Мама Аміни Окуєвої: Зараз мене цікавить тільки доля Адама, який залишився беззахисним
6 листопада 2017, 13.47
В інтерв'ю "ГОРДОН" Ірина Камінська, мама Аміни Окуєвої, убитої під Києвом 30 жовтня, розповіла, коли востаннє спілкувалася з донькою і чому просила її бути дуже обережною, навіщо з Окуєвої та її чоловіка Адама Осмаєва зняли державну охорону і чому "ольгінські тролі" розпочали активну інформаційну кампанію з очорнення пам'яті Аміни.
Увечері 30 жовтня 2017 року за 10 кілометрів від Києва, на залізничному переїзді у селищі Глеваха, невідомі розстріляли автомобіль, у якому перебували українські добровольці, ветерани АТО Аміна Окуєва та її чоловік Адам Осмаєв. Від поранень у голову Аміна загинула на місці, Адама госпіталізували з пораненням у ногу.
Це був не перший замах на пару. П'ять місяців тому, 1 червня, на Подолі у Києві чоловік, який відрекомендувався Олексієм Вернером, журналістом французької газети Le Monde, вистрілив у Осмаєва. Пізніше з'ясували, що "журналіст" – Артур Денісултанов-Курмакаєв, кілер чеченського походження із Санкт-Петербурга на прізвисько Дінго. За даними поліції, Вернер домовився з парою про інтерв'ю. Після розмови попросив Адама пересісти на заднє сидіння до дружини, нібито хотів уручити їм подарунок від редакції і сфотографувати; дістав з подарункової коробки пістолет "Глок" і вистрілив у груди Осмаєва. Окуєва відкрила вогонь у відповідь із нагородного пістолета Макарова і важко поранила кілера. Зараз він під вартою, але відмовляється давати свідчення.
36-річний Адам Осмаєв – уродженець Чечні. "Новая газета" називала його членом "впливової родини гірських чеченців". Дядько Осмаєва Амін у 90-х був главою Верховної ради Чечні. Аміна Окуєва народилася в Одесі в 1983 році, пізніше жила в Москві і Грозному, у 2003-му повернулася до України. У 2014-му подружжя вирушило добровольцями на Донбас, служили в полку міліції особливого призначення "Київ". У лютому 2015-го, після загибелі командира Іси Мунаєва, Осмаєв очолив Міжнародний миротворчий батальйон імені Джохара Дудаєва. Зараз батальйон у бойових діях на сході України участі не бере.
Аміну Окуєву поховали 1 листопада у Дніпрі за мусульманським звичаєм. Публічного прощання не було, час і місце близькі тримали в таємниці, побоюючись імовірних терактів. Із мамою Аміни, одеською журналісткою Іриною Камінською, редакція "ГОРДОН" зв'язалася через кілька днів після трагедії.
Я зателефонувала доньці напередодні загибелі і сказала: "Коли людина щаслива – вона беззахисна, тому що втрачає пильність"
– Аміна була вашою єдиною дитиною?
– Так, єдиною. Я мала щастя бути її мамою. Мамою, яку дуже любили. А щастя бути любленою означає повну самовіддачу, повну турботу про тебе. Це означає ніколи не лягти спати і зателефонувати навіть із фронту: чи все добре, чи вдома ти, чи захищена і не голодна? Дочка могла телефонувати по 10 разів на день, запитувати, говорити... Ви не уявляєте, як мені боляче.
– Коли востаннє спілкувалися з дочкою?
– Ми дуже багато листувалися. Це було дуже особисте спілкування зі своїми слівцями, висловами, думками, образами. Як далі жити, коли цього більше не буде, не знаю.
''Дочка могла телефонувати по 10 разів на день, запитувати, говорити... Ви не уявляєте, як мені боляче''. Аміна з мамою. Фото з особистого архіву Ірини Камінської
''Дочка серйозно зайнялася інформаційною боротьбою і розвінчанням міфів про чеченців і Північний Кавказ. А ще дуже предметно взялася за права жінок''. Ірина Камінська з дочкою Аміною. Фото: Ирина Каминская / Facebook