриємо ліцензії – іноземні компанії, заходьте, будуйте. Він по якості найкращий у світі, а по покладам ми другі після Росії у Європі, тобто люди живуть, вибач, будь ласка, як кінь із шорами. Він бачить тільки те, що йому показують. Треба їх зняти і подивитися – у нас серйозна країна, дуже класні люди, для них багатьох Україна сьогодні – це відкриття. Вони відчувають мою енергію – те, що я бажаю. "А як ви будете нас захищати, у вас немає судів". Я відповідаю – ви будете мені дзвонити. Ну, поки що немає суду, як я буду захищати – я буду дзвонити всім, у поліцію, прокуратуру, СБУ – їдьте, захищайте, тому що вони роблять нам завод на 5 тис. людей.
– У вересні ви летите до [президента США Дональда] Трампа, що очікуєте від цієї зустрічі?
– Це стратегічний партнер України в багатьох галузях, особливо в економіці, енергетиці, безпеці енергетичного комплексу, незалежності, ОПК. Там дуже багато пунктів, про які ми повинні домовитися. І від них дуже багато залежить. Вони потужно, це дійсно, підтримують Україну. Із президентом треба зустрітися, познайомитися, подивитися в очі, сказати, що їх цікавить у країні, ми скажемо, що нам потрібно від них. Ми не будемо стояти з простягнутою рукою, ми пропонуємо: інвестуйте в країну, нам потрібні більш дешеві гроші. Я розумію, що немає довіри до правоохоронної системи, але будемо над цим працювати. Ми повинні бути незалежною та сильною країною і пишатися нею. І їхати просто сказати: "Будь ласка, дайте нам трішечки грошей, ви така велика країна, ми будемо вас підтримувати" – ні, ми нормальна країна, у нас просто йде війна, ми сильна країна, і у нас дуже гарні люди, і не глупіші за Америку чи за будь-яку країну. Тому давайте разом працювати. У вас є зацікавленість в економіці, у підприємствах, у землі, в енергетичному комплексі, тому давайте – давайте гроші, інвестуйте, ми готові говорити з Америкою про бізнес між країнами. Є ще питання міжнародних відносин, питання припинення війни, очікуємо на їх підтримку, але вони відверто підтримують.
– Ви обіцяли кілька літаків президентських продати.
– Один маленький там не працює, я його не бачив. Є два літаки: ще один невеликий наш Ан, я на ньому літаю з групою швидкого реагування по Україні, і є один більший літак – він для міжнародних зустрічей. Я не буду вам казати, що я не можу цього зробити з приводу безпеки, але це правда, я не можу сьогодні продати ці два літаки просто тому, що у мене така кількість термінових вильотів, що я не можу собі це дозволити. Мало того, для країни це дуже погано. Ось у мене дві-три області і плюс Донбас, наприклад. Ми вилітаємо на літаку, потім у нас гвинтокрил, після гвинтокрила ми сідаємо в якісь джипи та їдемо в зону АТО. Ну не літають у зону АТО поки що рейсові літаки. Повірте мені, тут про комфорт не йдеться, просто деякі питання треба вирішувати дуже швидко.
Зміни є, але я залишився людиною
– Невеликий бліц: найскладніший момент за ці 100 днів?
– Найбільш складний момент, мабуть, коли було четверо загиблих, і після цього я говорив із президентом Росії.
– Найважливіший день?
– Найважливіший день ще попереду. Скоро.
– Найщасливіший день?
– У мене є тільки щасливі вечори – я повертаюся додому і бачу дітей. Знаю, заради чого були такі зміни, заради чого працюємо.
– Ну, я думаю, у вас був дуже веселий настрій, коли ви дізналися результати парламентських виборів.
– Дуже веселий! Я радів, щасливий був. Така потужна перемога.
– Не хочеться послати все... і повернутися...
– Ні, не хочеться. Така довіра людей, я серйозна людина.
– За цей час, за ці 100 днів, напивалися хоч раз?
– Було. Але я на ногах, я ніколи... "Стєлька" – це не наш план.
– Якби повернути все назад, усе одно пішли б на вибори?
– Так. Є великий шанс, не можна було не скористатися такою можливістю – у тебе є великий шанс допомогти людям реально. Я в це вірю, я відчуваю, що у нас вийде.
– Якщо уявити, що ви собі телефонуєте 100 днів назад, знаючи про всі ці 100 днів, про що би себе попередили?
– Вово, обережно, усе пишуть.
– Якщо подивитися собі глибоко в душу, то ви там хто – ще актор чи вже більше політик?
– Хто я – я більше не актор.
– Що вважаєте найбільшим досягненням?
– Зміни є, але я залишився людиною, і мене не зламали різні речі, які з'являються у людини, яка має таку посаду.
– Давайте домовимося зараз, що ми зустрінемося за рік, я вже приїду без краватки і поговоримо.
– Обов'язково, із задоволенням. Дякую.