-2 Київ
Чи є у Росії плани на війну?
Не можу нічого сказати про плани Генштабу Росії. Якісь плани у ГШ завжди є. Безліч тих планів. Ці плани ГШ узгоджені з міноборони РФ у вигляді запитів, чого і скільки потрібно для кожного з варіантів планів. І, відповідно, у міноборони РФ є запити, які вони подали до держбюджету і цей бюджет затверджений. Так що тут з планами все ок.
А от плану, як виконувати той держбюджет, нема. Точніше, і тут є плани і моделі, але як воно там буде не на папері – не дуже зрозуміло. Тут треба дивитись на ситуацію суто економічно. Гроші можна і надрукувати за рахунок маніпуляції з курсом. Що і було зроблено. Але у тих грошей є проблема.
Коли ви щось виробляєте і потім продаєте, то товари потрапляють в економіку. Зерно й хліб, автівки і трактори, нафта та бензин. Ви щось виробили, продали – люди то купили, використали для життя і для виробництва чогось. Економіка працює. Щось імпортували, щось експортували, і в балансі між експортом й імпортом тримаєте курс.
Але якщо ви третину бюджету заливаєте у війну й обхід санкцій, то ці гроші йдуть на виробництво того, що буде знищено. Бо це виробництво озброєнь і транзакційні витрати на обхід санкцій. fpv-дрон і снаряд, ракета й бомба, танк та літак, система ППО й екіп – все це не використовується для життя та виробництва. Лише для смертей і руйнувань. Навіть дизель і керосин у вас не для виробництва та для економіки, а щоб рухати залізо до його логічного кінця.
А воно ж грошей коштує. Електроніка для дронів – за бакси. Станки – за бакси. Витратні компоненти і мастила для станків – за бакси. Обладнання для бурових і нафтопереробних заводів – за бакси. Контролери, ПЗ, критична комплектуха, закордонні спеціалісти, навіть банальні телефони і китайські автівки з "шильдами косміч" – за бакси. Контрафактні запчастини для цивільних літаків – також за бакси. Це все, що закордонне. Але ж росіяни і самі багато чого виробляють?
Так, виробляють, але то грошей коштує. У сенсі рублів. Але і тих грошей потрібно багато.
Зарплати працівникам воєнних заводів у три зміни – плати. Військовим – плати. За дизель – плати. За гробові – плати. За поранення – плати. За снаряди, ракети, бомби, танки – плати. За метал – плати. За бинти – плати. Медикам – плати. За логістику всього цього на фронт – плати. А треба ж іще платити силовикам, які контролюють народ і військових, а то можна отримати ще один марш на Москву. Гроші то є, їх надрукували. І їх вистачить. Але всі ці гроші потрапляють в економіку, яка виробляє таку саму кількість цивільних товарів, як і до війни. Навіть меншу кількість, бо санкції, нестача працівників та і загалом економічні перспективи, за винятком військових замовлень, – такі собі. Ніхто не інвестує у виробництво товарів масового використання і споживання, окрім тих, кому вже нікуди тікати.
ВПК в Росії (а за рахунок ВПК і переробна промисловість) показують величезне зростання. І для нас це погано. Але чогось ніхто не пише, що це не безкоштовно для РФ. Яєць нема, бо треба танки. Дизелю нема, бо треба бакси від експорту. Три зміни на військовому заводі – це в три рази більший зарплатний фонд плюс премії за перепрацювання (нічна зміна дорожча). Обхід санкцій – це в три рази переплата за постачання комплектухи для ВПК, і все це в баксах і осідає за кордоном або в кращому випадку в тіні.
Імпорт товарів для населення можна наростити, але баксів стає менше. Коли ти торгуєш як біла людина газом та нафтою на преміальні ринки ЄС та США, ти отримуєш білу валюту. І багато. Коли ти постачаєш газ китайцям за копійки та нафту індусам за неконвертуємі рупії – з валютою будуть проблеми. Так, постачання нафти, газу й металів у Китай можна перекрити імпортом з Китаю. І рупії вивести з Індії через стейблкоїни в Дубай за комісію можна. Але буде менше баксів, які потраплять суто в російський бюджет. Тому й імпорту стільки завезти, щоб перекрити кількість надрукованих грошей, у вас нема.
І що починається? Правильно. Інфляція, тобто зростання цін. Тим більше що і друкування грошей під девальвацію рубля призводить до інфляції. Бо навіть для вирощування курок треба купити корми й яйця.
Ціни, звісно, можна регулювати, – поважна практика на теренах постсовка, навіть у нас багато адептів регульованих цін. Але якщо регулювати ціни, то виникає дефіцит. І чогось постійно нема. То дизеля. То яєць. То світла в Махачкалі, бо за зарплату комунальника нічого купити не можна, й ідіотів працювати у КПшках нема. Та і комплектуха в електриці багато де іноземна.
І ось ванька виходить з нічної зміни на заводі "Красний Говнарь", який щойно виготовив три танки для фронту. І йде в магазин, де все подорожчало на 50%. Скоріш за все, у самого Вані проблем нема. Бо десь так і в нього зарплата зросла, хоча і працювати він став більше. І для багато кого проблем нема, бо на танк треба броньову сталюку, полімери, станки і ту саму західну комплектуху. І все це з націнкою, бо ж війна. А всі, хто не потрапив на військовий завод чи до його постачальників або не отримав гробові чи зарплатну картку мужа-військовослужбовця, просто бачать зростання цін.
Окрім цього, відмічу те, що непокоїть українців. Розвиток ВПК РФ не такий вже стрімкий, як нам (і Путіну) хочуть показати керівники заводів. Нестача кваліфікованих (та не дуже кваліфікованих) працівників величезна. Айтішники не дуже раді перебиратися з коворкінгу в центрі в холодний цех десь у провінції. Так, звісно, у військових заводів – "бронь". Але від розбою на вулиці російських пєрдєй бронь не захистить. Заробітну платню підвищують, але все це ті самі гроші, які заливають у смерть. Тому загалом набирати працівників доводиться із цих самих Вань, які в тих пєрдях народились і живуть.
Ваня бунтувати не буде. І всі, хто працюють на те, щоб Ваня там ключом крутив, також не будуть, скоріш за все. Але. Ріст оброблювальної промисловості в РФ буде на 10%. Не на 50. На 10. А все інше – навколо нуля чи падає разом із будівництвом. Усі гроші, які заливають у ВПК й армію, все одно потрапляють в економіку. І там просто нема чим ті гроші перетравлювати. Ціни ростуть і будуть рости.
Високі ціни – погано для диктатора. Бо народ починає питання задавати. І дефіцит – погано, через ті самі причини. Нагадаю, що Сирія пірнула у громадянську саме через підвищення цін (і саме на курятину), хоча нічого не передвіщало проблем. Аналогічно і в Ірані бунти були через підвищення цін на бензин та курятину, але Іран втопив бунти у крові.
Звісно, до виборів Путіна в РФ ціни утримають, і бунтів не буде. А після виборів чутка відпустять і ціни, і курс, але проблеми залишаються. Як їх вирішувати – планів нема. План продовжувати війну – є. Точніше, план, як це робити суто військово є. Плану, як все робити, щоб усього вистачило, – нема. Точніш, глобально і такий план є. Продовжувати за рахунок росіян і їх перетворення з бідних на жебраків. Шрінкфляція, відволікання на боротьбу з внутрішніми ворогами й іншими ЛГБТ, балансування між зростанням виплат й інфляцією, патріотична накачка – імперія знає багато способів. Але імперії бачили і багато випадків, коли населення таки задавало питання по результатах маленької побєдоносної. І не обов’язково Путіну питання. Можуть питати про поганих бояр. Якусь кількість бояр можна віддати на потєху натовпу. Але ж усіх пускати під нож – ніззя, бо елітарний бунт страшніший за народний. Тим більше в Росії.
Проблема не в тому, що грошей нема. Проблема в тому, що гроші є, а купити за них народ може все менше і менше. Скільки так можна буде продовжувати? Може, день. Може, рік. Може, 10 років. Може, завжди. Ніхто не знає.
Коли люди вже бідні, прорахувати, скільки ще вони зможуть витримати зубожіння, неможливо. Коли населення закредитоване під дах (і кількість боргів зростає швидше за зростання зарплат і навіть інфляції), складно сказати, коли і де бомбане.
То чи є у Росії план?
Відповідь проста. В Росії є намір продовжувати війну. Без кінця. А плану, як саме продовжувати війну, нема. Ні на "без кінця", ні на три роки плану нема. Звісно, Генштаб може малювати стрілки на картах. А стрілки на реальність перетворює економіка, причому не тільки військова, а вся загалом.
Наміри продовжувати війну для Кремля виглядають як обґрунтовані. Це ж не в Путіна яєць нема. Це в росіян яєць нема, у всіх сенсах цього виразу. Проблеми з яйцями якось вирішать. Із Туреччини імпортують, наприклад. А Путін буде чекати. Виборів США, бо, може, президентом США стане Трамп і щось зміниться. Або буде чекати нападу Китаю на Тайвань. Або нападу ХАМАС на Ізраїль. Або конфлікту в Африці. Он там Індія відмінила автономію Кашміру, які наслідки цього будуть – ніхто не знає, але точно не хороші, подивимось, що зробить Пакистан. А можна почекати приходу до влади в ЄС більшої кількості проросійських політиків. Багато можна чого чекати, якщо наміри є.
А от плану, як керувати Росією під час війни нема. Є плани, як латати якісь поточні діри. У випадку, якщо діри будуть з’являтися повільніше, ніж будуть латати старі – все буде ок. А у випадку, якщо почне сипатись, планів нема. Поки не грянуло з дизелем – ніхто нічого не вирішував. Поки вирішували – закінчилася курятина. Вирішили з курятиною – пропали яйця. Світла в деяких районах Махачкали, тим не менш, нема і зараз. Минулого разу вони там євреїв шукали в двигунах. А далі кого будуть шукати? Я так розумію, будуть шукати ЛГБТ. Тут план є. А от план, як зробити так, щоб у Махачкалі було світло, а в Ніжньовартовську чи Ярославлі газифікація – то такого плану нема.
Що це значить для нас?
Те, що у РФ нема плану, а є лише наміри, для нас означає лише, що нам може пощастити і вони гепнуться. А може і не пощастити. З урахуванням інерції російської економіки, кількості й дрімучості населення, залишків радянського ВПК, допомоги від Ірану, КНДР і КНР самі по собі наміри РФ продовжувати війну є для нас достатнім викликом. Загалом це є величезною проблемою, але в армії не кажуть "проблема", а кажуть – "виклик".
Доповідь закінчив.
Джерело: Anton Shvets / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
