+5 Київ
Щось США й Китай ніяк не можуть "позбутися певного негативу й рухатися далі". Знову кудись не туди пішло.
Цього разу "стабільному, здоровому і сталому розвитку китайсько-американських відносин" завадило бажання (хитродупість) Китаю продовжити таємно купувати іранську нафту за допомогою "тіньового флоту".
Нещодавно CBS News зробило репортаж і на власні очі побачило, як протягом одного дня на архіпелазі Ріау відбулося 12 перевантажень сирої нафти із судна на судно.
Танкери, повні нафти, пливуть із Перської затоки через Малаккську протоку до архіпелагу Ріау. Там вони перевантажують сировину на інші судна, які прямують до Китаю. Саме він купує до 90% іранської нафти. За звітом Конгресу США минулого року, ця торгівля принесла Ірану до $70 млрд, підтримуючи режим та його програму ядерної зброї.
США, звісно, таке не надто до вподоби. Там так делікатно, як може Трамп, натякнули, що непогано було б дотримуватися запроваджених санкцій. До речі, це стосується й російської нафти. Так, і тобі, Індіє, теж варто пошукати заміну російській нафті деінде.
У відповідь міністерство закордонних справ Китаю заявило, що не збирається переглядати свою енергетичну політику через зовнішній тиск. А тут ще й виявилося, що Китай блокує експорт критично важливих мінералів, потрібних для виробництва всього – від куль до реактивних винищувачів.
Не офіційно, а на тіхушку. Китайці раптом почали вимагати якісь особливі документи, повні технічні описи, фото виробничих ліній тощо. Ну, що там їм у голову стукне. Усе це затримує виробництво озброєння у світі й підвищує його вартість. Таке буває, коли на тебе припадає 90% світового експорту рідкісноземельних металів.
Схоже, Сі досить прозоро дає зрозуміти, що буде, якщо хтось надумає заборонити йому іранську нафту або російську, або будь-яку іншу, яка, на його думку, корисна для реалізації його планів.
Джерело: Антон Швець ("Шуецький канал") / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
