+18 Київ
Спочатку Трамп хвалив Зеленського за те, що він не прогинався під демократів і нейтрально відгукувався про самого Трампа навіть після скандалу з відомою розмовою. Потім лаяв за зайву лояльність до демократів. Потім називав Зеленського найкращим "продавцем", котрий щоразу вивозить зі США мільярди.
Потім лаяв за попихання недієздатним Байденом.
Потім хвалив за особисту хоробрість і лідерство.
Потім лаяв за те, що дав слабину й пішов у Байдена на повідці, вплутався у війну з Росією.
Потім називав дуже розумним і жорстким хлопцем.
Зараз зайшов на чергове коло (якісь кола я призабув, але це не принципово).
Остання справа – впадати у крайнощі від чергової зміни позиції Трампа. Особливо дивно спостерігати це у виконанні тих, хто обурювався щодо якоїсь "не такої" поведінки в Овальному кабінеті.
США зараз такі, які є. Без них буде реально гірше. Ми зацікавлені зберегти все, що можна зберегти. Бо, навіть якщо США відваляться як партнер, дві великі різниці: нам просто припинять допомогу чи нам улаштують ембарго.
Трамп може скільки завгодно обзивати Зеленського й звинувачувати Україну, але причина його роздратування в тому, що на столі лише дві опції: тиснути на Путіна чи тікати з української війни зовсім.
Тому що тиснути на Україну вже марно. Усі допустимі межі компромісів уже визначено. Далі – лише примус до капітуляції.
Розвідка США (РУМВ, ЦРУ) публічно каже: підстав для капітуляції України цього року з воєнних причин немає.
Командувач військ НАТО й американських військ у Європі каже: підстав для капітуляції України немає.
Примус до капітуляції за таких умов суперечить не лише українським, а й американським інтересам.
Тобто вибір між несправедливим, необґрунтованим, головне – безрезультатним тиском на Україну (бо навіть якщо продавиш – неможливо виконати), щоб вискочити, вмивши руки, але втративши у вазі.
І страшним, незручним, некомфортним тиском на Росію із утратою матеріальних бонусів для своєї тусівки, але із шансом підтвердити статус гегемона.
От і штормить дідуся.
Тим, хто впав у розпуку, раджу не впадати остаточно. Бо за океаном чергуються якісь фантасмагоричні речі із цілком раціональними.
Наприклад. Нова адміністрація одразу зарядила тезу про потребу скорочення видатків Пентагону на 8% щорічно. Що суперечило не лише базовим установкам республіканців, а й здоровому глузду, оскільки декларується підготовка до "стримування" Китаю і гойдалок в Арктиці.
Півтора місяця новий міністр оборони чесно кошмарив різні диверситі й кліматичні дослідження, принижував спадщину Байдена, а потім раптово виявилося, що бюджет Пентагону з 850 ярдів наступного року планують "скоротити"... до мінімум $1 трл. А тому що!
Провалитися в Україні після Афганістану – це гірше, ніж скоротити оборонний бюджет напередодні великої бійки. Точно є ті, хто цьому чинитиме опір.
Тож робімо те, що маємо. А там буде видно.
Джерело: Aleksey Kopytko / Facebook
