Мама Кузьми Скрябіна: Я не можу спокійно спостерігати, як грабують найближчих людей Андрія
На початку серпня мама загиблого в автокатастрофі українського музиканта Кузьми Скрябіна Ольга Кузьменко записала відеозвернення до керівництва країни, правоохоронних органів і громадськості, у якому заявила, що всі останні роки спадкоємці Кузьми не отримували авторських відрахувань. В інтерв'ю кореспонденту видання "ГОРДОН" Кузьменко розповіла, що їм довелося написати заяву в поліцію. Правоохоронці порушили кримінальну справу про шахрайство, але розслідування затягується, оскільки суми реальних надходжень за прокат музики приховують.
Світлана говорила: "Коли я чую ваш голос, мені здається, зараз у кімнату Андрій увійде". У мене було таке саме відчуття
– 17 серпня був день народження вашого сина. Як ви провели цей день?
– Ми були на панахиді на кладовищі. Приїхали рідні та друзі – ті, хто завжди приїжджає. Море квітів і море людей. Сім років минуло, а всі пам'ятають і люблять Андрія. Погода була поганою, але люди приходили з парасольками і довго не розходилися. Увесь день лив дощ, холодно. А нам уже починати концерт просто неба. І раптом дощ закінчився. Дві години чудової погоди. На концерт у Митрополичих садах 500 квитків продали задовго до 17 серпня. Більше просто неможливо вмістити людей. Який був чудовий концерт!
– Кому зараз належать авторські права на спадщину Кузьми?
– Усі авторські права – у ТОВ "Кузьма Скрябін", засновником якого є моя невістка – єдина спадкоємиця, дружина Андрія Світлана Бабійчук. У нас із нею немає жодних розбіжностей щодо цього. У нас гарні, теплі стосунки. У чомусь навіть кращі, ніж були за життя Андрія. Вони собі жили своєю сім'єю в Києві, я не втручалася.
А коли прийшла біда, нам треба було чути голос одна одної. Ми часто зідзвонювалися і довго спілкувалися. Світлана говорила: "Коли я чую ваш голос, мені здається, зараз у кімнату Андрій увійде". У мене було таке саме відчуття. Ми й зараз часто телефонуємо одна одній. У нас немає жодних суперечок. Ми нічого не ділили. Усі свої частини я віддала Світлані. А я – самодостатня людина. У мене все добре.
– З онукою часто спілкуєтеся?
– У мене незвичайна онучка. Як кажуть, я б до неї й небо притулила. Спочатку Андрій мені по два-три рази на день телефонував. Тепер Барбара. І постійно переписуємося у Viber. Зараз вона лікарка-інтерн. Жодної хвилини не втрачає, постійно в навчанні, просто як Андрій. Я її весь час прошу сповільнитися, переконую, що вона все встигне. Але цю рису характеру вона взяла в Андрія. Дуже працездатна, але така сама обережна, як мама. Барбара завжди була розважливою, не розкривала душі всім підряд.
Я не можу спокійно спостерігати, як грабують найближчих людей Андрія
– Як сталося, що сім'я не отримувала авторських відрахувань?
– Власником прав є ТОВ "Кузьма Скрябін". За минулі шість із половиною років після смерті Андрія нам жодного разу не відкрили офіційні звіти з музичних платформ про надходження від авторських і суміжних прав. Відрахуваннями займається компанія ТОВ Moon Records, із якою Кузьма підписував договір. Її засновником є Андрій Пасічник.
Загалом кілька цифр. Просто вдумайтеся: за другий квартал 2018 року компанії "Кузьма Скрябін" було нараховано авторської винагороди 65,30 грн від Moon Records, які вони отримали від своєї ж компанії в Росії, а за третій квартал роялті склали нуль гривень. Дуже важко уявити, що величезний каталог створених моїм сином хітів, які звучать на всіх радіостанціях і телеканалах, транслюють у YouTube, може приносити так мало грошей.
За період із 1 квітня 2014 року до 31 грудня 2016 року, коли музика Андрія звучала на кожному кроці, авторські відрахування до виплати з боку Moon Records, отримані від їхньої компанії в Росії, становили 1446 грн, або в середньому 44 грн у місяць. І ще одна "величезна" (як стверджує наш опонент) виплата із суміжних прав, нарахована за весь період, – 19 302 грн, або в середньому 585 грн на місяць, отримана знову ж таки від їхньої компанії – Moon Vinyl у Чехії.
2018–2019 роки ми не брали винагороди і продовжуємо наполягати на тому, щоб нам показали офіційні звіти дистриб'юторів, оскільки ми не можемо перевірити ці суми, утім, як і повірити на слово.
Світлана довго не говорила мені про цю ситуацію, але потім усе ж поділилася. А я не можу спокійно спостерігати, як грабують найближчих людей Андрія. За цими фактами ми склали заяву в поліцію. Зараз триває досудове розслідування за статтею "шахрайство".
– Як завершилася історія зі спробою заблокувати канал Кузьми в YouTube?
– Думаємо, це було зроблено як шантаж, щоб ми пішли на перемовини і забрали заяву з поліції. Moon Records надіслала 38 скарг на канал, який створив Андрій за життя. Така кількість скарг могла призвести до повного блокування каналу і знищення спадщини Андрія. Завдяки оперативній роботі юристів, які підготували звернення і надіслали його в YouTube, подали зустрічні повідомлення, нам вдалося зберегти канал.
– Коли суд може почати розглядати вашу справу?
– Проблема в тому, що звіти щодо відрахувань не відкривають навіть слідчим. Це затягує розгляд. Тому складно називати якісь дати. Наскільки мені відомо, звіти в Україні можуть і не зберігати, а тримати їх у Росії або Чехії.
Я довго не втручалася в цю суперечку. Але коли невістка назвала нарешті мені цифри відрахувань, не змогла втриматися. Сказала, що будемо боротися. Нехай мене називають бабкою, яка нічого не розуміє. Це не так, я багато знаю. За своє ми будемо боротися. Нам чужого не треба – просто відкрийте звіти, заберіть собі своє, а нам віддайте наше.
Андрій ще 11 років ходив по землі, і ніхто ні на що не претендував. А тепер намагаються у сім'ї відібрати авторські права
– А ви знайомі з Пасічником, зустрічалися, вели переговори?
– Звичайно, я його знаю. З 2015 року він практично одразу після смерті Андрія став забирати спадщину мого сина. Почав намовляти хлопців із нинішньої групи оскаржити авторство на пісні мого сина. Але вони заявили однозначно, що вони на стороні сім'ї, і попросили не вплутувати їх у брудні ігри.
Я вирішила поїхати до нього. Він не на жарт злякався. Дав листок, де було перераховано 15 пісень Андрія, паспортні дані людини, яка вирішила претендувати на авторські права, і дані його компанії. Ця людина підписала документ приблизно такого змісту: "Пісні мого авторства передаю Moon Records безоплатно". І це були найпопулярніші пісні, які грали на всіх радіостанціях країни, коли загинув мій син. Мені чомусь віддали цей лист.
Після цього ми ще раз зустрілися. Він передав мені каталог пісень із мокрою печаткою, де зафіксовано всі права Андрія. Але це нікого згодом не зупинило. Тепер він зробив другий захід через артистів старого складу "Скрябін". Через те, що починаючи з 2020 року всі права повернулися в ТОВ "Кузьма Скрябін", а у Moon Records залишилися тільки суміжні права групи нового складу, компанія втратила можливість заробляти на піснях Кузьми, як раніше.
Зараз на спадщину мого сина претендує четверо людей – Сергій Гера, Андрій Підлужний, Ростислав Домішевський і Юлія Лорд.
Звичайно, якби я була якоюсь бабусею на кухні (як мене намагаються показати), їм було б простіше. Але ні. Я добре розумію, про що говорю, прекрасно знаю історію групи і те, як працював старий "Скрябін". Я вчила Геру і Домішевського в музичній школі. Гера у мене в оркестрі грав, а Домішевський ходив до мене на загальне фортепіано. У групі він пробував себе на басі.
– Ваші опоненти апелюють до того, що йдеться про колективну творчість. Вони ж усією групою разом працювали.
– Там колектив – це Андрій і Гера, а часом він зовсім один був у студії. Усі клавішні партії записував сам Андрій. Його вже сім років немає, а досі плейбек на концертах грає його запис. І бас-гітару він сам теж часто записував.
Домішевський більшу частину часу проводив на заробітках у Москві. Тільки час від часу приїжджав. Щось у них не склалося. Спочатку Андрій перевів його в адміністратори, а потім зовсім звільнив. Потім і Шуру попросив піти з групи.
Однак Андрій ще 11 років ходив по землі, і ніхто із цих хлопців ні на що не претендував. Андрій себе підписував "композитор". Пам'ятаю, навіть йому постійно говорила: "Ти не композитор, а автор тексту і музики. Підписуй правильно". Тепер ці діячі намагаються у сім'ї відібрати авторські права. Якщо розповісти цю історію в цивілізованій країні, ніхто не повірить, що таке взагалі можливо.