Суддя-"колядник" Зварич: Чи можу я сьогодні працювати суддею? Можу!

Вісім років тому, у вересні 2011 року, колишньому голові Львівського апеляційного адміністративного суду Ігорю Зваричу ухвалили вирок у вигляді 10 років позбавлення волі за обвинуваченням в одержанні хабаря в особливо великих розмірах. Згідно з матеріалами кримінальної справи, порушеної ще наприкінці 2008 року, він отримав $100 тис. за ухвалення потрібного судового рішення.

У січні 2016 року, за сім із половиною років ув'язнення, Зварич вийшов на волю відповідно до "закону Савченко" і дав своє перше інтерв'ю на волі інтернет-виданню "ГОРДОН". У розмові колишній суддя звинуватив топполітиків і чиновників України у фабрикуванні своєї кримінальної справи, а також дорікнув ЗМІ в підігруванні владі.

Улітку цього року Зварич звернувся до Оболонського районного суду Києва, який ухвалив йому вирок, із заявою про перегляд вердикту з огляду на нововиявлені обставини. У новому інтерв'ю "ГОРДОН" він розповів, що це за нововиявлені обставини, чому на збір цих доказів пішло майже 11 років і чим, на його думку, це загрожує відомим політикам та ексчиновникам, яких Зварич називає "замовниками" справи проти себе.

– У вересні 2011-го Оболонський районний суд Києва оголосив вам вирок – 10 років позбавлення волі. Наразі, вісім років потому, ви знову в Києві і знову в Оболонському райсуді, хоч і не на лаві підсудних. Що трапилося?

– Нічого, усе за планом.

– Тоді чому ви знову з'явилися в цій судовій установі?

– У вересні 2019 року в Оболонському суді мало відбутися засідання за моєю заявою у зв’язку із нововиявленими обставинами, що стали мені відомі.

Ще із 2008 року (щойно проти мене почалася брудна кампанія) я постійно стверджував, що тодішній президент України Віктор Ющенко зі своїм оточенням інспірували кримінальну справу проти мене. Не просто інспірували – сфабрикували! Я весь час говорив: справа проти мене замовна та фальшива, але ніхто цьому не вірив.

Лишень тепер, за 11 років, зібравши письмові докази, я подав у суд заяву. Закон свідчить: якщо встановлюють нові факти та обставини – їх скеровують у той суд, який першим припустився помилки. Таким був Оболонський районний суд Києва. Саме туди я подав свою заяву.

– Чого саме ви вимагали у своїй заяві: перегляду справи та скасування вироку?

– І під час судового процесу, і сидячи за ґратами було майже неможливо зібрати реальні докази фальсифікації справи проти мене з боку високопосадовців. Бо ці докази були у розпорядженні тільки таких установ, як Генпрокуратура, СБУ та суди. Уявляєте, хто був замовником моєї справи?

– Ви називали прізвища тих, кого вважаєте замовником, у нашому першому з вами інтерв’ю, яке дали одразу після звільнення.

– Так! Це тодішні президент Ющенко, генпрокурор Медведько та його заступники Кузьмін і Пшонка, голова СБУ Наливайченко, голова Верховного Суду Онопенко. 11 років поспіль, ще із 2008-го, я скрупульозно, помаленьку збирав докази фальшування справи і виклав їх у своїй заяві до суду. Це маленька атомна бомба, яка от-от вибухне в нашому цікавому суспільстві.

У моїй заяві сформульовано та викладено факти проти злочинної організації, не вершині якої Ющенко, Медведько, Кузьмін, Пшонка, Наливайченко, Онопенко. Це вершина піраміди, нижче – судді, прокурори і слідчі ГПУ та СБУ. Усі, включно з Матіосом, який на той час очолював Управління СБУ у Львівській області, та головою Апеляційного суду Чернівецької області Олексієм Черновським.

– Щось підозріло багато тих, кого ви вважаєте "замовниками" справи проти себе…

– До речі, Матіос, Онопенко і Черновський – кожний свого часу – працювали у Чернівцях. На початку я не міг зрозуміти, як вони пов’язані, але тепер цей пазл склався: вони, так би мовити, "чернівецькі".

Усі разом і кожен окремо вони фальшували справу проти мене. Це я можу чітко зараз заявляти з відкритим забралом, не боячись, що хтось із них мені заявить, що я брешу. Упродовж цих років вони й не заявляли. Але, нарешті, я зібрав докази.

– Що саме ви називаєте "доказами", які начебто зібрали проти зазначених вище колишніх високопосадовців?

– Мене було засуджено на підставі доказів у кримінальній справі, яких ані я, ані суд в очі не бачили. Навіть у нашій державі, щоб засудити, треба мати хоча б якийсь мінімум доказів. Законно зібраних. Наприклад, щоб прослуховувати телефон або вести таємну відеозйомку – потрібне судове рішення. А в ті роки для цього вимагали постанову чи рішення голови апеляційного суду (наразі це робить слідчий суддя).

У кримінальній справі щодо мене впродовж багатьох років належних судових рішень (аби СБУ у таємному режимі могла все це збирати) не було. Тоді система пішла легким шляхом. Із поданих мною до суду доказів вбачається, що начальник УСБУ Львівщини Матіос домовляється з головою Апеляційного суду Чернівецької області Черновським про фальшування листа до Оболонського районного суду міста Києва, яким було "узаконено" дії співробітників СБУ щодо голови Львівського апеляційного адміністративного суду Зварича. Але самих рішень суду на проведення прослуховування та відеоспостереження ніхто не бачив. Навіть більше, їх не було й у матеріалах справи! З’ясувалося, їх не існувало взагалі.

– Під час суду над вами ви або ваш захисник звертали на це увагу судді?

– Постійно! Я свого часу хотів ознайомитися із цими рішеннями, але мені заборонив той же голова Апеляційного суду Чернівецької області. Я ніяк не міг розуміти: чому саме до Чернівців звернулися слідчі по судове рішення на проведення таємних дій щодо мене? Чому вони не звернулися, наприклад, до Одеси, Харкова тощо?