-2 Київ
Верховна Рада України ухвалила постанову щодо обмежувальних заходів (санкцій) стосовно деяких засобів масової інформації. У додатку до постанови визначено "список осіб" (така назва додатка), щодо яких пропонують санкції – "персональні обмежувальні заходи".
Оскільки йдеться про персональні заходи, то в списку осіб, напевне, мали бути прізвища і хоча б якісь згадки про здійснені ними порушення. Натомість до списку занесено сім каналів ТБ, де кожному з них передбачено по 12 однакових різновидів обмежувальних заходів (документ готували похапцем, в іншому разі можна було б під переліком заходів у тексті постанови назвати канали ТБ, скоротивши хоча б за обсягом у 10 разів документ). У переліку заходів серед другорядних чи безпредметних санкцій важливими є зупинення ліцензій, заборона користуватися радіочастотним ресурсом, неможливість використання телекомунікаційних мереж. Ідеться водночас про можливість заблокувати роботу каналів "112 Україна" та NewsOne (інші згадані для маскування цілі).
У преамбулі самої постанови наголошують на потребі реагувати на "наявні і потенційні (?) загрози національним інтересам і національній безпеці", протидії "терористичній діяльності" (?), "пропаганді війни" (?), "закликам до зміни конституційного ладу насильницьким шляхом" (?). Тут же пишуть про констатацію в діяльності каналів TБ "поширення ідеології тероризму".
Можна не сумніватись, що ні автори ініціативи (Опанасенко О.В., Медуниця О.В., Висоцький С.В., Найєм М., Соболєв Є.В., Ричкова Т.Б., Заліщук С.П., Бондар М.Л., Лапін І.О., Денисенко А.С., Тимошенко Ю.В., Чорновол Т.М., Левус А.М., Величкович М.Р., Кишкар П.М., Єднак О.В.), серед яких чверть – журналісти, ні, тим більше, решта, хто проголосував за постанову, не тільки не можуть навести жодного конкретного прикладу "загроз", а й взагалі не знайомі зі змістом трансляцій каналів, окрім згаданих двох.
Характерно, що в ст. 85 Конституції України не згадують як предмет компетенції парламенту те, що подано в змісті постанови. Для того є відомства, створені, зокрема, і Верховною Радою України. Законодавчий орган у цьому випадку використано як інструмент насильства, цією постановою РНБО аргументуватиме потребу "ухвалити рішення" (так у документі) про санкції. Оскільки РНБО лише готує рішення, яке указом вводить у дію президент, то очевидно, що парламент укотре виконав доручення АП. Така роль парламенту, м’яко кажучи, не зміцнює його авторитету.
Користь є хіба в тому, що з’явилася підстава ще раз переконатися, хто прислужується владному режиму, маскуючи свою позицію риторикою про права людини, зокрема про свободу слова. Серед таких фракції партій, керованих Ю. Тимошенко та О. Ляшком. Вони заодно з АП. Заодно готуються до виборів, бо вся комедія із постановою має одну мету – задушити свободу слова, не дати змоги працювати каналам, де звучить правда.
Правда, яку підтверджує вся наша дійсність.
Джерело: "ГОРДОН"
