Удари по Росії без ракет, боротьба із залежністю від союзників і дрони як єдиний інструмент виходу з позиційної війни. Повний текст статті Залужного для CNN
Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний 1 лютого опублікував статтю на сайті американського телеканала CNN, у якій розмірковує про зміну класичних оборонних і наступальних операцій, вказує на проблеми, з котрими стикаються Україна й сили оборони у війні проти Росії, а також прогнозує зростання ролі безпілотників та інших новітніх систем озброєння для перемоги над країною-агресором. Вони, на думку головнокомандувача, допоможуть ЗСУ меншими ресурсами завдавати противнику максимальних втрат і в такий спосіб зупинити агресію. "ГОРДОН" публікує повний текст колонки Залужного (її переклад наводить сайт ЗСУ).
Чи не основним варіантом здобуття переваги є опанування всього арсеналу порівняно дешевих, новітніх і вкрай ефективних засобів
Майже 80 років відділяють нас від останніх битв Другої світової війни, яка стала основою стратегічного бачення воєн кінця ХХ – початку ХХІ століття. Незважаючи на шалений розвиток озброєння й військової техніки, а саме: авіації, ракет і космічних засобів, розвиток зв'язку та РЕБ, – стратегія перемоги полягала у знищенні противника й захопленні або звільненні території. Водночас форми й способи, якими цього досягали, безпосередньо залежали від рівня розвитку озброєння та військової техніки, яку використовували. Звісно, знання основ стратегії, оперативного мистецтва, тактики мають супроводжувати кар'єрне зростання військових спеціалістів і слугувати для розв'язання двох головних завдань.
Перше з них, імовірно, другорядне. Воно полягає в підготовці воєначальника безпосередньо до майбутньої війни із завданням передбачити ту обстановку війни, яка буде на початок воєнних дій. Саме таке надскладне завдання в разі вирішення дає змогу витримати удар і дати гідну відсіч ворогу, знекровити його ударні угруповання й тим самим виграти час для перехоплення ініціативи. Увесь цей процес пов'язаний із величезними ризиками й сумнівами, які обумовлені наявністю лише одного шансу дати гідний опір меншими силами за обмежених ресурсів. Друге завдання, на мій погляд, основне – вчасно з'ясувати вимоги, які висуває війна, що пов'язані з розвитком технічного прогресу і, як наслідок, стрімким розвитком озброєння та військової техніки, політичною ситуацією як у світі, так і в самій державі, економічним станом тощо. А отже, для кожної війни необхідно знаходити лише свою унікальну стратегію й логіку, яка дасть змогу вже в нових умовах віднайти шлях до перемоги. Говорячи про власну особливу стратегію, жодним чином не можемо відкидати повністю чинні доктрини, які описують процес підготовки й ведення операцій. Ми лише маємо усвідомлювати, що вони постійно змінюватимуться й наповнюватимуться новим змістом.
Принципи ж оперативного мистецтва залишаться незмінними. Отже, з урахуванням вимог сьогодення, найголовніше наше завдання полягатиме у прийнятті нового погляду на форми й способи застосування сил оборони для досягнення перемоги. Основною причиною зміни стратегії, форм і способів застосування військ, безумовно, є розвиток озброєння й військової техніки, а особливо безпілотних систем, застосування яких стало масовим і дає можливість виконувати широкий спектр завдань, що постійно зростає. Відтак безпілотні системи, поряд з іншими новітніми видами озброєнь, є чи не єдиним інструментом виходу з воєнних дій позиційної форми, які є в часі невигідними для України із цілої низки причин. Разом із тим у ситуації, яка склалася, є ще низка чинників, котрі, безумовно, впливають на рішення щодо пошуку нових форм застосування сил оборони. Ось деякі з них:
- нестабільна політична ситуація навколо України, що призводить до скорочення військової підтримки;
- висока ймовірність провокування Росією ще низки конфліктів за прикладом Ізраїлю та Ємену й відволікання основних партнерів від підтримки України;
- виснаженість у наших партнерів запасів ракет і боєприпасів до артилерії та ППО через високу інтенсивність бойових дій в Україні й неможливість їх швидкого виготовлення на фоні світового дефіциту пороху;
- недостатня ефективність санкційної політики, унаслідок чого відбувається розгортання потужностей оборонно-промислового комплексу в Росії та державах, які є її партнерами, що дає можливість принаймні успішно вести позиційну війну на виснаження;
- суттєва перевага в мобілізаційному людському ресурсі у противника й неспроможність державних інституцій в Україні покращити стан комплектування сил оборони без застосування непопулярних заходів;
- недосконалість нормативно-правової бази, що регулює оборонно-промисловий комплекс у нашій державі, і часткова монополізація цієї галузі призводять до труднощів у виробництві вітчизняних боєприпасів, як наслідок – поглиблення залежності України від постачання союзниками;
- невизначеність подальшого характеру збройної боротьби такого масштабу і, як наслідок, складнощі для наших союзників у визначенні пріоритетів підтримки.
Досвід ведення бойових дій Збройними силами України, особливо у 2022–2023 роках, є унікальним і досі залишається лише нашим надбанням, а тому, невпинно шукаючи шлях до перемоги, зобов'язує нас постійно проводити ревізію наявних спроможностей, від яких залежить результат ведення бойових дій, і шукати шляхи здобуття переваги над противником. Причому, оперуючи поняттям "результат бойових дій", ми розуміємо умови, за яких противник відмовиться від подальшої агресії, і саме створення таких умов вбачається ефективним застосуванням можливостей, які є в арсеналі Збройних сил України. З огляду на сказане вище, а також відповідно до умов війни сьогодення, чи не основним варіантом здобуття переваги є опанування всього арсеналу порівняно дешевих, новітніх і вкрай ефективних засобів, які швидко розвиваються. Саме спроба скористатися здобутками прогресу у сфері розвитку новітніх технологій дасть змогу виграти науково-, технічно-, технологічно-тактичний бій і приведе не лише до безумовної перемоги, а й до економії та збереження ресурсів як Україною, так і нашими партнерами.
Необхідність суттєво збільшити спроможності безпілотних систем та інших новітніх технологічних систем, позитивно впливати на перебіг бойових дій спонукає, як наслідок, до пошуку нових форм і способів застосування, які, зі свого боку, безумовно вплинуть на структуру як Збройних сил, так й інших складників сил оборони України. Підвищити вплив безпілотних систем та інших новітніх систем на ефективність бойових дій можливо завдяки:
- постійному підвищенню ситуаційної обізнаності командирів та можливості її підтримання в умовах реального часу в зоні проведення операції і вдень, і вночі, за будь-яких погодних умов;
- цілодобовому обслуговуванню вогню й ударів у режимі реального часу;
- забезпеченню розвідувальною інформацією в інтересах ураження в режимі реального часу;
- завдаванню точних і високоточних ударів по противнику та його об’єктах як на передньому краї, так і в глибині.
2024 року нам потрібно основні зусилля зосередити на створенні системи забезпечення сил оборони високотехнологічними засобами, впровадженні нової філософії підготовки й ведення воєнних дій з урахуванням обмежень, як наслідок – у найкоротші строки опанувати нові спроможності до ведення бойових дій
Отже, необхідне створення нового дизайну операцій на основі наявних технологічних спроможностей, який буде ґрунтуватися не лише на просторово-часових показниках бойових дій, а й переважно на створенні вирішальних умов і досягненні відповідних ефектів, котрі сприятимуть реалізації мети операції. З огляду на досвід ведення бойових дій і прогноз розвитку збройної боротьби, такими вирішальними умовами є:
- досягнення абсолютної переваги в повітрі, особливо на висотах, які забезпечують ефективне ураження, розвідку, спостереження та логістику;
- позбавлення противника можливостей вести наступальні або оборонні дії;
- підвищення мобільності своїх військ і повне обмеження мобільності військ противника;
- безпечний вихід на визначені рубежі, узяття під контроль важливих районів місцевості;
- позбавлення противника можливостей відновлювати втрачене положення й нарощувати зусилля.
На перший погляд, це абсолютно консервативні й класичні умови, досягнення яких слугує вже давно наявним формам і способам. Але це лише на перший погляд, тому що саме засоби їх досягнення вже змінилися, і старі засоби, на жаль, дедалі більше залишаються мрією для Збройних сил України, змінюються насамперед і способи їх досягнення. Відповідно до викладеної ідеї створення визначальних умов, процес їх досягнення, звісно, буде забезпечуватися вирішенням низки оперативних завдань, а під час вирішення кожного оперативного завдання будуть створюватися необхідні ефекти завдяки залученим силам і засобам. І саме вони, унаслідок технологічної переваги, мають діяти не за шаблоном і відповідно принаймні до чинної доктрини. Створення необхідних ефектів, без сумніву, уже сьогодні докорінно призводить до змін і в системі застосування. Тож для реалізації умов створення необхідних ефектів уже сьогодні необхідно вважати окремими:
- операцію зі створення цифрового поля;
- операцію з контролю за радіоелектронною обстановкою;
- операцію комбінованих ударних безпілотних і кіберзасобів;
- логістичну операцію.
Усі перераховані операції вже опановують і розвивають. Їх проводять за єдиним замислом і планом, вони узгоджені та взаємоповʼязані, але відрізняються за змістом. Стосовно ведення безпосередньо операцій із досягнення ефектів, імовірно, за своїм змістом вони по суті будуть оборонними й наступальними, але за способом виконання можуть бути:
- операція зі зниження економічного потенціалу противника;
- операція з повної ізоляції та виснаження;
- роботизована пошуково-ударна операція;
- роботизована операція з контролю кризового району;
- психологічна операція ударними засобами;
- оборонна технологічна безконтактна операція.
Цей список операцій невпинно зростатиме з розвитком самих засобів і, звісно, спонукатиме до змін у доктринальних документах і формуванні абсолютно нової філософії підготовки й ведення бойових дій. Поява нових самостійних операцій або їх поєднання приводить до необхідності створення нової організаційної структури. Усе це буде можливим у разі гнучкого та швидкого реагування державних інституцій на зміни.
Таким чином, відбуваються зміни в суті та змісті класичних оборонних, наступальних і стабілізаційних операцій, підхід до планування і ведення яких був зазвичай лінійним та шаблонним. Водночас ці операції були об'єднаними по суті, зокрема й за поглядами партнерів. Поряд із цим давно відома концепція мережецентричної війни в нових умовах завдяки високотехнологічним засобам збройної боротьби знаходить свою інтерпретацію не завдяки діям військ, а завдяки створенню ефектів і досягненню вирішальних умов за допомогою відповідних спроможностей. Також хотів би зазначити, що, окрім підвищення ефективності бойових дій, безпілотні та інші новітні технологічні системи здатні вирішити низку основних проблем в організації й веденні бойових дій сил оборони України:
- підвищити ступінь безконтактності ведення бойових дій і, як наслідок, знизити рівень втрат через можливість дистанційного керування цими засобами;
- знизити ступінь участі традиційних засобів ураження у виконанні бойових завдань;
- забезпечити ведення бойових дій з обмеженим залученням важкої бойової техніки;
- попри відсутність корабельного складу, завдавати ураження як надводним, так і підводним силам противника та його береговій інфраструктурі практично на всю глибину театру воєнних дій на морі з високою ефективністю й мінімальним ризиком для особового складу;
- завдавати противнику масованих раптових ударів по об'єктах критичної інфраструктури, важливих комунікаціях без застосування дорогих в експлуатації й виробництві ракет і пілотованої авіації.
У сучасних умовах Збройні сили України разом з іншими складовими сил оборони володіють спроможностями, які дають змогу не лише знищувати ворога, а й забезпечують існування самої державності
Цей перелік переваг є неповним і, без сумніву, буде змінюватися, розширюючи спектр ефективного застосування. Звісно що, на полі бою противник шукатиме шляхи захисту й намагатиметься взяти ініціативу у свої руки. Тому з розвитком спроможностей ударних систем, зокрема й безпілотних, украй необхідне вдосконалення систем захисту і протидії. Отже, для опанування нових форм і способів силам оборони необхідно створити абсолютно нову державну систему технологічного переозброєння, до якої належатимуть підсистеми:
- розроблення й наукового супроводу;
- виробництва та обслуговування;
- підготовки персоналу й узагальнення бойового досвіду;
- застосування військ (сил);
- гнучкого фінансування;
- логістики.
Найімовірніше, кожна з підсистем надалі потребуватиме окремого дослідження й розвитку, але вже зараз із впевненістю можна сказати, що система має бути цілісною й водночас гнучкою як до суб’єктів, які можуть залучатися, так і щодо фінансування та зміни виробництва. Безперечно, усе це потребуватиме часу, але саме час є визначальним. З урахуванням уже фактично наявної системи застосування, знайдених технічних рішень і вже створеної системи управління й набутого досвіду, а також за поглядами партнерів у сучасних умовах, створення такої системи з необхідним обсягом виробництва може тривати до п'яти місяців. Зазначений строк обумовлений необхідністю створення відповідних організаційних структур та їхнього комплектування, підготовки персоналу, ресурсного забезпечення, створення необхідної інфраструктури, логістики й розроблення доктринальної бази. Зважаючи на це, 2024 року нам потрібно основні зусилля зосередити на:
- створенні системи забезпечення сил оборони високотехнологічними засобами;
- впровадженні нової філософії підготовки й ведення воєнних дій з урахуванням обмежень;
- як наслідок, у найкоротші строки опанувати нові спроможності до ведення бойових дій.
Отже, ми говоримо, що в сучасних умовах Збройні сили України разом з іншими складниками сил оборони держави володіють спроможностями, які дають змогу не лише знищувати ворога, а й забезпечують існування самої державності. Тому вкрай необхідно скористатися можливостями, наданими новими умовами війни, для максимального накопичення новітнього бойового потенціалу, який дасть можливість меншими ресурсами завдавати противнику максимальних втрат, зупинити агресію й убезпечити від неї Україну в майбутньому.