Дружина Білоуса, якого підозрюють у зґвалтуваннях: У нього була коханка, усяке було, але... G

Під час нашої зустрічі з дружиною режисера, вона повідомила, що саме в цей час її чоловік перебуває на допиті у справі про харасмент, яку прокурорка Марія Вдовиченко назвала "першою в історії України справою, яка дійшла до реального розслідування й повідомлення про підозру". Кілька колишніх студенток і працівниць Молодого театру звинуватили Білоуса в сексуальних домагання і пропозиціях стати коханкою. Актриса Альона Якименко заявила, що коли режисерові не вдавалося звабити певну дівчину, він залучав свою помічницю, яка теж домагалася дівчат. За її словами, це була ціла схема.

21 жовтня Білоуса повідомили про підозру в сексуальному насильстві стосовно студенток, зокрема неповнолітніх. В Офісі генпрокурора зазначили, що висловлювання й дії підозрюваного були спрямовані на повне підкорення студентів.

"Досудовим розслідуванням установлено, що із 2017 року підозрюваний, використовуючи свій значний авторитет у театральному середовищі, службове становище викладача й директора театру, систематично схиляв студенток до вступу з ним у статеві стосунки без їхньої добровільної згоди й учиняв щодо них сексуальне насильство, – заявили в Офісі генпрокурора. – У період із березня 2018-го до квітня 2023 року в службових приміщеннях театру він неодноразово ґвалтував і вчиняв насильницькі дії сексуального характеру щодо п'яти дівчат, двоє з яких на момент злочинів були неповнолітніми".

Один із найгучніших театральних скандалів року призвів до низки дискусій щодо правдивості висунутих обвинувачень. Ми вирішили поцікавитися думкою дружини Білоуса й публікуємо її бачення подій.

– Пані Ірино, ми з вами зустрілися в новому театральному просторі – Dark Club Theatre, який ви створили разом із чоловіком. Ідея прийшла після звільнення пана Андрія з Молодого театру?

– Насправді в нас давно була ідея відкрити щось подібне, але коли у травні він написав заяву, то сказав, що хай вони там собі роблять, що хочуть, а ми точно відкриємо свій простір і будемо тут створювати вистави. За літо об'їздили чи не увесь Київ. Якщо чесно, у якийсь момент втратили надію, що знайдемо приміщення, а тоді раптом натрапили на цей зал. Тут до нас нічний клуб був, у кількох залах нічого не перероблювали, так і залишили. А от сцену, глядацький простір довелося робити.

– Зараз Молодий театр знову очолює Станіслав Мойсеєв, який був на цій посаді до приходу вашого чоловіка. Які в них були стосунки?

– Якщо чесно, були натягнуті стосунки, але Андрій нікого не звільняв із попереднього колективу, усі працюють дотепер.

– Хто запропонував пану Андрію очолити театр?

– Точно не знаю, Римма Зюбіна (ексдружина Мойсеєва і колишня актриса Молодого театру. – "ГОРДОН") говорила, що це їхня зі Станіславом Анатолійовичем ідея. Може, це й так, не знаю. Але що знаю, це те, що Мойсеєв хотів залишитися номінальним керівником Молодого театру, але піти очолювати Національний театр імені Івана Франка. Окрім того, Андрій зняв кілька вистав Станіслава Анатолійовича, не через особисте, а просто тому, що вони перестали бути касовими. Але ж кожен режисер до своїх вистав як до дітей ставиться. Можливо, це зіграло роль у їхніх стосунках... Не знаю.

– Ви не дуже впевнено говорите про робочі справи свого чоловіка – невже ніколи особливо не вникали в них?

– Ніколи. Усі театральні скандали здебільшого зав'язані на емоціях. Хтось комусь щось не так сказав, не так зрозумів. Мене це не цікавило.

– Попри таке "токсичне середовище", ви працювали в тому ж Молодому театрі.

– Андрій часто пропонував прийти в театр, але я була в декреті, розуміла, що в цій сфері постійно емоції і нерідко – негативні, тож не хотіла себе цим оточувати. Але якось чоловік ніяк не міг знайти людину для виконання адміністративних обов'язків, тоді просто вмовив мене допомогти, так я і прийшла в театр. І жалкую про це, треба було не йти...

– Але ж ви і грали в деяких виставах?

– У Молодому театрі я грала на разових роботах, вони всі були випадкові. Одна роль була у виставі "Казка", яку я сама написала, друга – бо треба було замінити актрису, яка виїхала, третя – термінова заміна колеги через травму. Я ніколи не позиціонувала себе як постійну акторку, а тим більше в театрі, який очолював мій чоловік.

– Ви ж професійна актриса? Здається, навчалися разом із паном Андрієм в театральному університеті?

– Він на курс старший, учився в Юлії Семенівни Ткаченко (бабуся актора Назара Задніпровського й мати Леся Задніпровського. – "ГОРДОН"). А я була в майстерні Юрія Висоцького.

– Якого студенти Національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого теж звинуватили в сексуальних домаганнях. Після того як Висоцький, як і ваш чоловік, покинув посаду викладача, говорили з ним?

– Коли почалася ця хвиля, я написала Юрію Пилиповичу, ми гарно поговорили. Я розумію, що висунуті для Андрія обвинувачення – це абсурд, а для Висоцького – це взагалі абсурд. Він міг бути різним, дуже різним. Але точно не таким, як про нього говорять. Це маячня. Ну, були якісь хіхоньки-хахоньки: "Іди сядь сюди!" – "Юрію Пилиповичу, я не хочу". – "Ах, не хочеш?! Ну все, я образився". Ну в такому тоні, розумієте? Не більше, аніж жарт.

Я в цій ситуації, на жаль, поганий адвокат. Ви уявіть, окрім того, що дружина Білоуса, учениця Висоцького, так я ще й на курсі у Льва Сомова викладала, якому теж дісталося за нібито харасмент до студентів. У мене просто джек-пот! Багатьом дісталося.

– По заслузі?

– Розумієте, треба було навести порядок і з боку студентів, і з боку викладачів. Бо зараз студенти пишуть скарги вже й на бухгалтерів за те, що не так глянули. Це – наслідки того, що молодь не розуміє стосунків із викладачами. Я не беруся давати поради, але є чіткі межі відповідальності викладачів і студентів. Мені здається, що зараз ані одні, ані другі не усвідомлюють своїх прав і обов'язків. Зараз на когось насваришся – напишуть до керівництва скаргу. Мені здається, що ця історія, яка вийшла за межі університету, залишилася нероз'ясненою для людей, і керівництво, як на мене, мало б пояснити, що таке навчання і як цей процес проходить. Люди поза межами акторської спільноти не розуміють, що ця професія – своєрідна психологічна армія. Якщо ти до цього не готовий, то не треба туди йти, там своя специфіка роботи.

– Ви під час навчання теж пройшли цю "психологічну армію"?

– Аякже. Я згадую, що на першому курсі моя викладачка жорстко гнобила за полтавський акцент. Вона казала: "Я зроблю все, щоб до кінця першого курсу тебе вигнати!" Це було дуже боляче мені, але водночас підштовхнуло зайнятися собою, виправити недоліки й так далі. Зараз я їй дуже вдячна! Коли ти доросла людина, ти за своє минуле маєш брати відповідальність, а не жалітися й постійно когось звинувачувати. Розумієте, зараз усі ці театральні студії виникли не для справжнього викладання, а щоб ніби й долучити людину до акторства, але й залишити її в зоні комфорту. Але ж воно так не працює. Це ж як спорт, треба пахати, акторство – це ремесло.

– Хочете сказати, що й ви з паном Андрієм у студентські роки розуміли, що так треба й варто перечекати?

– Андрій узагалі писав скаргу на викладача, коли був студентом! Це карма. Жартую, звісно, але студентство – це завжди емоційні роки, тому все можна збагнути. Зараз карпенківцям теж несолодко. Але треба розуміти – є презумпція невинуватості, якщо ти когось у чому звинувачуєш, то мусиш нести за це відповідальність і бути готовим свідчити.

– Розкажіть, із чого взагалі почалася вся ця історія зі звинуваченнями на адресу вашого чоловіка?

– Я розповім, із чого почався конфлікт у колективі театру. Саша Меркулова, прекрасна режисерка, ставила нову виставу, і щось у неї погано йшла робота з акторами, ситуація між ними була й справді дуже складна. Андрій запропонував їй дати завдання для молодих акторів-студентів, які були в "Декамероні" задіяні, щоб узагалі зрозуміти – проблема в акторському складі чи в ній. І ось Саша залучає молодих, а ті ж одразу всім і розповіли, що вони в новій виставі гратимуть. Звісно, почалися непорозуміння, сварки, образи. Словом, дійшов цей грандіозний скандал до зборів колективу. Андрій заступився за Меркулову і, я добре запам'ятала, сказав тоді на зборах: "Ось ви зараз Сашу гнобите, а завтра кого? Мене?" Тепер йому це згадую: "Пам'ятаєш, як ти напророчив?" Так от, Андрій зрозумів, що ситуація складна, і заявив, що віднині не буде призначати акторів на ролі, а даватиме оголошення, що на такі ролі потрібні такі акторські типажі. І вони проходитимуть своєрідний кастинг, а наприкінці сезону буде видно, хто скільки заявок подав, а хто взагалі не хотів працювати. От після цього й почалося обурення, усі пішли незадоволені, мовляв: "Я – актор і буду оце бігати за роллю?"

– Але публічно історія зі звинувачення Білоуса в сексуальних домаганнях почалася після заяви його колишньої студентки Софії Сапожнік.

– Саме після тих зборів ми поїхали на відпочинок у Карпати. Це було в січні. І тоді почали надходити погрози від Алекса, який нібито чоловік Сапожнік. Не буду стверджувати, але за неофіційними даними, цей Алекс займається емігрантами. Вони живуть у США, саме тоді почався тиск із боку Дональда Трампа на емігрантів, і залишитися там не так просто було. Хіба що ти не визнана як жертва десь за кордоном або заявила, що тебе переслідують. Тоді американці дозволять залишитися в їхній країні. Така історія сталася й із Сапожнік, якій вдалося дати публічний розголос ситуації. Чому я ще впевнена, що їй це було вигідно, бо коли вона отримала своє, то одразу пропала. Їй поліція пропонувала дати свідчення онлайн, але вона відмовилася, і зараз у справі не фігурує ані як свідок, ані як потерпіла.

Не знаю, чи пов'язано це з тим Алексом, але були ще погрози, на кшталт: "Як ти дивишся на те, щоб твоя сім'я згоріла?" Надсилали чоловіку фото його батьків, залякували... Словом, багато такого було. Ображені абітурієнтки, яких він на курс не взяв, були й такі. Одна взагалі слідкувала за ним, де живе, куди їздить, а потім приходила й істерики влаштовувала.

– Якою була реакція пана Андрія?

– Та ми в шоці були, що казати. Найбільше потрясіння було, коли сьогодні наші актори, друзі кажуть: "Андрію, ми з тобою! Ми будемо боротися за справедливість!" А наступного дня дивлюся, а та людина перейшла на сторону тих, хто звинувачували. Було таке, що я приходила на роботу й питала: "Ну, хто сьогодні перейшов?" Я скажу, що одна з провідних актрис театру (редакція видання "ГОРДОН" не публікує названі Іриною Білоус імена з міркувань етичності) залякувала колег. Вона особисто дзвонила кожному перед тими зборами, де проти Андрія піднялося декілька акторів, і говорила: "Завтра ти мусиш встати", і коли люди питали: "А навіщо?" – "Ти все зрозумієш! Просто коли я скажу: "Встаньте", ти повинен встати". Я просто знаю, як деякі актриси ненавиділи тих молодих акторів після успіху "Декамерона". Вони сірі ходили від заздрості. Але потім цих же молодих намовили піти писати заяви, бо "Андрій Федорович проводив по твоїй спині рукою? Так це ж харасмент! Не мовчи", а самі залишилися у стороні.

Я можу показати купу відео, як усі ці актори сидять у нас удома, вечеряють, сміються... Багато з них були друзями. А зараз я читаю матеріали справи, і виявляється, у той час, коли приходили до нас, були вже "неодноразово зґвалтовані" Андрієм. Я не розумію як це. Навіщо ви приходили в гості, працювали в театрі, їздили разом із ним на гастролі? Одна актриса з Молодого театру, яка вчилася в Андрія, свою сестру привела в його майстерню. Зараз вона каже, що теж жертва насилля. Так нащо було меншу сестру такому "ґвалтівнику" віддавати?

– Як ви це собі пояснюєте? Навіщо ні з доброго дива всім тим людям звинувачувати вашого чоловіка в домаганнях і зґвалтуваннях?

– Це помста двох-трьох осіб, які психологічно накрутили інших. По-перше, я Андрія добре знаю, ми у шлюбі 30 років. Бачила його в усіх станах, і я точно знаю, на що він здатен, а на що – ні. Скажу непопулярну річ: я припускаю, що 10 років тому в нього була коханка. Усяке було, і крутилися біля нього, і залицялися, і серед ночі дзвонили. Але щоб було насилля... Ну, це маячня. Це просто помста в підходящий момент. Сапожнік просто стала каталізатором, ця ситуація все одно виникла б колись.

У мене взагалі якось склалося враження, що я сиджу в окопі, а наді мною пролітає раз, два, три... Я не встигала пригинатися від цих усіх новин. І щодня одне й те саме: учора ця людина писала, що з нами, а завтра вона вже з плакатом протестує проти Андрія.

– У вас не було й моменту сумніву в тому, що в усьому потоці проти вашого чоловіка є доля правда?

– Ні, не було... Коли я побачила, хто ці жертви, і проаналізувала, як вони себе вели до цього й після цього – це просто їм хтось промив мізки. Розумієте, ми з ним дуже багато пережили. Він мене ніколи не зрадив, як друг, коли я хворіла, він годував мене з ложки, коли сталася велика втрата в сім’ї, я б не вижила, якби не він. Я просто лежала трупом, і саме Андрій мене доглядав, то як я можу тепер зрадити його?

– Можете розповісти, що сталося?

– Ні... Ми втратили дитину, але я не хочу про це говорити...

– Пан Андрій працював у театрі до травня. Як він спілкувався з акторами після їхніх звинувачень?

– Ніяк, він їх не бачив. Ми приїжджали, він ішов до себе в кабінет, вирішував господарчі справи, й одразу поверталися додому. Він бачити їх не хотів. Зараз я не розумію, як усі ці "жертви" планують щось доказувати в суді... У них немає жодних доказів, зараз усе базується на колективних свідченнях і на загально складеній характеристиці. Якщо передивитися всі ті сюжети, де Андрія звинувачують, одразу ж зрозуміло – пусті слова без жодних доказів.

– Попри те, правоохоронці знайшли можливість 21 жовтня повідомити про підозру пана Андрія в сексуальному насильстві стосовно студенток. Як це було?

– Десь о 5.30 ми із сином спали в підвалі, бо очікувалися російські обстріли, мама моя на першому поверсі, а Андрій – на другому. Спецназівці перелізли на своїх драбинах через паркан й увірвалися в будинок. Усі восьмеро – у балаклавах... Це був цирк якийсь. Щоправда, після цього цирку ми із сином дві доби ревіли... Так от, вони одразу його сфотографували й розповсюдили фото в мережі, хоча за процедурою не мали права так чинити. Я викликала ще наряд поліції, щоб зафіксувати порушення. Потім почали обшук, шукали порнографічні матеріали. Звісно, нічого не знайшли, а о 14.00 ми вже приїхали в суд. 

– Ваш син ще школяр, як він на це все реагує, говорили з ним?

– Не питайте... Андрій насправді мав розмову з ним, пояснив, що робиться. У них дуже тісний зв'язок. Звісно, морально дуже важко, я за це хвилююся.

– За час із дня взяття під варту ви бачилися з паном Андрієм?

– Жодного разу. Мене не пускають, хоч я вже кілька разів писала клопотання.

– Яка причина відмов?

– Кажуть, що це може нашкодити слідству... Яким чином – я не розумію. Можу пояснити лише тим, що вони хочуть психологічно його зламати, а зустрічі зі мною стануть підтримкою.

– Що кажуть адвокати? Як розвиватиметься справа?

– Якби це був умовний Вася Пупкін, то ці докази ніхто не взяв би до уваги. А оскільки особа медійна, то прокурори хочуть щось із цієї справи викрутити. Якби зараз цю історію не тягнули, а швидко провели розслідування, оцінили належно докази, провели суд, і ці докази можна було б відкрити – люди просто б офігіли!

– Тобто ви вважаєте, що цю справу хтось тримає на власному контролі й керує нею у власних інтересах?

– Я не знаю, чесно. Адвокати впевнені, що так просто не буває, кажуть, щоб я шукала, хто за цим стоїть. Мені здається, що ця справа просто набула такого розголосу, що кожному стала по-своєму вигідною – громадським організаціям показати свою активність у цій справі й отримати гранти, хтось отримає емоції, хтось вигоду, хтось американське громадянство, а хтось – відчуття помсти за особисті образи.

– На даному етапі чого ви очікуєте від судового процесу?

– Хоча б щоб його відпустили під домашній арешт і конкретно сказали, хто має до нього претензії і про що йдеться в тих звинуваченнях. Зараз усе дуже незрозуміло, його просто закрили. Ми з вами говоримо, а Андрія нарешті повели на перший допит. Перший! Він уже місяць під вартою. Я боюся за те, яким він вийде звідти. Це не курорт, зрозуміло. Хоч я заплатила за те, щоб його перевили в камеру з покращеними умовами. Заплатила – але його досі не перевели. Він хворів на панкреатити, на гепатит С, я не знаю, як його організм сприйматиме те харчування... Його просто хочуть зламати.

І найбільше дивують ті, хто цьому радіє, його студенти колишні. Деякі бігають і кричать: "Ура, Білоус за ґратами". Я не розумію, як так можна.

– Щоб ви їм сказали, якби побачили?

– Я їм не раджу зі мною бачитися. У мене багато теплих спогадів про Молодий театр і людей, які там працюють. Але я туди більше ніколи не зайду. От у мене моральна травма, мене ніхто не ґвалтував, але я туди не піду...

Контекст:

Після звинувачень Сапожнік 27 січня стало відомо, що Білоуса відсторонили від викладання в театральному університеті до розслідування правоохоронними органами. Білоус 4 лютого оголосив, що подав заяву в поліцію.

10 лютого Національна поліція за фактом неправомірних дій із боку Білоуса відкрила кримінальне провадження. Того самого дня в КМДА заявили, що відсторонять Білоуса від роботи в Молодому театрі, де він працює директором і художнім керівником.

У березні Білоус повернувся до роботи в театрі. 24 квітня він став доцентом.

8 травня актори Молодого театру після завершення вистави "Небезпечні зв'язки" звернулися до глядачів із заявою. Актори заявили, що приблизно 80% їхніх колег у театрі постраждали від сексуальних домагань Білоуса, і закликали суспільство не мовчати про це.