Начальниця військової адміністрації Херсона Лугова: У російських окупантів підгоряють п'яти. Вони прямо говорять, що зимувати тут не залишаться

– Ви майже місяць обіймаєте посаду голови військової адміністрації Херсона. Зважаючи на те, що місто окуповане, чим ви зараз опікуєтеся?

– Відбувається процедура реєстрації військової адміністрації, виготовлення токенів, ключів, затвердження структури, штатного розкладу, а також призначення головного бухгалтера. Процедура стосовно оформлення в казначействі завершується, і зараз відповідно до штату йдуть призначення заступників. Коли Збройні сили України звільнять Херсон (а вони обов'язково це найближчим часом зроблять), ми мусимо подбати про жителів. Перш за все це цивільний захист.

Другий момент – налагодження роботи сфери житлово-комунального господарства, чим мають займатися мої профільні заступники, я разом із ними та вся наша команда. Також є гуманітарний напрям, який має фінансуватися, підтримуватися, – здійснювати всі виплати. Безпосередньо вся наша робота вже зараз направлена на підтримку нашого населення.

– Що саме зараз найактуальніше для Херсона?

– Ми знаємо, що буде величезна необхідність у забезпеченні харчовими продуктами, тому що наразі в місті ситуація загрозлива, медикаментами, тому що вони відсутні в необхідній кількості. Велика проблема з ліками щодо онкозахворювань, серцево-судинної системи, а також для людей із цукровим діабетом.

Є величезна проблема з вивезенням нашої техніки. Жодної швидкої допомоги, жодної пожежної машини не залишилося в місті. Ми працюємо над тим, щоб звернутися до світових лідерів по допомогу для нашого міста-героя. Дуже велика кількість проблем. Наразі самому окупованому місту ми не можемо зараз допомогти ані продуктами, ані медзасобами, оскільки та єдина надія і єдиний шлях, яким ми допомагали раніше – це наші великі герої волонтери, – зараз не можуть нічого робити, оскільки окупанти зробили все можливе і неможливе, щоб обрубити всі шляхи підтримки наших містян.

– Чи знаєте ви, у яких умовах зараз виживають люди в Херсоні?

– Зараз на наше населення, на українців, здійснюється величезний тиск. Нишпорять по всіх домівках, шукають патріотів. Ви знаєте, що в місті "жовта стрічка" є патріотичним угрупованням і партизанщина на високому рівні. І тому росіяни шукають їх. Багато людей, із якими я була постійно на зв'язку, попередили, що зараз дуже спекотно в місті, можлива небезпека для їхнього життя. Орки заходять у домівки, перевіряють техніку, телефони. Люди домовляються про зустріч, не беруть із собою телефони, тому що це небезпечно. Переважно люди сидять вдома.

– Ви сказали, що немає жодної пожежної і швидкої машини. Куди вони поділися?

– Усе обладнання перевезено на лівий берег. Повністю вивезено оснащення з наших лікарень, яке було дороговартісне, із нашої потужної лікарні для онкохворих. Там нещодавно було придбано нове високотехнологічне обладнання. Вони все вивезли. Вивезли абсолютно все майно комунального підприємства "Херсонміськводоканал". У нас не залишилося жодної вантажівки, жодного грейдера. Хоч пальцями копай траншеї. Ситуація реально загрозлива.

Наш суднобудівний завод спустошений. Винзавод – там було обладнано, він ледь працював, але його оснащення і майно теж вивезли. Наше підприємство "Херсонгаз" теж знищено, спустошено. Тобто ситуація реально в місті дуже складна. І, я б сказала, патова. Коли Збройні сили зайдуть, нам не буде навіть де надавати допомогу нашим жителям, нічим буде перевезти їх в інше місто або навіть просто з дому до лікарні доставити. Нам не буде чим загасити пожежі.

Ми з командною розглядаємо три сценарії розвитку подій по сферах житлово-комунального господарства – частково місто зруйноване, напівзруйноване і, не приведи господи, повністю. Як ми будемо діяти, що робити, яким чином піднімати наше місто і як рятувати наших жителів? Проблемних питань вистачає.

– Окупанти вивезли ще й громадський транспорт?

– Так і є. Наші нові нещодавно придбані автобуси. Херсонці ще не встигли насолодитися комфортним міським транспортом. Увесь автопарк вивезений із міста і наразі є інформація, що окупанти збираються вивезти ще й наші тролейбуси. Залишилося тільки серця вирвати з української душі. Але цього їм не вдасться. ЗСУ незабаром прийдуть і повиривають їм мізки, і серця, і все інше, тварини.

– Крім обладнання, окупанти вивозять ще й архіви?

– Так, позавчора вивезли архіви. І не тільки. Пам'ятки культури, картини з музейних фондів – усе вивозиться. І стільці, і столи, і техніку – усе абсолютно. Навіть усе з квартир, у які поселяються більш заможні окупанти, вони також вивозять усе – телевізори, пральні машини, спустошують усі будинки. Ходять по домівках, дивляться, де немає людей, і звідти все вивозять.

Люди зазначають, що переважна більшість окупантів постійно у стані алкогольного сп'яніння. Поводяться неадекватно, можуть робити постріли куди заманеться, лякаючи наше населення. Люди дуже бояться, бо це страшне.

Ми не знаємо, де зараз перебувають наші діти, яких вивезли ніби на оздоровлення. Це не одна сотня і навіть тисяча дітей. Батьки хочуть повернути своїх дітей, тому що було обіцяно, що будуть канікули подовженого типу. Уже і подовжений тип закінчився, а дітей не повертають. Але батьки навіть не знають, де перебувають їхні діти. Це дуже загрозлива ситуація.

Батьки піддалися спровокованій паніці, яку ініціювала окупаційна влада. Я вважаю, це не було оздоровлення, це була депортація наших дітей. А потім оголошено депортацію населення. Вони говорять, начебто будуть убивати Збройні сили України, знищувати, убивати, тому евакуюються на лівий берег. А насправді людей витіснили з їхніх домівок і будуть ними прикриватися як живим щитом.

Батьки коли повелися на цю провокацію, піддалися на цю провокацію, віддавали ще й дітям свідоцтва про народження на руки. Тож ситуація ще загрозливіша. І хотіли б повернути, але не знаємо, де наші діти.

– Немає сумніву, що все це, зрозуміло, відбувалося і за допомогою зрадників. Чи багато таких у Херсоні?

– Зрадників вистачає. Є потужні яскраві персони, які їздили до Москви, аплодували, обнімалися, цілувалися. Але також є частина людей з органів місцевого самоврядування, які перейшли на бік окупантів, співпрацювали, підтримували, повелися на цю дурість, що "Расея здесь навсегда". Думаю, зараз вони дуже жалкують про це. Усі факти, які зібрані на цей день, – фото, відео, аудіо, документи, де є підписи і печатки тих людей. Є люди, які працювали в Херсонській міській раді і пішли співпрацювати до окупантів, – усі факти засвідчені, тому однозначно окремі персонажі, по яких зібрані докази, понесуть покарання. А ці, що тільки збирається доказова база, будуть доведені до логічного кінця, і кожній катюзі буде по заслузі.

– Такий вал проблем маленька команда місцева вирішити сама не в змозі. Хто вам допомагає у розв'язанні цих проблем?

– Зараз ці питання обговорюються з начальником Херсонської обласної військової адміністрації Ярославом Янушевичем. Ми зустрічаємося, усе обговорюємо, зважуємо, шукаємо шляхи вирішення проблем. Його підтримка, підтримка президента України Володимира Зеленського, прем'єр-міністра Дениса Шмигаля відчувається і дуже потужна. У середу має відбутися рада оборони, де всі ці питання будуть обговорені й визначені кроки вирішення актуальних питань. Переконана, що Херсон – місто-герой Ц не залишиться сам на сам у біді. Обов'язково буде підтримка.

– Окупанти продовжують казати, що люди мають виїжджати. Що б ви порадили херсонцям зараз?

– Я дуже розумію, наскільки складна ситуація в місті з продуктами, медикаментами, але я радила б залишатися вдома. Запастися продуктами, водою та залишатися вдома, гуртуватися із сусідами, перебувати разом десь у приватному секторі, де є підвальні приміщення, дізнатися, де є укриття, як туди дістатися. А також зберігати спокій, хоча це надзвичайно важко.

Люди настільки виснажені, їм дуже страшно. Я з багатьма розмовляла – вони бояться, оскільки тиск підвищився з боку окупаційної влади. Багато хто мене попередив, що є загроза життю, бо телефони перевіряють. Якщо орки побачили якусь людину і вона їм не сподобалася, можуть забрати на підвал і пред'являти якісь нісенітниці.

– Телефонний зв'язок ще є із Херсоном?

– Був зв'язок зруйнований, але в понеділок його вдалося відновити – наші хлопці із ЗСУ молодці. Дякуємо їм, постаралися. Зв'язок відновлений, і люди можуть знову спілкуватися.

– А чи є вода, світло?

– У комунальному підприємстві "Херсонміськводоканал" залишилася невелика кількість працівників. Я їм дуже вдячна, як і всім іншим працівникам комунальних підприємств, які, у прямому сенсі ризикуючи своїм життям, продовжують підтримувати інфраструктуру міста, ремонтують, налагоджують, контролюють. Вода і світло в місті є. Хоча окупанти намагалися тиждень тому "кошмарити" людей, відключати електроенергію, здійснюючи додатковий психологічний тиск: "Видите? Все пропало".

– Скільки людей ще залишається в Херсоні?

– Я думаю, десь тисяч 70 є. Те, що казав колаборант Сальдо, що 70 тис. поїхали з міста… Якби це було так, у місті взагалі не залишилося б людей. Максимум 4–5 тис. виїхало – це правда. Інші залишаються в Херсоні, а Херсон був, є і залишиться українським.

– Коли вже це відбудеться, що місто звільнять?

– Я хочу сказати: це обов'язково відбудеться, і найближчим часом, у цьому році. І ми ще піднімемо келихи із шампанським за нашу перемогу, за рідну українську Херсонщину. Вірте. Якщо мене читають херсонці – треба вірити і, стиснувши кулаки й зуби, чекати на наші Збройні сили України.

Вони близько, вони прийдуть і звільнять усе, а в окупантів підгоряють п'яти. Вони жителям прямо говорять, що "зимовать они здесь не останутся". Психологічно вони дуже підірвані. У них також немає харчування, також проблеми з пальним, проблеми з боєприпасами і сплять вони дуже неспокійно, тому що HIMARS влучно потрапляє в ціль і це становить для них небезпеку. У розмовах із людьми вони кажуть, що не бачать "смысла этой войны – мы спать боимся, потому что хрен знает, куда прилетит". Так що хай скоріше збирають свої манатки й ідуть.