Співак Julik: Маю всі можливості залишитися за кордоном, але для мене це було б зрадою
Український співак Julik (Назарій Гук) в інтерв'ю інтернет-виданню "ГОРДОН" розповів про стосунки зі своїм другом і колегою Михайлом Хомою (Dzidzio), разом із яким пропрацював майже шість років, зізнався, чи хотілося залишитися за кордоном після благодійних концертів, і висловився про повернення співака Віталія Козловського в шоу-бізнес.
– Julik, ви часто виступаєте за кордоном. Який настрій в української діаспори в Європі? Чи дійсно європейці втомилися від війни?
– З кожним роком я все більше помічаю певну втомленість у настроях як європейців, так і самих українців за кордоном. Це нормально – війна триває вже не перший рік, і людська психіка має межі витривалості. Але, попри все це, у діаспорі є дуже багато активних, ініціативних, щирих людей. Вони стали двигуном змін, волонтерства й підтримки.
Хочу навести один приклад. У Польщі є мережа ресторанів, які мають франшизу також у Львові. Ми звернулися до них з ініціативою провести благодійний вечір, де 100% зібраних коштів мали йти на підтримку ЗСУ. І що думаєте? Нам озвучили оренду в розмірі 6 тис. злотих – це близько $2 тис., плюс кожна людина мала оплатити депозит на їжу ще на 50 злотих! Мене це шокувало. Але таких випадків – одиниці. Переважна більшість, навпаки, допомагає, підтримує, ділиться останнім.
Зараз ми намагаємося робити і шоу, і концертні вечори з хорошим настроєм, бо людям потрібне не лише розвантаження, а й натхнення.
– Чи не було думок залишитися за кордоном після гастролей?
– Ні, жодного разу. Із 2022 року я постійно катаюся – туди-сюди. Маю всі можливості залишитися за кордоном: мама живе в Італії, бабуся – у Польщі. Але для мене це було б зрадою. У першу чергу – зрадою перед самим собою.
Я не дарма у 2008-му повернувся з Італії. Бо, як би добре тебе не приймала інша країна, там ти все одно залишаєшся чужим. А я не хочу бути чужим. Мені важливо жити на своїй землі, говорити своєю мовою, боротися за своє. Це моя країна – і моя боротьба.
– Яку найбільшу суму вдалося зібрати під час благодійних виступів?
– Найбільша сума за один вечір – близько пів мільйона гривень. Але чесно, я не веду якісь спеціальні підрахунки. Завжди кажу на концертах: неважливо скільки – важлива сама участь.
Кожна гривня, євро, цент чи долар – це внесок у нашу перемогу. Саме із дрібних внесків складаються великі справи. Іноді люди соромляться, що не можуть дати багато. А я кажу – дайте стільки, скільки можете. Копійка до копійки – і ми творимо дива.
– Чи бачитеся ви з Михайлом Хомою після того, як припинили співпрацю?
– З Михайлом – так, хоча не так часто, як хотілося б. Найчастіше наші спілкування відбуваються телефоном. Буває, що місяцями не говоримо, а потім можемо кілька годин проговорити як ні в чому не бувало. Це справжня дружба – вона не залежить від щоденного контакту.
Я дуже тішуся, що він продовжує творити, гастролює, допомагає, не стоїть осторонь. Його творчість має свій голос і свою місію. Поважаю його як людину, артиста, побратима.
– А чи підтримуєте стосунки з його колишньою дружиною, співачкою Slavia?
– Ми давно не перетиналися й не спілкувалися, на жаль. У кожного з нас свій шлях, свої пріоритети й цілі. Це абсолютно нормально – так буває в житті. Я поважаю Slavia як артистку й дуже тішуся з новин, що вона стане матір'ю. Це особливий етап у житті жінки.
– Julik, а як зараз почувається ваш колега, співак Лесик (Олег Турко) після зупинки серця?
– Після того як це сталося, ми всі дуже налякалися. Я підтримую зв'язок із його родиною, знаю, що він тривалий час проходив реабілітацію й наразі продовжує займатися своїм здоров'ям. Йому стало значно краще, але ще є моменти, які потребують уваги. Проте він справжній боєць. Якщо людина пережила двічі клінічну смерть – це вже про неабияку силу духу. Вірю, що Лесик повністю одужає і ще не раз вийде на сцену. Така сила не може просто зникнути.
– Давайте про особисте, бо зараз стільки розлучень у шоу-бізнесі. Як вам удається зберігати стосунки з дружиною?
– Ми з дружиною вже понад 17 років разом. І це, мабуть, головне досягнення в моєму житті. Ми пройшли через COVID-19, зараз проходимо через війну. Головне у стосунках – це довіра, взаємоповага й уміння слухати одне одного.
– Під час великої війни багато артистів наважуються на батьківство. Можливо, ви теж плануєте поповнення в родині?
– Думки були, але планувати щось на роки вперед – справа невдячна. Ми живемо сьогоднішнім днем. Якщо це станеться – ви точно будете серед перших, хто дізнається.
– Ви встигаєте слідкувати за подіями в українському шоу-бізнесі?
– Це частина моєї роботи й мого життя. Нещодавно мав колаборацію із Kristonko, також маю ідею ще однієї колаборації.
Радію за Віталіка Козловського, який знову активно заявив про себе. Видно, що він у добрій формі й має нову хвилю натхнення. Мені імпонує творчість Parfeniuk (Ілля Парфенюк).
– Ви співпрацювали з Іриною Білик, Оленою Тополею, Павлом Зібровим. Розкажіть, що це були за колаборації.
– Мабуть, я один із перших артистів в Україні, хто почав відроджувати хіти наших легендарних виконавців ще до того, як це стало мейнстримом. Наша спільна робота з Павлом Зібровим "Мертві бджоли" мала колосальний резонанс. Так само і з Alyosha оновлювали два треки. Зараз маю трохи менше часу на колаборації, бо більше гастролюю. Але якщо випаде момент – обов'язково ще буде щось нове. Також час від часу зараз пишу пісні для різних артистів, доволі часто артисти звертаються із запитами пісні під ключ.
Контекст:
Julik народився 1990 року у Львові. Він відомий як автор, композитор, саундпродюсер і ведучий. Із 2012-го до 2018 року співпрацював із проєктом українського артиста Михайла Хоми (Dzidzio).
Julik одружений. Разом із дружиною Катериною Демченко виховує сина Дениса (2016).
Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну артист виступає із благодійними концертами на підтримку українців.