ГОРДОН
 
 
Публікації ЕКСКЛЮЗИВ "ГОРДОНА"

Мама Аміни Окуєвої: Зараз мене цікавить тільки доля Адама, який залишився беззахисним

В інтерв'ю "ГОРДОН" Ірина Камінська, мама Аміни Окуєвої, убитої під Києвом 30 жовтня, розповіла, коли востаннє спілкувалася з донькою і чому просила її бути дуже обережною, навіщо з Окуєвої та її чоловіка Адама Осмаєва зняли державну охорону і чому "ольгінські тролі" розпочали активну інформаційну кампанію з очорнення пам'яті Аміни.

Цей матеріал можна прочитати і російською мовою
30 жовтня 2017 року під Києвом невідомі обстріляли автомобіль, у якому перебувала український військовослужбовець і доброволець Аміна Окуєва. Від поранень Аміна померла на місці. Їй було 34 роки
30 жовтня 2017 року під Києвом невідомі обстріляли автомобіль, у якому перебувала український військовослужбовець і доброволець Аміна Окуєва. Від поранень Аміна померла на місці. Їй було 34 роки
Фото: Vika Yasynska / Facebook
Наталя ДВАЛІ
редакторка, журналістка

Увечері 30 жовтня 2017 року за 10 кілометрів від Києва, на залізничному переїзді у селищі Глеваха, невідомі розстріляли автомобіль, у якому перебували українські добровольці, ветерани АТО Аміна Окуєва та її чоловік Адам Осмаєв. Від поранень у голову Аміна загинула на місці, Адама госпіталізували з пораненням у ногу.

Це був не перший замах на пару. П'ять місяців тому, 1 червня, на Подолі у Києві чоловік, який відрекомендувався Олексієм Вернером, журналістом французької газети Le Monde, вистрілив у Осмаєва. Пізніше з'ясували, що "журналіст" – Артур Денісултанов-Курмакаєв, кілер чеченського походження із Санкт-Петербурга на прізвисько Дінго. За даними поліції, Вернер домовився з парою про інтерв'ю. Після розмови попросив Адама пересісти на заднє сидіння до дружини, нібито хотів уручити їм подарунок від редакції і сфотографувати; дістав з подарункової коробки пістолет "Глок" і вистрілив у груди Осмаєва. Окуєва відкрила вогонь у відповідь із нагородного пістолета Макарова і важко поранила кілера. Зараз він під вартою, але відмовляється давати свідчення.

36-річний Адам Осмаєв – уродженець Чечні. "Новая газета" називала його членом "впливової родини гірських чеченців". Дядько Осмаєва Амін у 90-х був главою Верховної ради Чечні. Аміна Окуєва народилася в Одесі в 1983 році, пізніше жила в Москві і Грозному, у 2003-му повернулася до України. У 2014-му подружжя вирушило добровольцями на Донбас, служили в полку міліції особливого призначення "Київ". У лютому 2015-го, після загибелі командира Іси Мунаєва, Осмаєв очолив Міжнародний миротворчий батальйон імені Джохара Дудаєва. Зараз батальйон у бойових діях на сході України участі не бере.

Аміну Окуєву поховали 1 листопада у Дніпрі за мусульманським звичаєм. Публічного прощання не було, час і місце близькі тримали в таємниці, побоюючись імовірних терактів. Із мамою Аміни, одеською журналісткою Іриною Камінською, редакція "ГОРДОН" зв'язалася через кілька днів після трагедії.

Я зателефонувала доньці напередодні загибелі і сказала: "Коли людина щаслива – вона беззахисна, тому що втрачає пильність"

– Аміна була вашою єдиною дитиною?

– Так, єдиною. Я мала щастя бути її мамою. Мамою, яку дуже любили. А щастя бути любленою означає повну самовіддачу, повну турботу про тебе. Це означає ніколи не лягти спати і зателефонувати навіть із фронту: чи все добре, чи вдома ти, чи захищена і не голодна? Дочка могла телефонувати по 10 разів на день, запитувати, говорити... Ви не уявляєте, як мені боляче.

– Коли востаннє спілкувалися з дочкою?

– Ми дуже багато листувалися. Це було дуже особисте спілкування зі своїми слівцями, висловами, думками, образами. Як далі жити, коли цього більше не буде, не знаю.



mama000
"Дочка могла телефонувати по 10 разів на день, запитувати, говорити... Ви не уявляєте, як мені боляче". Аміна з мамою. Фото з особистого архіву Ірини Камінської


Я завжди розуміла, що Аміна – незвичайна людина. І якщо ти хочеш бути поруч із такою людиною, маєш сама стати такою.

Усе, що робила для мене Аміна, я зараз намагаюся зробити для Адама, тому що йому дуже важко. Він не сумнівався, що рано чи пізно це мало статися, але мріяв піти разом із Аміною. Найстрашніше для Адама – залишитися самому, залишитися без Аміни, і чекати, коли зустрінеться з нею знову.

– Про що дочка говорила чи писала вам перед загибеллю?

– Я беру телефон, бачу там "Аміна" і серце вискакує... Вона писала якісь слова любові. Це завжди був її основний посил. Вона була дуже щасливою останнім часом поряд з Адамом. Я зателефонувала доньці напередодні загибелі і сказала: "Коли людина щаслива – вона беззахисна, тому що втрачає пильність". Я попросила її бути дуже обережною й уважною.

– Мені здалося, що після замаху в червні цього року Аміні було дуже тривожно й неспокійно.

– Аміні було тривожно завжди, тому що будь-який воїн постійно перебуває в напрузі. До того ж Аміна виконувала роль охоронця й захисника для Адама. І взяла на себе цю роль абсолютно свідомо. Спроби Адама якось віддалити її, щоб вона менше перебувала в зоні ризику, ні до чого не привели. Вона лише ближче і ближче стояла до нього.

Я зайшла в будинок, який Адам і Аміна знімали під Києвом. Побачила її речі і зрозуміла: це речі жебрачки. І не тому, що не було грошей, а тому, що їй це не було потрібно

– У вас немає образи на Адама, що він наразив вашу дочку на такий ризик?

– Ніколи в житті! Ні, ні і ні, що ви?! Це був її свідомий вибір. Вони насамперед були товаришами і друзями, а вже потім чоловіком і дружиною. У них були спільні переконання, уявлення і цілі в житті.

Адам відчуває свою провину, що не вберіг Аміни. Але ми як люди, що вірять, прекрасно розуміємо: кожному відпущено свій термін. Якщо Всевишній зберіг Адаму життя, значить, так треба було. Й Адам сам це чудово розуміє, просто йому дуже важко без Аміни... Він мені сказав, що кожна секунда поруч з Аміною була для нього щастям. І для мене кожна секунда життя з дочкою була щастям. Ось така вона людина.

Є люди, які приходять у цей світ із певною місією і поводяться відповідно до цієї високої мети – гідно. Я нещодавно зайшла в будинок, який Адам і Аміна знімали під Києвом. У них не було свого будинку, квартири – не було нічого свого над головою. Я побачила її речі і зрозуміла: це речі жебрачки. І не тому, що не було грошей, – Адам останнє б віддав, аби купити Аміні все найкраще, – а тому, що їй за визначенням це не було потрібно.

Аміна завжди була аскетом, розуміла, як багато навколо непотрібної суєти. У неї була мета, і вона присвятила їй усе життя, а тепер і смерть. Всевишній наділяє таких людей внутрішнім вогнем, харизмою, величезною енергією, умінням надихати оточення. Такі люди стають героями і легендою. Аміна відповідала цьому.


adam_02
Аміна з чоловіком Адамом Осмаєвим (у центрі). Фото: Azamat Shatoy / Facebook


Напевно, людям поряд з Аміною було важко: сама непримиренний борець із дуже твердими переконаннями, ідеаліст і романтик – вона вимагала цього від інших. І в неї було на це право. Вона відсікала всіх, хто пристосовувався, жив у брехні й обмані. Таких поруч з Аміною за визначенням не було і бути не могло. Але тим, хто залишався з нею, було нелегко, тому що вона жила за своїм кодексом і зі своїми ідеями. І жертвувала заради цього всім, зокрема життям. Підходити до Аміни з погляду "ну ось, не вберегли" – абсолютно безглуздо. Вона виконувала свою місію: уберегти й захистити інших.

– Вам було важко прийняти вибір дочки?

– Єдине, що мама і тато можуть зробити для своєї дитини, – не ламати її під свої уявлення, а допомогти їй у покликанні, яке вона обрала. І повністю прийняти цей вибір. Батьки ніколи не зможуть уберегти дитину від падіння, помилок, ґуль на лобі. Але можуть дати їй максимальну кількість навичок і умінь, досвіду і знань, щоб іти по життю самій. А далі... Як ми нікому не винні, окрім Всевишнього, так і нам ніхто не винен.

Повірте, це не виховання. Ще не відомо, хто кого більше виховував і хто кому більше давав: я Аміні чи вона мені. Дочка була людиною, яку послав Всевишній. Це не гучні слова, а моє абсолютне переконання. Аміна була не просто ідеалістом – вона вміла втілювати свої ідеї в життя і надихати ними оточення. Вона дуже прагнула, щоб усі довкола були щасливими.

"Ольгінські тролі" вкидають величезну кількість бруду. Навіщо? Щоб ніхто не говорив, як маленька тендітна жінка зупинила кілера і стала героєм

– Ми говоримо всього 15 хвилин, але телефонний зв'язок уже кілька разів обривався. У вас немає відчуття, що вас прослуховують?

– Напевно прослуховують, це не вчора почалося. Ну нехай слухають, їм "приємно" буде почути про гарних людей.

– Коли вперше закралася підозра, що на дроті висить хтось третій?

– У 2011–2012 роках, коли закрутилася історія навколо Адама. Не відкидаю, що і зараз наші телефони прослуховує так звана дружня країна по сусідству.

Довідка "ГОРДОН". У лютому 2012 року, за часів президентства Віктора Януковича, правоохоронці затримали в Одесі Адама Осмаєва і громадянина Казахстану Іллю П'янзіна після вибуху в одній із квартир. Їм висунули підозри у незаконному поводженні зі зброєю та вибуховими речовинами, пізніше у СБУ заявили, що з грудня 2011-го до лютого 2012 року затримані готували замах на Володимира Путіна, який тоді був прем'єр-міністром РФ і кандидатом у президенти.

П'янзіна за запитом Генеральної прокуратури РФ українська влада видала російській стороні. У вересні 2013 року в Москві його засудили до 10 років позбавлення волі. Екстрадувати збиралися й Осмаєва. Аміна Окуєва пізніше згадувала: "Ми встигли подати позов до Європейського суду з прав людини, суд дуже швидко ухвалив рішення, й екстрадицію Адама було припинено".

18 листопада 2014 року Приморський райсуд Одеси визнав Осмаєва винним у незаконному поводженні з вибуховими речовинами, необережному знищенні чужого майна та підробленні документа, засудив до двох років, дев'яти місяців і 14 днів тюремного ув'язнення. Його звільнили в залі суду, оскільки зазначений строк він відбув у СІЗО.

– Після замаху влітку 2017 року в інтернеті з'явилося багато дивних статей про біографію Аміни й Адама. Хто, на вашу думку, стоїть за цією інформаційною кампанією?

– А ви як думаєте? Чули коли-небудь про "фабрику ольгінських тролів"? Коли Росія зазнає серйозної поразки – а невдалий замах на Аміну й Адама став для РФ дуже серйозною поразкою! – одразу підключає інтернет-тролів. "Ольгінські" вкидають в інтернет-простір величезну кількість бруду для так званого чорного піару.

Навіщо? Щоб ніхто не говорив, як маленька тендітна жінка зупинила кілера і стала героєм. Щоб переключити увагу аудиторії на брехню і бруд. На жаль, багато хто на це ведеться, тому що судять по собі: мовляв, якщо для мене гроші понад усе, отже, і для інших гроші понад усе. Такі люди навіть думки не допускають, що можна по-іншому ставитися до світу, адже це означає визнати себе поганою, низькою істотою.


amina_06_01
"Те, що вони вбили мою дочку, – це від безсилля. Вони розуміли, що не можуть закрити Аміні й Адаму рота". Фото: Амина Окуева / Facebook


– Дочку по-людськи зачепило, що чимало людей в Україні, зокрема серед добровольців, повірило інформаційним вкиданням?

– Аміна завжди була вищою від цього. Вона читала й одержувала інформацію, як будь-який користувач інтернету і соціальних мереж, до того ж у неї була величезна кількість підписників у Facebook.

Ми з нею обговорювали ці вкидання, але тільки із прагматичного погляду: як цьому протидіяти? Думаю, єдино правильним виходом було не реагувати на бруд, бути вищим від цього. Я їй сказала: "Якщо вони так бісяться, отже, ви з Адамом дістали до печінок, влучили в найболючіше місце. Якщо вони такі роздратовані, знай – ти сильна".

Те, що вони вбили мою дочку, – це від безсилля. Вони розуміли, що не можуть закрити Аміні й Адаму рота. Але вони не розуміли, що є люди, які готові віддати життя за свої переконання і не бояться смерті.

– Кого конкретно ви маєте на увазі, кажучи "вони"?

– Давайте звузимо цей термін. Звузимо, тому що ми чудово розуміємо, хто розв'язав гібридну війну проти України. Неоголошену війну. Розпад імперії – це завжди дуже болючий і страшний процес, це "Титанік", що зазнає краху. Хто конкретно за цим стоїть? Десь – Головне розвідувальне управління РФ, десь – інші російські спецслужби. Тепер завдання української влади розібратися, хто конкретно за цим стоїть.

Було зрозуміло, що Росія рано чи пізно дістанеться до Аміни й Адама. Інше запитання: чому Українська держава не зробила всього, щоб їх захистити?

Думаю, усім було зрозуміло, що Росія рано чи пізно дістанеться до Аміни й Адама. І тут постає інше запитання: чому Українська держава не зробила всього, щоб захистити людей, за якими полюють і які є основними свідками?

– Правда, що в Аміни й Адама протягом останніх місяців не було держохорони?

– Не було. Охорона була перші два місяці після замаху в червні, потім її зняли, тому що дуже дорого. Утім, якби охорона була поруч – полягла б: машина, у якій їхали Аміна й Адам, була неброньованою.

Але річ навіть не в цьому. У багатьох цивілізованих країнах є програма захисту свідків. У мене запитання: чому держава реально їх не захистила? Чому держава настільки слабка, що не зробила елементарного? Це дуже страшно, коли у країні відбуваються теракти, особливо коли в них гинуть близькі. Доти, доки держава не почне захищатися, ми будемо знову й знову опинятися в таких ситуаціях. І захисту у нас немає. Ні в кого.


avto
31 жовтня, наступного дня після трагедії, у мережі з'явилося фото розстріляної машини Аміни й Адама. Користувач Facebook Ротан Кримський, який опублікував знімок, написав: "Стрілянину вели з правого боку. Аміна взяла на себе шість куль з автомата Калашникова". Фото: Ротан Крымский / Facebook


Що таке програма захисту свідків? Це величезна агентурна робота із прослуховування, аналізу, виявлення зв'язків. Як мінімум треба було розібратися в товариші кілері, який скоїв замах на Аміну й Адама в червні. Звідки він узявся, із ким і як пов'язаний, від кого дістав замовлення й фінансування?

– У вас є відповідь на це запитання?

– У мене є відповідь. Я дістала її від Антона Геращенка, який сказав: на жаль, в Україні немає закону про захист свідків. Ні, хоча це був рідкісний випадок, коли кілера зупинили на місці і він опинився в руках правосуддя.

Зараз мене цікавить тільки доля Адама, який залишився беззахисним. А його треба захистити! У зв'язку з цим я ставила запитання Антонові Геращенку й дістала відповідь, яка, сподіваюся, зможе переконати мене й реально захистити Адама. Антон сказав, що як депутат Верховної Ради вже розробляє законопроект про захист свідків. І назве його ім'ям Аміни Окуєвої. Мені б дуже хотілося, щоб такий закон в Україні був і передбачив усі страшні моменти, які призвели до загибелі моєї дочки. Сильна держава відрізняється від слабкої тим, що здійснює свою головну функцію – захист людини, її життя і прав.

Дочка прийняла іслам у 16 років. Це був цілком усвідомлений вибір

– Мене дуже здивувало, що ваша дочка прийняла іслам у 17 років.

– Вона прийняла його раніше – у 16 років. Це був цілком усвідомлений вибір.

– І 16-річну красиву дівчину не злякали досить жорсткі обмеження, які накладає іслам на жінок?

– Немає жодних жорстких обмежень, іслам дає величезні можливості для жінок. Є єдине право, яке Всевишній дає людині – право вибору. І цей вибір визначає шлях. Знаєте, чому люди часто кажуть: "У мене не було вибору"? Це самообман, тому що вибір є завжди, і нерідко він передбачає смерть. Для Аміни цей вибір був дуже чітким і точним, вона підкріпила його власною смертю. Це дуже глибоке філософське питання, можна довго про нього говорити, але мені складно в нинішньому стані.

– У відкритих джерелах дуже суперечлива інформація про тата Аміни...

– ...а навіщо вам знати про тата Аміни? Мені це здається звичайною цікавістю. Що вам дасть це знання? Давайте я поставлю вам зустрічне запитання: хто ваш батько? Ви захочете або не захочете відповідати, тому що це сімейні справи, які нітрохи не змінюють уявлення про те, хто така Аміна.



amina_05
"Думаєте, Аміна з тих, хто тікатиме, демонструючи слабкість?" Фото: Амина Окуева / Facebook


– Чому дочка обрала для себе ім'я Аміна, що в ньому особливого?

– Поговорімо про речі, які стосуються суті моєї дочки, а не про те, яке в неї ім'я, прізвище тощо. Якщо вас цікавлять речі по суті справи – я вам відповім. Якщо вас цікавлять плітки – ви зможете одержати інформацію від "ольгінських тролів". Тоді я вам тут абсолютно непотрібна.

– Після невдалого замаху в червні 2017-го Аміна й Адам залишилися в Україні попри серйозну небезпеку. Чому вони не сховалися на Заході, де досить сильна чеченська діаспора?

– Якщо ставите це запитання – отже, не розумієте головного. Є люди-символи, люди-легенди. Якщо ви думаєте, що можна втекти від долі – глибоко помиляєтеся. Доля знайде людину скрізь. Окрім того, коли починаєш тікати, стаєш слабким, тому що, дбаючи про збереження свого життя, зраджуєш власні ідеали. Думаєте, Аміна з тих, хто тікатиме, демонструючи слабкість? Для неї такі питання апріорі не стояли. Ті, хто знав і розумів Аміну, ніколи б не запитали: "А чому вона не втекла?"

Дуже складно втекти, коли тебе шукають по всьому світу і витрачають на пошуки величезні кошти. Як ви собі уявляєте, усе життя переховуватися й жити в підпіллі? Куди бігти? Ви ж знаєте, які довгі руки тих, хто полював за Аміною й Адамом. Річ навіть не в тому, що ці руки дістануть скрізь. Річ у тім, що Аміна й Адам лякали їх саме своєю безстрашністю. Адже вони звикли, що їх усі бояться. Вони звикли, що можна всіх купити, а якщо не купити – залякати, а кого неможливо залякати – убити.

І раптом з'явилися Аміна й Адам, які відкрито демонстрували: ми не боїмося. Не просто демонстрували, але стали уособленням сили духу, незалежності та свободи. Це найцінніше в людині. Це те, що я намагаюся вам пояснити. У принципі, якби ви зрозуміли це одразу, не ставили б так багато запитань. Я  від початку вам сказала: є люди, які обирають для себе право жити так, як уважають за потрібне. І платять за це право власним життям. І таких людей ніхто ніколи не зможе залякати. За визначенням.


adam_00
"Аміна й Адам відкрито демонстрували: ми не боїмося. Не просто демонстрували, але й стали уособленням сили духу, незалежності та свободи". Окуєва з чоловіком. Фото: Амина Окуева / Facebook


Що стане найкращою пам'яттю про дочку? Сильна незалежна Україна, яка вміє захищатися. Уміє не продаватися за 30 срібняків

– Чому ваша донька заповідала поховати себе поруч із командиром Міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва Ісою Мунаєвим, загиблим 1 лютого 2015 року під Дебальцевим?

– Коли почалися бойові дії, в України не було армії, вона була повністю розвалена зсередини. Основний удар взяли на себе добровольці. Саме добровольчий рух багато в чому врятував Україну. До цього руху прийшли зокрема ті, хто багато років боровся за Ічкерію. Прийшли, тому що усвідомлювали: шлях до звільнення їхньої країни лежить через звільнення України. Іса Мунаєв хотів допомогти і допомагав Україні, тому що чудово пам'ятав, як українці свого часу підтримали рух за незалежність Ічкерії.

Перше, що зробив Адам, коли його випустили з в'язниці, поїхав на схід України. Там була людина, яка об'єднала чеченських добровольців і стала символом руху, – Іса Мунаєв. Легендарна й абсолютно безстрашна людина, яка віддала життя за свої переконання. Йому пощастило померти як воїн. Й Аміні було дуже важливо померти як воїн. Так і сталося.


munaev_00_01
Жовтень 2014 року, Одеський кризовий медіа-центр, брифінг Аміни Окуєвої та Іси Мунаєва. За чотири місяці, 1 лютого 2015 року, Іса загине в боях під Дебальцевим, а за три роки, 30 жовтня 2017-го, за 10 кілометрів від Києва розстріляють Аміну. Фото: odcrisis.org


– Незадовго до загибелі Аміна готувала серію авторських програм "Герої Кавказу" для кримськотатарського телеканала ATR. Ви бачили пілотний випуск, який вийшов в ефір наступного дня після трагедії?

– На жаль, ще не встигла подивитися, не до того було в ці дні... Аміна сама писала сценарій, сама готувала програму, багато цим займалася. Їй було це дуже цікаво, вона повністю поринула у проект, хотіла зробити випуск про першого президента незалежної Ічкерії Джохара Дудаєва.

Дочка серйозно зайнялася інформаційною боротьбою і розвінчанням міфів про чеченців і Північний Кавказ. А ще дуже предметно взялася за права жінок. Це питання дуже хвилювало. Буквально за кілька днів до загибелі Аміна була у представництві ООН в Україні, проходила конкурс на здобуття посади радника з гендерної політики у сфері прав жінок. Мені здається, ті, хто проводив співбесіду, залишилися в дивовижному стані духу після спілкування з Аміною. Вона насамперед хотіла захистити права жінок у силових відомствах і в армії. Коли її запитали, чи відчуває вона гендерні складнощі, Аміна відповіла: ніколи не відчувала жодних утисків в Україні через свою релігію, але на кожному кроці стикаюся з утиском прав жінок.



amina_12
"Аміні було дуже важливо померти як воїн. Так і сталося". Фото: Амина Окуева / Facebook


От ви кажете, мусульманка... А знаєте, що таке обмеження прав жінок в армії, силових структурах або у владі? Аміна розуміла, що іслам дає величезні можливості для жінок. Але не може бути в державі обмежень за статевою ознакою. Її завжди це дуже спантеличувало, вона завжди з цим боролася. Якщо потрібно було тягати мішки в армії, а її намагалися від цього захистити, вона говорила: "Я буду тягати мішки, як ви тягаєте, тому що я такий самий боєць, як і ви". І вона тягала мішки, тому що якщо ти претендуєш бути на рівних із чоловіками, отже, бери й неси мішок. Так вона і робила.

– Що для вас стало б найкращою пам'яттю про дочку?

– Сильна незалежна Україна, яка вміє захищати себе і своїх громадян. Уміє не продаватися і не купуватися за 30 срібняків. Цивілізована, правова, справедлива держава, де влада гідна народу, а народ – влади. Держава, у якій приємно і не соромно жити. Держава, яка не залежить від примх сусідньої країни.

Моя дочка завжди вірила, що Україна буде такою. Вона просто не встигла це втілити за свого життя. А знаєте, чому вірила? Не тільки тому, що була ідеалістом, а тому, що вміла досягати своєї мети. І готова була заради цього віддати життя. Якщо протягом найближчих 10 років таку державу вдасться побудувати – це буде найкращим пам'ятником Аміні.

Вибачте за пафос, але мені дуже хотілося б, щоб життя моєї єдиної доньки, покладене на вівтар свободи, зіграло важливу роль в об'єднанні людей в Україні. І в розумінні, що саме від їхньої позиції залежить багато, якщо не все. Лежачи на дивані або сидячи у Facebook, дуже складно щось змінити. Треба встати й реально почати робити щось корисне для держави і для людей навколо.


mama_00_01
"Дочка серйозно зайнялася інформаційною боротьбою і розвінчанням міфів про чеченців і Північний Кавказ. А ще дуже предметно взялася за права жінок". Ірина Камінська з дочкою Аміною. Фото: Ирина Каминская / Facebook


Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

КОМЕНТАРІ:

 
Заборонені нецензурна лексика, образи, розпалювання міжнаціональної та релігійної ворожнечі і заклики до насильства.
 
Залишилось символів: 1000
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
 

Натисніть «Подобається», щоб читати
Gordonua.com в Facebook

Я вже читаю Gordonua в Facebook

 
 

 
 
Більше матеріалів
 

Публікації

 
усі публікації