Реформа судової системи: сім змін, які прискорять і спростять роботу судів G

Харитонов: Реформа суду – найважливіша гігієнічна процедура для суспільства
Фото: Олександр Похиленко / Google Maps

Реформа судової системи, яка стартувала на початку 2018 року, привела до скорочення судів і суддів, поліпшила їхнє матеріальне становище, увела дистанційне судочинство, посилила відповідальність адвокатів та заявників. Наскільки ці та інші нововведення дадуть змогу забезпечити доступ до правосуддя та захистити права громадян, в ексклюзивній колонці для видання "ГОРДОН" пояснив партнер юридичної фірми ILF Олексій Харитонов.

За моїми відчуттями, про судову реформу говорять тільки у вузьких колах фахівців. У поле суспільної уваги вона практично не потрапляє, а даремно. Реформа суду – найважливіша гігієнічна процедура для суспільства. Від її успішності залежить, наскільки здоровими стануть усі процеси всередині країни і наш імідж в очах міжнародних партнерів, адже від країн із "неочищеною" судовою системою традиційно "погано пахне".

У реформі важливих змін багато, але мій внутрішній топ-7 має такий вигляд:

  1. Оптимізація судочинства.
  2. Кваліфікаційне оцінювання суддів.
  3. Електронний суд.
  4. Зростання судового збору.
  5. Монополія адвокатури.
  6. Нові правила гри в судовому процесі.
  7. Зразкові або типові справи.

Щось із новацій однозначно добре, щось спірне, а щось – добре, але незрозуміло, чи зможе запрацювати в нашій системі. Подивімося.

Скоротиться кількість судів і суддів

Раніше в нас діяло чотири касаційні інстанції, які існували окремо. Тепер з'явився єдиний Верховний Суд з окремими палатами. Він під пильною увагою і професіоналів, і громадянського суспільства.

Склад Верховного Суду істотно переформатували. По-перше, тільки 60% суддів Верховного Суду раніше обіймали посади. Тобто 40% – нові в судовій системі люди, і це оптимістично. По-друге, суддів стало менше. Якщо в одному тільки Вищому господарському суді працювало 70 осіб, ще більше – у вищих спеціалізованих судах та у Вищому адміністративному суді, то зараз склад кожної палати – по 30 осіб. Найближчим часом обіцяють ще добрати приблизно 80 осіб, тобто в кожній палаті буде приблизно 50 суддів, що істотно менше, ніж було.

Головне запитання: чи впораються вони з навантаженням? Кількість ухвал, що підлягають оскарженню, зросте удвічі. Якщо справи будуть розглядати по два-три роки, виникне масовий потік скарг у Європейський суд із прав людини.

Реорганізація судів відбувається по всій країні. Районні суди об'єднуються. Трансформації торкнулися і апеляційних судів – старі ліквідовано, з'явилися нові укрупнені. Тепер на Харківську, Полтавську, Донецьку та Луганську області буде всього один окружний апеляційний господарський суд. І, я впевнений, він впорається з обсягом роботи. Якщо відштовхуватися від швидкості розгляду справ, система господарських судів і до реформи працювала добре. Адже в неї є жорсткі терміни розгляду – не більше ніж два місяці. У районних судах таких термінів не було, тому справи могли розглядатися по два-три роки.

Є і неприємний нюанс: раніше людині було зручно добиратися до суду, тепер складніше. Теоретично цю проблему має вирішити "електронний суд", про нього нижче.

Усі судді пройдуть кваліфікаційне оцінювання

Зараз відбувається кваліфікаційне оцінювання всіх суддів України: від працівників у вищих спеціалізованих судах до представників судів першої інстанції. Робота триває із 2015 року і може привести до створення принципово нових "правил гри". Але і тут не обійшлося без сумнівних рішень.

Тести проходять абсолютно всі судді. Але чи ефективне тестування для справжнього визначення кваліфікації? Як на мене, першим показником непрофесіоналізму судді є кількість винесених ним вироків, скасованих апеляційною та касаційною інстанціями.

Ми любимо сюжети в кіно, коли суддя мудріший за всіх на землі і його рішення мудріші від усієї судової системи. У реальності, суддя, половину рішень якого скасовують як помилкові, найімовірніше, перебуває не своєму місці.

Нехай навіть це не половина, а 20% скасованих вироків. Але саме це має бути першим "дзвіночком" – саме такому судді потрібно пройти кваліфікаційне оцінювання, а не всім підряд. Зараз тестують кожного, а це тільки демотивує суддів і уповільнює роботу.

Ще один пункт, який гарний у теорії і сумнівний на практиці, – перевірка майнових декларацій. Ми всі розуміємо: деякі дані декларацій можуть стати підставою для позбавлення посади. Але для цього має по-справжньому запрацювати система антикорупційних органів. А ще має зростати зарплата: не 8000 грн для судді районного суду, а більше. Утім, із 1 січня суддя в місцевому суді має заробляти від 38 420 грн (20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), суддя апеляційного і вищого спеціалізованого суду – від 57 630 грн (30 прожиткових мінімумів). І це вже щось. Незалежність суду починається з фінансової незалежності судді.

Уведення електронного суду

Важливий крок уперед: судове засідання можна проводити в режимі відеоконференції. Наприклад, мені як адвокату не потрібно буде їхати в Херсон, Ужгород чи Луцьк (звичайно, не йдеться про ті випадки, коли особиста присутність – дуже важливий фактор успіху справи). Зі свого електронного кабінету я зможу представляти інтереси підприємства: надіслати документи, вийти на відеозв'язок під час засідань.

Зараз напрацьовують технічну базу, щоб подавати документи, позовні заяви можна було саме в електронному вигляді. Має бути створено окремий електронний кабінет для кожної справи, де суд і учасники судового процесу зможуть у будь-який момент переглянути всі документи. Зрозуміло, щоб скористатися цією технологією, потрібно зареєструвати в системі електронну адресу і цифровий підпис.

Це мінімізує ймовірність затягування розгляду справ, коли сторони оскаржують усі без винятку рішення судів.

Щоб затягнути справу, робили, наприклад, так: поки суд першої інстанції розглядає справу по суті, сторона подає необґрунтований зустрічний позов, суд відмовляє, вона відразу подає апеляцію. Для розгляду апеляційний суд просить справу із суду першої інстанції, відповідно, у суді першої інстанції розгляд по суті припинено. Так можна було затягувати роками.

З електронним кабінетом додаткові заяви можуть одночасно розглядати і суд першої інстанції, і апеляційний, і касаційний. А затягування справ шляхом перегону документів з одного суду до іншого більше не пройде.

Тепер електронний розгляд буде не тільки можливим, але й обов'язковим. Але якщо протягом п'яти днів суд не зможе забезпечити електронне провадження, документи переводять у паперову форму. Щоб ці положення запрацювали, Державна судова адміністрація повинна опублікувати на сайті Верховної Ради інструкцію, вирішити питання створення електронних кабінетів, реєстрації електронних адрес і проведення відеофіксації.

Виглядає чудово. Але, зізнатися, у реалізацію цієї ідеї віриться мало. За кордоном це ідеально працює, навіть у Росії. Ми ж поки що технічно не готові, особливо районні суди. Справа навіть не в переоснащенні, а в перезавантаженні мислення суддів. Для багатьох із них відеозв'язок – несерйозна іграшка. Хоча, упевнений, вони без проблем спілкуються з родичами за допомогою скайпу.

Витрати на судові позови зростуть

На рівні першої інстанції, у принципі, нічого не зміниться. За подання позовної заяви майнового характеру юридична особа, як і раніше, заплатить судовий збір – 1,5% від суми вимоги, але не менше ніж 1762 грн і не більше ніж 616 700 грн (раніше верхнього порогу не було); фізособа – 1% від розміру позову, але не менше ніж 704,80 грн і не більше ніж 8810 грн.

Апеляція та касація подорожчають. Раніше за апеляційну скаргу потрібно було заплатити 110% суми судового збору на першій інстанції, тепер – 150%; за касаційну було 120%, стало – 200%. Тобто заявнику потрібно двічі подумати, звертатися в суд чи ні. З одного боку, це добре, адже не буде повального оскарження, з іншого – погано, оскільки так ускладнюється доступ до правосуддя. Є і позитивний момент: якщо спір буде вирішено мирно, половину мита може бути повернуто заявнику.

Відшкодування судових витрат тепер не обов'язково покладається на сторону, що програла. Якщо були випадки затягування справи, перешкоди правосуддю, суд має право розділити мито і накласти його, зокрема, на сторону, яка виграла. Це буде стимулювати сторони до мирової угоди.

Представляти заявника в суді зможе тільки адвокат

Раніше представляти інтереси людини в суді міг, по суті, хто завгодно, тепер – тільки фахівець зі статусом адвоката. А з 2020 року це правило торкнеться і державних органів.

Поняття "адвокатська монополія" багатьох лякає. Кажуть, це обмежує права простих людей, у яких немає можливості компенсувати витрати на адвокатську допомогу, що це порушення статті 59 Конституції України ("Кожен має право на професійну юридичну допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав"). Утім, і тоді, і тепер людина має право представляти себе в суді сама.

На мою думку, це прогресивне нововведення, що наближає нас до світових стандартів судової системи. Раніше було так: диплом є – можеш представляти сторони в суді, як би погано ти не працював, диплома тебе не позбавити. Тепер адвокатський статус накладає зобов'язання: є дисциплінарні статути, етичні правила і відповідальність перед клієнтом.

Клієнт знає ці стандарти і може вимагати їх виконання від свого представника, а також може притягнути до відповідальності, якщо той нехтує своїми обов'язками або діє на шкоду клієнту. Наслідки серйозні: дисциплінарно-кваліфікаційна комісія адвокатури може позбавити адвоката свідоцтва. Тому таке нововведення вигідне насамперед клієнту. Воно дасть змогу сформувати прозорий ринок юридичних послуг.

Уведення адвокатської монополії призведе до того, що юристи масово підуть отримувати адвокатське свідоцтво. І це нормально. Наприклад, у Німеччині – 150 тис. адвокатів. А у нас – загалом приблизно 30 тис.

Збережеться категорія справ, де адвокатська ліцензія не потрібна – трудові і так звані малозначні спори, коли сума позову не перевищує 10 прожиткових мінімумів. Тому місце в новій реформованій системі знайдеться всім грамотним юристам.

За процесуальні диверсії будуть штрафувати

В обіг вводять поняття "зловживання правом". Раніше, щоб затягнути справу, сторона спору могла подавати безпідставні клопотання про відвід та апеляційні скарги (навіть якщо їх не можна подавати на ті чи інші ухвали), і суд був зобов'язаний передавати справу в апеляційну інстанцію. Так губився місяць. Потім була касаційна інстанція – ще місяць минав. І такі дії могли повторюватися кілька разів.

Тепер, якщо суд розцінить клопотання як зловживання правом, він має право залишити його без розгляду. За такі процесуальні диверсії можна притягати до відповідальності та накладати штрафи. Завдяки цьому нововведенню щодо деяких слухань строки розгляду можуть скоротитися на два-три роки.

Вводять поняття "зразкові справи"

Ще одне важливе нововведення – зразкові або типові справи. І тут у мене тільки позитивні очікування.

Наприклад, є Фонд гарантування вкладів. Не так давно його було завалено заявами громадян про виплату їм депозиту. Фонд відмовляв – люди звертались у суди. Таких справ десятки тисяч, і кожну суд розглядав окремо. На кожну подавали окрему апеляцію. Це недоцільно.

Тепер під час появи серії таких справ одну з них буде розглядати Верховний Суд. Коли він винесе рішення, Велика палата оголосить справу зразковою, і на її підставі будуть миттєво виносити рішення в усіх інших схожих справах.

Якщо рішення будуть добре виписані Верховним Судом і стануть обов'язковими до застосування, це оздоровить усю судову систему. Але зроблю застереження: важливо, щоб згодом під "зразкові" не намагалися підвести ті справи, які вимагають повноцінного розгляду.

Додам ще кілька важливих нових правил гри:

  • створено Вищу раду правосуддя – принципово новий орган, правонаступник Вищої ради юстиції;
  • оновлено кодекси: Цивільний процесуальний, Адміністративний процесуальний, Господарський процесуальний та Кримінальний;
  • з'явилися принципово нові провадження: наказне, спрощене;
  • збільшено строки апеляції і касації.

Є надія, що все це в сукупності прискорить і спростить роботу судової системи загалом.