Скандальний геній чи провокатор? Легендарний Жолдак гучно повернувся в Україну після 20-річної паузи
Український режисер Андрій Жолдак 13 вересня презентував свою виставу "Дім" у стінах Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві. Інтернет-видання "ГОРДОН" розповідає історії із життя легендарного режисера.
Народжений у легендарному роду
Жолдак з'явився на світ 1962 року в Києві. З боку матері походить зі знаменитої династії Тобілевичів-Тарковських. Легенди українського театру Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті, Марія Заньковецька, російські митці українського походження Арсеній та Андрій Тарковські – усі вони родичі Жолдака.
Несприйняття українського театру
2022 року в інтерв'ю головній редакторці інтернет-видання "ГОРДОН" Олесі Бацман Жолдак зізнався, що столичні вистави, які він бачив у період свого юнацтва, здавалися йому як із репертуару "мертвого театру".
За творче життя Жолдак нажив слави видатного театрального експериментатора. Акторів у своїх виставах він саджав у клітки і змушував бігати голими сценою. На думку режисера, театр жорстокості і театр шоку є театром майбутнього.
Жорстка робота з акторами
Жолдак набув слави скандального режисера ще й тому, що актори, які працювали з ним, називали Жолдака "деспотом і тираном".
В інтерв'ю Бацман він зізнався, що грубіянити і кричати у спілкуванні з акторами – "це нормально".
"Ну, як "принижував"? Я кажу: "Роби те, що я хочу". Але ж ти могла відповісти: "Ні", – наголосив Жолдак.
Харківський драматичний театр імені Тараса Шевченка
Із 2002-го до 2005 року Жолдак був художнім керівником і режисером Харківського театру. За ці роки Жолдаку вдалося поставити п'ять вистав. Пішов режисер із театру внаслідок конфлікту з керівництвом Харківської області, яке було проти постановки вистави "Ромео і Джульєтта".
"Історія з харківськими акторами страшна не тим, що розірвали контракт між мною і театром, а тим, що припинився культурний процес. Адже ті три роки, що ми працювали в театрі імені Шевченка, були роками притирання, дослідження один одного, тепер ми могли б творити чудеса", – розповів він 2009 року журналістці Марисі Нікітюк.
Після цього скандалу Жолдак 2005 року переїхав у Німеччину, де й далі ставив вистави в багатьох європейських театрах.
"Андрій Жолдак, Україна"
Жолдак по суті єдиний сучасний український театральний режисер, по-справжньому визнаний у світі, – від Колумбії до Японії, вважає редакція культурного простору Ukraine the best.
Варто зауважити, що режисер ставив спектаклі в театрах багатьох країн. У матеріалі розповіли, що де б режисер не працював – у Німеччині, Румунії, Фінляндії, Швейцарії, – свої афіші він завжди підписує: "Андрій Жолдак, Україна".
"Він любить робити епатажні заяви та, не обираючи виразів, ганити академічні театри та їхніх керманичів. Індикатором Жолдакової непересічності, звісно, має бути реакція на його вистави. Вони нікого не залишають байдужими", – вважає редакція культурного простору.
2004 року режисер здобув премію ЮНЕСКО в галузі виконавського мистецтва.
Неортодоксальний підхід до класики
Значну частину творчого доробку Жолдака займають вистави на класичні сюжети. Рік тому режисер поставив у Нідерландах єдину оперу авторства німецького композитора Людвіга ван Бетховена "Фіделіо". Нова інтерпретація класики у виконанні Жолдака традиційно викликала неабиякий резонанс і поділила поціновувачів театрального мистецтва на два протилежні табори, де одні відчули актуальність висловлювання українського режисера щодо "відновлення гармонії" як основної теми, а інші не зрозуміли інновацій, відчувши морок підземного світу й космосу одночасно".
Жолдак зізнався, що, йому "завжди цікаво робити крок у тому, що є наративною формою, замість того щоб "просто використовувати експресіоністський підхід, зчитаний із партитури Бетховена".
Театральний критик Люк Йостен підкреслив, що Жолдак – божевільний митець.
"У Жолдака неортодоксальний підхід до класики, – заявив Йостен. – До нього треба звикнути. І тоді кожен відчує, наскільки далекоглядним, а інколи й пророчим є його підхід до класичних творів, а також сам спосіб розповідати історії".
Позиція у війні країни-агресора Росії проти України
Жолдак неодноразово ставив вистави у РФ, де вони мали великий попит. За кілька днів після початку повномасштабного вторгнення Росії режисер опублікував звернення.
"Я заявляю, що відтепер я знімаю моє ім'я режисера з усіх своїх російських вистав і опер і вважаю, що весь цивілізований світ має перестати співпрацювати з представниками сьогоднішніми російської культури, бо ця країна сьогодні є людиноненависницькою і небезпечною для людей і цивілізації", – заявив він.
20 років поза українським театром
На жаль, протягом 20 років Жолдаку не надходило жодної пропозиції роботи в українських театрах.
Головна редакторка друкованої версії видання "Бульвар Гордона" Юлія П'ятецька 2021 року у Facebook зауважила, що окрім України немає європейської країни, де б Жолдак не ставив вистави.
"З гастролями теж не приїжджає. Усе складно. Усе настільки складно, що до Фінляндії цікаво запросити Жолдака для постановки "Вишневого саду", швейцарському, німецькому, македонському, чорногорському, шведському театру – цікаво, а нам – ні. Європейські критики цілеспрямовано приїжджають на прем'єри Жолдака", – написала П'ятецька.
Гучне повернення в Україну
2025 року Жолдак повернувся в Україну після майже 20-річної паузи, щоб поставити виставу "Дім" тривалістю чотири години.
Режисер називає нову виставу "сколком часу" й наголошує, що події, про які йдеться, можуть відбуватися скрізь і ніде. У центрі сюжету – сім'я й війна. Окрім Жолдака, у створенні вистави візьмуть участь художник із костюмів Сімон Мочабелі, художник-постановник Данило Жолдак, а також 19 акторів, серед яких буде багато нових імен. Продюсером вистави став Олег Кохан.
"Центрифуга таланту Жолдака здатна, відкинувши все стандартне, розкрутити акторський талант до максимальної швидкості й перетворити його на чистий концентрат сенсу й форми, – зазначив Кохан. – Саме тому це й викликає такий інтерес у різних поколінь українських митців, а потім – глядачів у всьому світі. Це нова оптика, яка фіксує час".
У мережі жваво почали обговорювати виставу. Олена Шагоян після перегляду назвала у Facebook новий витвір Жолдака "явищем, проявом, фотозбільшенням і запамороченням".
"Збирати світ з уламків пам'яті, щоб викричати, вискрести із себе його радість і біль, війну і мир, побачити у вікні сатану, як чорний виворот себе, і не відвернутися, ковзати по тонкому льоду передчуттів, падати і розбиватися в кров, вити від туги і, запалюючи світло нового життя, ніжно леліяти його на руках, слухаючи крізь білу раковину супниці час і безжально чіплятися за його розірвані краї, тягати на собі камінь самотності і пробувати пробігти сто доріг в чужих черевиках, щоб щось зрозуміти про почуття іншого, бити навідмашку, цілувати до непритомності, займатися любов'ю під Антоніоні, закопувати під ялинкою свій найбільший секрет, потрапляти у дзеркальні портали... І усе це лише для того, щоб повернутися додому", – підкреслила шанувальниця Жолдака.
Жолдак і театр майбутнього
У коментарі виданню Elle, який був опублікований за кілька днів до прем'єри "Дому", Жолдак зізнався, що вбачає силу саме за театром майбутнього.
"Випуск вистави реалістичного театру старого зразка – це як м'ясник на Бессарабці, який викладає на прилавок різні шматки м'яса, щоб показати та продати якнайкраще. А є інший театр – театр майбутнього, який прогнозує. Це інший вимір, і він здається майже неможливим, але ми маємо намагатися в нього потрапити. Тому мені потрібні актори з міцною психікою та відкритим серцем", – зауважив режисер.