Кива: Чи стріляв би я в Тимошенко? Думаю, так
У кого є реальні шанси перемогти на президентських виборах у 2019 році, чи багато гомосексуалів в уряді, чи сильно п'ють військовослужбовці в зоні АТО і як із цим боротися, для чого українській владі був потрібен Михайло Саакашвілі, чому президент Петро Порошенко жодного дня не протримається без міністра внутрішніх справ Арсена Авакова і чому українці досі закохані в Юлію Тимошенко. Про це, а також про те, чи добре під марихуаною, в авторській програмі Дмитра Гордона на каналі "112 Україна" розповів голова Соціалістичної партії України Ілля Кива. Видання "ГОРДОН" ексклюзивно публікує текстову версію інтерв'ю.
Дивлюся на свої руки – і не можу уявити, як я ними грав на піаніно, коли мені було 14 років
– Ілле, добрий вечір! Радий, що ми сьогодні зустрічаємося.
– Привіт! (Тисне руку).
– Яку ви книжку із собою принесли?
– Гаразд... Нічого. Святе Письмо, Євангеліє святе.
– Ви вірите?
– Так. Я вже, Дмитре, говорив: із війни ті, хто не вірить, не повертаються.
– Перед тим як запросити вас на передачу, я розмовляв із різними людьми про вас, і дехто мені казав: "А про що ти з ним будеш розмовляти? Він же дебіл, мавпа!". Що завгодно говорили. І мені цікаво сьогодні розвіяти це, тому що я дивлюся у ваші очі – і я вас дебілом ніяк не уявляю.
– Спасибі.
– Це правда, що ваш дідусь, учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу?
– Так, Герой Радянського Союзу, але історія завжди говорить про одного діда. Другий – не менш героїчний, яким я не менше пишаюся і який також відіграв роль у становленні моєї особистості, – це Стригін Василь Іванович, полковник МВС, начальник управління МВС у Полтавській області. Для мене він не менш важливий, аніж дід, який Герой Радянського Союзу. Звісно, він був, мабуть, більш знаменним для того часу, а от для мене як для людини, онука і чоловіка, що підростав, обидва були важливими.
– Дід, який Герой Радянського Союзу, був секретарем Полтавського обкому партії?
– Райкому.
– Композитор Кива – ваш родич?
– Так, Кива Олег Пилипович, член Спілки композиторів України і його правління, – це мій дядько. Я от зараз дивлюся на свої руки – і не можу уявити, як я ними грав на піаніно, коли мені було 14 років. Насправді в нашій сім′ї Господь усім дав музичний нахил. Мама – викладач фортепіано, батько також і грав, і щось писав... Звісно, це не така яскрава історія, як у його брата, але всі ми якось пов'язані з музикою.
– Сім'я непроста, чесно кажучи... Скажіть, а скільки у вас освіт і яких?
– Дмитре, ну, сім'я і справді непроста, і виховували нас досить суворо. У мене три вищі освіти, нещодавно третю закінчив, писатиму дисертацію... Перша освіта – педагогічна. Я сам родом із Полтави, закінчив Полтавський педагогічний університет імені Короленка, потім була юридична академія імені Ярослава Мудрого.
– Харківська?
– Так, національна. І, звісно ж, працюючи в системі МВС, я вирішив здобути профільну освіту. Із двома вищими мені треба було провчитися два роки, щоб здобути третій диплом. Навчався я добре, закінчив із червоним дипломом.
– У 2014 році ви стали майором міліції. До цього до міліції були причетні?
– Ні, я працював у різних державних структурах. Це досить гучна історія: "Кива – майор? Чому раптом, як таке сталося?" Усе просто: людина пішла захищати свою Батьківщину, мала четвертий ранг державного службовця, що відповідало, узагалі-то, званню майора в умовах воєнних дій. Потім ви запитаєте: "А як же ви дослужилися до підполковника?" А так: за виведення з Дебальцевського котла – саме виведення, як біженців, так і 72 військовослужбовців, – мене висунули до нагороди. Але, будучи кар'єристом, сказав: "Орденів мені вистачить, дайте, будь ласка, позачергове звання". (Усміхається).
– Я скажу: "Не треба орден, я згоден на медаль!"
– Так-так! (Сміється).
– Скільки в АТО ви були?
– Півтора року. Ну, і не багато, і не мало. Потрапив туди, напевно, ще наприкінці березня 2014-го – коли тільки все починалося. Із Дніпропетровської області, де були Ігор Валерійович Коломойський і Гена, які зараз у нас у забутті, але їхній внесок і позиція тоді...
– Гена – це Корбан, так?
– Звісно. Я завжди називаю речі своїми іменами. "Алігатори", сьогодні опозиційні, а не при владі – саме їхніми руками, за їх сприяння ми зуміли виробити перші перемоги над супротивником. Коли не було армії, не було поліції, коли не було нікого! Були групи добровольців, які не розуміли, як воювати, але хотіли відстоювати інтереси своєї держави. І нам потрібен був хтось, хто б став точкою опори. От саме тоді Дніпропетровська облдержадміністрація стала нею для добровольців, дозволила нам робити перші виїзди в зону, уже на той момент підконтрольну терористам.
За пияцтво я приковував своїх бійців до стовпів і говорив: "Нехай люди їдуть і дивляться на вас, срань, як ви мені Батьківщину тут захищаєте!"
– Я знаю, що в батальйоні "Полтавщина" ви боролися з алкоголізмом, та так, що бійці повстали проти вас. Що там сталося?
– Ну, дивіться. Історія добровольчого руху, у принципі, як будь-яка історія, має як світлий, так і темний бік. І, звісно ж, коли почали набиратися добровольці, і саме в систему МВС, то, скажу я вам, не всі патріоти туди прийшли. А прийшли, я не побоюся цього слова, ті мусори, яких вигнали із системи – вигнали за правопорушення. Для них АТО стала лише майданчиком і можливістю відновитися у званні та в системі. Ви ж знаєте, що, правду кажучи, люди із правоохоронних органів більше нічим займатися не вміють і не можуть. Тому були, на жаль, у деяких батальйонах підрозділи, які прийшли не воювати, не захищати Батьківщину, не вбивати ворога, не жертвувати собою. А прийшли...
– ...потрапивши під люстрацію...
– ...відсидіти строк, одержати УБД, повернутися в систему і далі продовжувати. Звісно, хтось планував бухати.
– Як ви з ними боролися?
– Ой, знаєте, як? Мені досі цим дорікають, але...
– Казали, що ви прив'язували до дерев людей, до стовпів приковували наручниками...
– Ви обізнані досить добре, спасибі вам, напевно, за це, тому в нас буде чесна розмова. Так, у зоні антитерористичної операції я робив це зі своїм бойовим підрозділом для підтримання дисципліни і виконання бойового наказу. Це ж основне завдання бійця – виконати бойовий наказ, а отже, увесь підрозділ має бути в максимальній бойовій готовності. І якщо солдат у стані алкогольного сп'яніння, він ставить під загрозу не тільки своє життя...
– ...але і боєздатність усього підрозділу...
– ...молодець, саме так! Із такими людьми в мене, звісно ж, була розмова особлива. Я під Волновахою стояв, так у мене іноді до всіх стовпів до середини Маріуполя були люди прикуті...
– ...так?!
– Ну звісно! Приковував і говорив: "Нехай люди їдуть і дивляться на вас, срань, як ви мені Батьківщину тут захищаєте!".
– І довго ця срань була прикутою?
– Ну, слухайте, поки не протверезіє і не пройде похмільний синдром, поки він не зможе нормальними, не тремтячими руками розібрати мені й зібрати автомат Калашникова. І це було принципово. Зібрав-розібрав – стань у стрій! Ні – прив'язали назад і далі стій.
– Ви були заступником начальника УВС у Донецькій та Херсонській областях. Чи правда, що виступали за насильницьку українізацію жителів Донбасу?
– Я виступав за єдину проукраїнську позицію, яка могла б послаблювати противника. Я чудово розумів, що в умовах війни в нас немає часу на довгі роз'яснення та пояснення. Поки ми будемо що-небудь жувати, наших хлопців убиватимуть, тому я сказав, і це була і є моя чітка позиція: "Відразу ми вас будемо вчити і просити любити цю Батьківщину. Другий раз ми вас примусимо це зробити. А якщо ви цього не зрозумієте, третього разу не буде". Війна, Дмитре...
– Контрабанда із Херсонської області на окуповані території й назад сильно йшла?
– Сильно йшла, і я вам хочу сказати...
– ...її міліція кришувала?
– Зараз я вам розповім цю історію, вона насправді непопулярна... Ішов другий рік мого перебування в АТО, звісно, Дебальцеве підірвало здоров'я... І, по-чесному, напевно, міністр внутрішніх справ ухвалив рішення забрати мене з війни – для того щоб не втратити, щоб я зміг повернутися назад у мирне життя. У кожного бійця, солдата є ця точка неповернення, а я солдат передусім. Ніякий не командир, просто солдат, який виконує накази щодо захисту своєї Батьківщини.
У Херсонську область мене скерували, напевно, щоб трошки відійшов, ви знаєте, як у теплу ванну посадили, щоб...
– ...кавунів поїв...
– ...так. Було це наприкінці квітня. Але коли я туди потрапив, звісно ж, на місці сидіти не міг, одразу почав організовувати другу лінію оборони, тому що людині, яка повертається з війни, здається, що на неї нападуть. Приїхавши на позицію, я сказав: "Це не межа, це лінія розмежування, і якщо це лінія розмежування з противником, ми повинні підготувати відразу ж другу лінію оборони". Ну, так...
– ...за правилами...
– ...так говорить доктрина, так. І на той момент ми дійсно організували другу лінію оборони, залучили сили Нацгвардії, поставили ДЗОТи, викопали додаткові окопи...
– ...контрабанда – з нею що?
– І от саме в цей момент, звісно ж, під час організації другої лінії оборони й одержуючи контроль над трасою, ми тут же зіткнулися з чим? Із потоком автомобілів.
– Потужний потік?
– Потужний, і насправді це ще одна економічна історія, про яку ніхто не говорить. Якщо захочете, ми продовжимо, і я вам розповім: в умовах війни вся держава торгує з Росією, уся держава торгує з Кримом, і війна – це лише оманливий маневр для наживи сьогоднішньої влади. Моя позиція така: завод, який там розташований, "Титан", так? Один із найбільших, третій у світі. Так от, постачання цього заводу йшло якраз через Херсонську область, тому ми успішно все перекрили. Перекрив бойовий підрозділ – добровольчий батальйон МВС "Херсон", який був у всіх гарячих точках, чудові хлопці, щирі, я щасливий, що Господь дав мені з ними служити. І щойно ми це зробили, з'явилися татари зі своєю позицією про нібито блокаду Криму. Це теж незручна історія...
– ...вам гроші пропонували, щоб ви не заважали?
– Звісно!
– Який обсяг був?
– Якщо говоримо про фури, то гроші доходили до... У принципі, заробляти мільйон гривень на день було дуже просто.
– Блокпосту? Чи особисто вам?
– Ні, особисто мені, звісно.
– Мільйон гривень на день?
– На день. Але це невеликі гроші для цієї системи. У зоні антитерористичної операції, звісно ж, існує думка і поширюють інформацію про те, що я сидів на потоках... Послухайте, я їх палив, палив, розстрілював і робив це з пролетарською ненавистю. Чому? Тому що, повірте, у зоні антитерористичної операції заробляли зовсім інші гроші. На цих сигаретах...
– ...великі?..
– ...великі, дуже спокійно можна було заробляти 100–150 тисяч доларів на день.
– Людині?..
– Скажімо так: командиру підрозділу, що контролює ту чи іншу точку проходу.
– Непоганий бізнес!
– Прохід сигарет, прохід алкоголю, прохід продуктів – це добре налагоджений механізм, який зумів наситити, повірте мені, не одні великі погони.
– Хто керує цим механізмом?
– Слухайте, це така солянка, тут і прикордонники, і СБУшники, й окремі командири добровольчих батальйонів...
– ...тобто там усі?
– Там усі, тому що це лінія дотику...
– ...так ця війна ніколи не закінчиться!
– Не закінчиться до того моменту, поки в нашого уряду не виникне єдиної державної позиції щодо противника, і все! Я не сказав зараз "росіян", я не сказав "Путіна" – я сказав "противника", от і все. Неможливо збільшувати товарообіг на 20 відсотків і вимолювати санкції для російських бізнесменів, які всередині нашої країни фіктивно мають бізнес, який збагачує їх!
Аваков зростає, збільшується і пахне мудрістю
– Чудово! Телеведучий Богдан Буткевич назвав вас "лисим псом Авакова"...
– ...(сміється)...
– ...ви самі вважаєте себе лисим псом Авакова?
– Так, дякую. Це ж була гумористична передача, і я просто-напросто підіграв Богдану Буткевичу, заспівав реп, це підірвало інтернет, і я досі не можу зрозуміти, чому така негативна реакція в соцмережах...
– ...але ви – лисий пес Авакова?
– Я точно лисий і точно вихований Аваковим...
– ...але не пес...
– ...точно не пес. Знаєте, як? Спасибі йому за те, що він також відіграв значну роль у формуванні моєї особистості.
– Вас можна назвати соратником Арсена Авакова?
– Так. Я людина, яка ніколи не зрадить на догоду своїм інтересам тих людей, які зі мною щирі і які мені довіряють.
– У двох словах: що за людина Арсен Аваков?
– Я знаю Арсена Борисовича із 2013–2014 років і хочу сказати: це та людина, яка прогресивно зростає. Як політик, як чоловік він збільшується. Я завжди так кажу: "Збільшується маса тіла людини, і її стає більше". І це дуже помітно: у нього змінюється погляд, змінюється розмова, і від нього пахне мудрістю.
– Добре сказали: "Пахне мудрістю"... В інтерв'ю інтернет-виданню "ГОРДОН" ви заявили: "Багато процесів в Україні стримується завдяки Авакову. Якщо він піде з посади міністра, вулиці заллються кров'ю". Це так?
– Так. Я досі впевнений, що на сьогодні група "Народного фронту" і соратники, які з "Народним фронтом", відіграють величезну роль. Я зараз не оцінюю економічної ситуації у країні, а говорю про те, що вони дійсно є стримувальним чинником і роблять усе, щоб у нас була Національна гвардія, була позиція на фронті та позиція в політикумі. Щоб ми остаточно не здали своїх інтересів сьогоднішньому нашому супротивнику.
– Мені неодноразово доводиться чути від людей, які перебувають у вищому керівництві України, що стосунки між Аваковим і президентом Порошенком – гірше не буває. Що між ними йде запекла боротьба за владу, ніхто не хоче поступатися, що вони один одного лякають. Що ви про це думаєте?
– Я думаю, що це дійсно два центральні політики, які зуміли сконцентрувати у своїх руках, насамперед, силові структури. І, звісно ж, вони один одному диктують умови, і будь-яка історія – це історія передусім домовленості. Повірте мені, вони ж і залежать один від одного...
– ...звісно...
– ...тобто треба чітко розуміти: будучи непримиренними, вони також залежать один від одного. Тому що як президент без "Народного фронту" і без підтримки міністра внутрішніх справ не всидів би на своєму стільці...
– ...і дня?
– І дня! Це моя суб'єктивна думка. Тому що на сьогодні все те, що відбувається у країні, перестало бути навіть зрозумілим, а стало більше аморальним.
Михайлу Ніколозовичу доплачувати треба було, бо в цю опозицію, окрім ідіота і людини, яка вкрай потребує грошей, ніхто не піде
– Вулицями Києва ходять маршем "національні дружини". Їхні представники приходять на сесію Черкаської міськради, щоб навести там лад, б'ють поліцейських під будівлею суду у справі Труханова. Мені це не подобається – одразу скажу.
– І мені не подобається!..
– Монополія на насильство має бути лише в держави.
– Згоден! Інакше ми зануримося в анархію, бардак і загрузнемо у крові.
– Абсолютно правильно. Хто привів дружинників, вони чиїх будуть?
– Ну, давайте так. Тут немає великої конспірології, усе й так зрозуміло. Ми бачимо ці обличчя – цих керівників, які спочатку були в добровольчому батальйоні, потім у полку "Азов"...
– Прізвища називатимемо?
– Той самий Черкас, я не знаю, як його прізвище, цього хлопця, який командував "Азовом", а зараз займається народними дружинами (Ігор Михайленко. – "ГОРДОН"), у будь-якому разі, я його бачив на площі, на врученні.
– Але це ж не головна особа. Хто кого лякає за допомогою народних дружин?
– Дімочко, дивіться: це гра м'язами в передвиборчій боротьбі. Я сказав, що передвиборча гонка почалася з того моменту, коли ми відправили з країни Михайла Ніколозовича. Ось із цього моменту можна говорити про повноцінний старт політичної гонки напередодні виборів.
– Абсолютно. Добре, що відправили, чи погано, до речі?
– У моєму розумінні?
– Так.
– Ну, дивіться. Для Петра Олексійовича Порошенка це величезний мінус. Чому? Тому що, чесно кажучи, я б тих політтехнологів, які з ним поряд, давно б...
– ...розстріляв?..
– В умовах війни – так. У нас же як: крок управо, крок уліво – розстріл, за законами воєнного часу. Насправді кращої опозиції, ніж Михайло Ніколозович, придумати не можна, йому доплачувати треба! Тому що в цю опозицію, окрім ідіота і людини, яка вкрай потребує грошей, ніхто не піде. Жодна розумна, інтелігентна, розсудлива людина ніколи не приєднається до такої політичної повії, як Саакашвілі! Я прошу вибачення, це моя суб'єктивна думка. Таку опозицію треба плекати, їй потрібно знімати пентхауси... Ви ж зрозумійте: варто нам відправити Саакашвілі, як цей прапор буквально на другий день підхопила невмируща, незламна, вічна Юлія Володимирівна, усе! А ось із Юлією Володимирівною дуже складно...
– ...звісно...
– ...це досить технологічний, розумний, вихований і виважений політик, який підживлюється величезним ресурсом, причому російським – я висловлюю свою особисту думку, маю право...
– ...російським?
– Я більш ніж упевнений, що її історія – це історія входу в наш політикум Російської Федерації. Чому? Тому що розкладають яйця завжди в різні кошики. Опозиційний блок на сьогодні не таке велике зло, як нам намагаються вселити...
– ...тим паче, що яєць там небагато...
– ...так, яєць-то точно небагато там, дякую, приємно розмовляти. Поки в Україні був Саакашвілі, усе було зручно: й опозиція – для Заходу, і ніхто туди не пішов би...
– ...Ілле, зрозумів. Женемо далі...
– ...полетіли!
Саакашвілі поставив перед Деканоїдзе чітке завдання: зняти Киву
– У чому суть вашого конфлікту із Хатією Деканоїдзе? Двома словами.
– Річ у моїй позиції щодо фармакологічної мафії. Ми бачили лише зовнішній бік оболонки, чули якісь заяви дуже тендітної, ніжної, красивої жінки, яка не могла впоратися з цим орангутангом Кивою, гучноголосим, звиклим стукати по столу.
– А насправді?
– Насправді все було трохи по-іншому. До речі, ви пам'ятаєте формулювання, із яким мене звільнили?
– Ні.
– Чому ви не пам'ятаєте?!
– Так вийшло...
– "За непристойний вислів на адресу ветеранів антитерористичної операції". Я сказав, що якщо мене й завалять, то це буде хтось із середовища АТОшників. Чому? Та тому, що вони дієві й рука до курка звикла. Мовляв, якщо чекатиму, чекатиму від них. І за це формулювання мене "пішли": це була офіційна версія звільнення. Не за погану роботу, не за відсутність результату...
– ...повернімося до Хатії...
– ...так, я зараз швидко закінчу. Хатія Деканоїдзе прийшла в команді Саакашвілі й дуже залежала від нього. Він на той момент був губернатором Одеської області, а там є величезне підприємство "Інтерхім". Що це таке? Виробництво фармакологічних препаратів. Моя позиція щодо препаратів, які містять наркотичні засоби, була прямою і фактично руйнувала ринок для фармакологічних компаній, знижувала прибутки щонайменше наполовину...
– ...зрозуміло...
– ...тому Саакашвілі поставив перед Деканоїдзе чітке завдання: зняти Киву.
– Чому у вас погані стосунки із Сергієм Льовочкіним?
– Це історично склалося. Він супротивник, який підтримує інтереси Російської Федерації...
– ...так?
– Так! Його прямого протеже (Ігоря Шувалова. – "ГОРДОН") ми виперли з країни, чим полегшили інформаційне поле, і це мій плюс...
– ...кармічний...
– ...звісно! Льовочкін – супротивник за ідеологією, за його позицією щодо моєї Батьківщини. А я – захисник.
– На війні ви вбивали?
– На війні я землю свою захищав і нищив ворога.
– Убивали?
– Повторю: нищив ворога.
– Ну на курок особисто натискали?
– Звісно, натискав. І утретє скажу: я нищив ворога.
– А після війни?
– Ні.
– Свого часу у Facebook ви звернулися до "легендарного" Гіві: "Ми тебе, суко, у кожному місті шматками залишатимемо. Ми будемо вас знищувати, підривати, вішати й різати, як свиней!"
– А потім закопувати, на річницю викопувати, знову різати-вішати та розстрілювати.
– Ну, ви кровожерливий!
– Ні, не кровожерливий. Ви зрозумійте: на війні – як на війні. Нас ніхто не пошкодує, якщо що. Я завжди кажу: підранків я не відпускаю. Зло має бути покаране. Сьогодні моя країна просочується кров'ю моєї нації, і моє завдання – докласти всіх зусиль, щоб війна ця зупинилася.
– Ідемо далі...
– ...і це не жага крові, а нещадність до ворога.
– Коли Саакашвілі минулого року проривався через кордон, ви заявили, що будете розстрілювати на місці всіх, хто поїде його зустрічати, а саме Тимошенко, Лещенка, Семенченка, Парасюка і Мураєва.
– На жаль, ця публіка зуміла створити собі живий щит з одурманених людей, що піддалися на її маніпуляції. Я згадав, як німці живим щитом прикрилися і проривали кордон...
– Але ви дійсно стріляли б у Тимошенко?
– Чесно кажучи, я вважаю, що осквернення і прорив державного кордону потрібно карати смертю.
– Так стріляли б у Тимошенко – особисто?
– Думаю, так.
Якби я палив, "Інтера" вже точно б не було
– Битися вам часто доводиться?
– Я взагалі завжди в боротьбі.
– Гарна відповідь!
– Це мій нормальний стан – боротьба. Адже відстоювання і захист інтересів – це процес... Хочете сказати "бійки"? Отже, бійки.
– Керівництво "Інтера" звинуватило вас у підпалі телеканала. Палили "Інтер"?
– Я би, чесно кажучи, із задоволенням його спопелив. Якби я палив, "Інтера" вже точно б не було.
– Тобто це не ваша робота?
– На жаль, не моя.
– Ви трошки попрацювали на каналі NewsOne телеведучим. Сподобалося?
– Слухайте, я взагалі люблю розвиватися, і для мене як для людини це було дуже цікаво. Нова цікава робота.
– Ви такий собі брутальний пацан – чи вважаєте ви себе мачо?
– У мене досить тестостерону для того, щоб так про це говорити.
– Добре... Але ви вважаєте себе романтиком, ви сказали. Ви романтик?
– Звісно!
– Ви здатні заплакати?
– І що старшим стаю, то частіше це трапляється. Останнім часом у кіно ходити почав, то мені іноді буває соромно після сеансів.
– Обливаєтеся сльозами?
– Слухайте, реву, як корова якась! (Усміхається).
– Ви вважаєте себе сексистом – це правда?
– Я сказав колись: "Господь теж сексист. Він розділив позицію чоловіків і жінок, віддавши себе на хрест". Я сексист, тому що хочу виносити все найскладніше і найбрудніше на своїх плечах і не віддавати цього бруду жінкам.
– Поговоримо про геїв. Чому ви їх не любите?
– Любите, не любите... У цьому разі тут не так. Я вважаю, що на сьогодні гомосексуальність – це якраз та культура, яку насаджують, причому досить агресивно. Ми можемо навести кілька прикладів, їх чимало. За останні 20 років гей-культура не просто перевернула свідомість – на сьогодні вона вже диктує умови.
– Але ви розумієте, що в нас у керівництві країни чимало геїв?
– На жаль, я розумію, що не просто в керівництві, а взагалі у країні популяризована ця субкультура.
– Чи правда, що ви закликали вбивати геїв?
– Ні, я геїв не закликав убивати, я лише процитував Книгу Левіт. Про це також було написано у Святому Письмі, хоч і в Старому Заповіті. Там було чітко сказано: "Не лягай із чоловіком, як із жінкою: це мерзота".
– Ви керували департаментом протидії наркозлочинності Національної поліції України і зізналися водночас, що самі вживали наркотики. Які?
– Марихуану. Тисячний раз уже чую це запитання, тому не боюся. Так, курив марихуану в дитинстві, та й на війні, можливо, доводилося.
– І добре під марихуаною?
– Та нормально.
– Чи правда, що вас свого часу затримували за наркотики?
– Ні, ніколи. Це повна брехня.
Дружина депутата Капліна розповіла, що він пішов до іншого
– Народний депутат Каплін...
– ...ай, молодець (сміється)...
– ...опублікував у Facebook документи, які свідчать, що у вас розлад особистості за шизофренічним типом, тобто просто заявив, що ви – шизофренік. Що ви можете заперечити народному депутату Капліну?
– Навіть заперечувати йому не хочу: це така вже стара, побита історія, Дмитре... Вона почалася із сепаратистського сайта "Русская весна"...
– ...гарна назва...
– ...це донецький сайт, і у 15-му році, коли йшли запеклі бої під Дебальцевим, а я був заступником начальника координаційного центру при штабі АТО і відповідав за певну ділянку фронту, вони почали викидати таку негативну інформацію. Перший листок паперу (я так це називаю), що потрапив у соціальні мережі, був якраз звідти. Потім цей листок паперу 10 тисяч разів передрукували різні активісти...
– ...але Капліна ви пробачили?
– Слухайте, у мене немає до нього жодних претензій: лийте на мене що завгодно, я чоловік міцний, усе витримаю! Щоправда, знаєте, за що все-таки пробачити не можу? За його ставлення до своїх дітей. Ось цього як чоловік чоловікові не пробачу.
– А що з дітьми?
– Нещодавно побачив його прізвище в реєстрі аліментників, дізнався, що у нього, виявляється, двоє неповнолітніх дітей, зараз ми зв'язуємося з його дружиною, будемо надавати їй фінансову допомогу, тому що він із 2009 року аліментів не сплачує. Дружина розповіла про причини розриву: він пішов до іншого...
– ...до іншої?
– Ні, до іншого. Ви ж самі заговорили про політиків-гомосексуалістів, а я вам наводжу один із яскравих прикладів. Але я думаю, гей-спільнота України та Європи його не підтримає в тому, що він через це кинув своїх дітей...
– У липні минулого року ви очолили Соціалістичну партію України. Навіщо?
– Усе дуже просто. Я насамперед захисник і патріот своєї Батьківщини, маю коріння комуністично-соціалістичні, мені не чужі рівність...
– ...братерство...
– ...(клацає пальцями) і соціальна захищеність. А лівий електорат у нас "лежав", ніяк не був представлений...
– ...тобто ви його підібрали?
– Ні, лише зміцнив своєю позицією, своєю рішучістю. Мені потрібно, щоб цей плацдарм не став ще одним входом для росіян у політику України, а був повноцінною структурою проєвропейської спрямованості.
– Олександр Мороз сказав, що ваше обрання лідером СПУ – фейковое. Що ви можете відповісти?
– Я можу сказати, що Олександрові Морозу вже не потрібно цитувати, а потрібно займатися онуками. У тому, що він має зуби для такої риторики зі мною, я засумнівався б. Лівий рух завжди був рухом революцій, переворотів, і це нормально, коли на місце слабких приходять сильні, тому що нам потрібно боротися і відстоювати позиції.
– Ви сказали: "Зараз ми раби, а станемо худобою". Що ви мали на увазі?
– Те й мав: у нас немає прав сьогодні, є лише обов'язки. Ви розумієте...
– ...абсолютно...
– ...порушена державна система, подивіться, як ставляться до держави громадяни. А станемо худобою, коли нас просто водитимуть на забій.
– Дмитро Корчинський сказав, що Кива – це молодий Трамп. Ви почуваєтеся Трампом?
– Я почуваюся патріотичним громадянином, готовим до самопожертви заради Батьківщини.
– Але з Дональдом Трампом нічого спільного не знаходите?
– Ну чому ж не знаходжу? Його позиція щодо американської нації досить принципова. Ми можемо багатьох згадати: Муссоліні, Гітлера, Трампа... Це негативні особистості в історії, але вони відстоювали позицію своїх націй.
З усіх наших президентів менше за всіх зла приніс країні Кравчук, який не розумів ще як
– У 2019 році в нас президентські вибори. Ви плануєте брати в них участь?
– Слухайте, я планую брати участь, але знаєте, із якою метою? Відчути, побачити, спробувати і потім працювати над помилками. Я дуже молодий і ще недосвідчений політик, тому припускаюся низки помилок. Але я швидко вчуся, я дуже беручкий.
– Тобто ви братимете участь у виборах?
– Я братиму участь у виборах – від свого лівого блоку.
– От ви, упевнена в собі людина, і раптом у голосі вчувається якась невпевненість у перемозі... Ви станете президентом чи ні?
– Згодом я обов'язково очолю цю країну...
– ...але не зараз?
– Не зараз, ні. Навіть приїжджаючи на Олімпіаду, ти іноді розумієш, що твої шанси дуже малі, але ти повинен спробувати. Вийдеш на ринг і програєш, але здобудеш той досвід, який у майбутньому дасть змогу тобі перемогти.
– Хто був найкращим президентом України за всі 26 років незалежності?
– Кожен із тих, хто був, додав свій внесок у ту ситуацію, яка склалася на сьогодні у країні. Кожен здав частину інтересів моєї країни, за яку сьогодні довелось проливати кров, усі відповідальні, тому я не можу виділити людину, яка була найкращою. Хіба що менш токсичною для країни, яка менше зла принесла.
– Ну, хто це, на вашу думку?
– Я думаю, це Кравчук, який ще не розумів як. У нього не було чітко налагодженого механізму зі знищення бюджету, держвласності, розкрадання та розпродавання надр і всього того, що належить країні.
– До виборів президента залишився майже рік. Хто стане президентом? Сьогодні ви можете сказати?
– Слухайте, насправді в нашому політикумі нічого, на жаль, кардинально не зміниться.
– Проте ви бачите таку людину?
– Однозначно у другий тур може вийти Порошенко...
– ...усе-таки...
– ...хоч би що там було, за ним адміністративний ресурс. Це буде обов'язково Юлія Володимирівна...
– ...так...
– ...знаєте як? Любові українців до жінок не вб'є ніщо, жодна публічна порка і жодне знущання. У Тимошенко закохані, вона вміє говорити і в неї гарна мережа, сформована протягом багатьох років. До того ж ми любимо жаліти... Отже, Порошенко...
– ...Тимошенко...
– ...і я більше ніж упевнений, що є шанс технічного кандидата в Рабіновича Вадима Зіновійовича й Олега Валерійовича Ляшка.
– Прекрасна четвірка! Щаслива Україна з такою четвіркою... Дякую за інтерв'ю! Ви яскравий – скажу вам чесно. Тисну руку!
– А ви – ерудований, із вами приємно спілкуватися.
Записала Анна ШЕСТАК