У країн Заходу залишаються невичерпні можливості для впливу на президента РФ Володимира Путіна, вважає російсько-американський історик Юрій Фельштинський. У колонці для видання "ГОРДОН" він проаналізував ухвалені 11 грудня Палатою представників Конгресу США резолюції і написав, які ще заходи можуть використовувати у США і Європі.
Зрозуміло, активність американського Конгресу спровокована російською агресією в Керченській протоці, Азовському і Чорному морях. Звичайно, привід для конфлікту президент РФ Володимир Путін міг знайти будь-який. Міг дати вказівку, наприклад, почати локальні сухопутні операції з раніше створених плацдармів, так званих "ДНР" і "ЛНР".
Ми не дізнаємося, чому саме стався військовий інцидент у Керченській протоці. Але одне очевидно: на жодну хвору голову російський корабель не міг вирішити таранити українське судно без прямої вказівки командування. А командування могло дати наказ про затримання суден і моряків тільки за вказівкою міністра оборони Сергія Шойгу. А міністр Шойгу, слухняний холоп Путіна, ніколи не міг би ухвалити такого типу зовнішньополітичне рішення самостійно, а тільки за вказівкою президента.
Зрозуміло, що причинно-наслідкового зв'язку між Керченським інцидентом і проектом із будівництва "Північного потоку – 2", який зараз на слуху, не бачити важко.
"Північний потік – 2" – політичний проект. Його мета – посилити економічний тиск Росії на низку країн Європи, який триває, передусім на Україну і Польщу. Економічної необхідності в будівництві цього газопроводу немає. Ми маємо справу з тривалими спробами Росії використовувати газ як зброю масового ураження. Іншими словами, це один із методів гібридної війни Путіна проти Європи та Східної Європи зокрема.