+2 Київ
Добіг кінця 245-й день війни. Фронт стабільний. На цьому наголосив навіть Зеленський. Якихось надзвичайно інтенсивних обстрілів не було. Путін і далі канючить переговори. То лякає "брудною бомбою", яку нібито планують кинути українці й зіпхнути на нього, то підсилає до Зеленського президента Гвінеї-Бісау з оливковою гілкою у дзьобику. Мовляв, Росія пропонує мирні переговори...
Пишуть, що, окрім німецьких IRIS-T, в Україну скоро прибудуть норвезько-американські системи ППО NASAMS, і гострота проблеми російських ракетних обстрілів спаде. Що тоді вигадають російські військові? Чим знову дивуватимуть? Яку нову ницість вони винайдуть? Поживемо – побачимо…
Путінська репресивна машина взяла нову висоту: проти Ксенії Собчак порушили кримінальну справу, у її будинку відбувся обшук, кількох її співробітників заарештували, а самій їй в останній момент вдалося через Білорусь утекти до Литви.
Справді вона обвела навколо пальця путінських пінкертонів чи їй дали втекти, не має значення. Важливо, що знято табу на репресії щодо тих, хто довгий час користувався заступництвом Путіна і не приховував цього.
Навряд чи розповіді про "особливі" стосунки з "дядьком Вовою" були суто самопіаром Ксенії Анатоліївни. Адже неможливо ось так просто піти і зареєструватися як кандидат у президенти Росії. А їй це дозволили. Отже, такі стосунки справді були.
Утім, є маса й інших ознак їхньої наявності. Одне багаторічне сенаторство від Туви (!) пані Нарусової та її сміливі промови у Раді Федерації чогось варті. Тож якесь заступництво сім'ї свого покійного шефа Путін надавав, це факт.
І ось ця парасолька не спрацювала. Виявилося, тепер можна й путінських фаворитів переслідувати. Садити – не садити (поки що), але за кордон виганяти можна. Це, як на мене, якісно новий рівень. І безвідносно до самої персони "кровавой барыни" все це дуже симптоматично.
Чесно кажучи, я чекав, що еволюція путінської системи сягне й цієї стадії. І тепер усі, навіть найближчі Путіну вельможі, мають боятися стуку у двері. Це дуже важлива й неминуча стадія. Особливо під час війни. І чистки "старої" команди Путіна – це питання, яке ось-ось стане на порядок денний.
Поруч із вождем не має залишитися тих, хто пам'ятав його "до". Хто може сказати йому "ти", "Коба" (пардон), "Володя" тощо. Без реальних успіхів і за наявності цілком відчутних поразок небезпечно мати поряд тих, хто знає, як і чому вождь став вождем, кому він цим зобов'язаний і ким він був до того, як у його жилах потекла блакитна кров...
Особливо я порадив би серйозно подумати про втечу тим, кому Путін зобов'язаний своїм піднесенням. Не має залишитись тих, хто пам'ятає, як усе це було. Усе повинно мати такий вигляд, ніби Путін завжди був тим, ким він є зараз. І все, що було до нього, – це якийсь палеоліт, Бородінська битва разом із Куликовською. А те, як є зараз, – було більш-менш завжди.
У народній пам'яті не має залишитися спогадів про життя "при клятому царизмі". Пам'ять має упиратися у 2000 рік, як вона у радянських громадян упиралася в 1917-й. А про клятий царизм мають розповідати лише ліцензовані лектори, яких спеціально навчили того, як і що розповідати про "лихі 90-ті", "смуту кінця 80-х" і про "втрачений рай СРСР".
Тому вслід за пані Собчак має бути пані Нарусова. А за нею Кудрін, Медведєв, Сєчин, Греф, Козак, Міллер й інші. І що довше вони збиратимуться звалити за кордон, то гострішою буде "пролетарська сокира" і то голоснішим буде викриття їхньої корупції і розкладання. На щастя, матеріалу щодо цього у путінських поплічників – хоч греблю гати.
Путіну (на відміну від Сталіна) навіть не доведеться висмоктувати з пальця фактуру для своїх процесів. І всі обвинувачені самі каятимуться і проситимуть розстріляти їх, як шалених собак.
Утім, у "старої гвардії" Путіна є й інший вихід: прикінчити покидька. Зібратися всім разом – і прикінчити. Але це навряд чи їм уже під силу. Їх уже давно відсунули від "тіла", і їм до нього не дістатися. І я не закликаю їх до цього, що ви, що ви, Господь із вами. Я просто називаю цю опцію для повноти картини. Щоб нічого не проґавити.
Репресії проти старої команди диктатора – це альфа й омега будь-якої авторитарної системи. Ніколи ще диктатура не уникла цієї стадії. Вона була у Гітлера (Рем і Штрассер), вона була у Сталіна (Бухарін, Зінов'єв, Каменєв, Риков та інші), вона була у Кастро (Сьєнфуегос, Че Гевара), вона була у Мао (Лю Шаоці, Ден Сяопін).
Буде ця стадія й у Путіна. Якщо він ще якийсь час усидить у своєму кріслі. І стара путінська гвардія заради збереження власної шкіри має щосили прагнути перемоги України. Й активно її наближати.
Інакше, уникнувши путінських репресій (оскільки його режим упаде), можна опинитися разом із ним на лаві підсудних у Гаазі. І той матеріал, яким не встигне скористатися Путін для своїх гучних процесів у Колонній залі Дому союзів, використають судді міжнародного трибуналу в Гаазі.
Тож думайте, дорогі члени "пітерської команди Путіна". Годинник цокає, і від вашого правильного вибору залежить доживете ви до свого 70-річчя чи до цього ваш прах спалять у крематорії Донського монастиря...
У вас не так багато часу, щоб допомогти всім тим, хто зараз протистоїть Путіну. Не проґавте його. Тому що йому вже недовго лишилося, і на стіні вже горить напис מְנֵא מְנֵא תְּקֵל וּפַרְסִין ("мене, текел, фарес"). І отже, у вашого Валтасара все закінчено. І переговорів із ним ніхто не вестиме.
Ви не зможете просто перечекати важкі часи. Ви – не прості обивателі. І незабаром настане година, коли треба буде відповісти за все.
Бо перемога близько. І перемога буде за нами. Бо справа наша праведна і ворога буде розбито.
Слава Україні!
Джерело: Альфред Кох / Facebook
