Від заяви про неприпустимість цензури хочеться наблювати прямо перед ерефським павільйоном бієнале
20 березня, 22.00
Погрози Євросоюзу позбавити €2 млн фінансування, звернення 20 міністрів ЄС і заклики світових діячів культури не допомогли. Росіяни перемогли – вони залишаються учасниками 61-го Венеційської бієнале.
Організатори "звиздять", що жодних санкцій ними не порушено. Їх не хвилює, що рашистська федерація розікрала українські музейні фонди, знищила історичні пам'ятки, бомбить храми й, найстрашніше, – вбиває українських митців: таких як оперний співак Василь Сліпак, письменниця Вікторія Амеліна, поет Гліб Бабіч, казкар Володимир Вакуленко... Цей некролог досить чималий. Він достойний, аби стояти прямо на вході в російський павільйон.
Але організатори бієнале триндять беззубу мантру, від якої смердить російською пропагандою, що "виставка має залишатися "місцем діалогу, відкритості й художньої свободи".
А від заяви про неприпустимість цензури хочеться наблювати прямо перед ерефським павільйоном. Бо цензура – це норма для Росії. А свобода не притаманна російським рабам. Для Росії норма через культуру просувати свої фейкові цінності. Бо спочатку заходить так званий культурний десант, а лише потім на танку приїжджає "русский мир" із катом-окупантом.
Джерело: Володимир Горковенко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.