-3 Київ
Те, що сталося із флотом Росії у Чорному морі, має назву не "військова поразка". Те, що сталося із флотом Росії у Чорному морі, має назву "розгром".
Росія увійшла в цю війну якщо не гегемоном – для абсолютної гегемонії потрібен був усе ж таки контроль над Босфором, – то безумовним морським лідером у регіоні. Єдина країна, яка тримала там саме військовий флот, зокрема підводний. Ракетний крейсер, три фрегати, два сторожові кораблі, два корвети, шість великих десантних кораблів, сім підводних човнів, 13 ракетних кораблів, шість протичовнових, вісім тральщиків, чотири патрульні, катери, розвідувальні кораблі та інше, інше, інше.
Чорне море Росія за замовчуванням завжди вважала своїм і лише своїм, практично внутрішнім морем – ну, десь там на краєчку притулилися всякі туреччини з болгаріями, але це так, непорозуміння, яке не впливає на нашу гегемонію, – і, за замовчуванням же, вважала, що може в ньому робити все, що захоче. Блокади Одеси, закриття Керченської протоки, перекриття світових постачань зерна, висаджування десанту у Придністров'ї – що хочемо, те й робимо. Тут ми вирішувати будемо.
І в принципі, так її й бачили у світі. Кажемо "Чорне море" – маємо на увазі "Росія".
Минуло дев'ять місяців.
Чорноморський флот сидить, замкнувшись у Севастополі і, підібгавши хвіст, не може навіть носа висунути з найбільш охоронюваної бази Росії. Де його час від часу дзьобають маленькими дронами і в хвіст і в гриву. Блокада Одеси? Десант на Затоку? Обстріл узбережжя? Зернова блокада? Згадайте – всього місяців п'ять-шість тому про все це говорили як про реальність.
Уявіть, якби Росія заявила про вихід із "зернової угоди" пів року тому – із тим іміджем, який у неї ще був на той момент. Нехай навіть уже без крейсера "Москва". Це реально було б проблемою. Макрон би телефонував. Ердоган телефонував. Голод в Африці. ООН занепокоєна. Лист Чемберлена.
Зараз – просто послали нах...й. От просто послали, та й усе. "Повідомили".
Знищувати американські авіаносні групи сумарним залпом у 105 тис. млн мегатонн вони збиралися, бл...дь. Міністерство оборони РФ нагородило матроса, який першим помітив дрон у Севастопольській бухті. Лев Толстой і німці. Пригоди матроса Кошки і таємний дрон у Севастопольській бухті. Ось тепер їхній рівень.
І так тепер буде завжди. Звикайте, друзі. Усе, епоха надутих щік закінчилася. Росія втратила лідерство у регіоні. Прочитайте цю фразу ще раз. Росія. Втратила. Лідерство. У Чорноморському. Регіоні.
Так, флот начебто і залишився. Підводні човни. Фрегати. Ракетні кораблі. Але він більше не має жодного значення. Узагалі. Навіть політичного. На вас більше ніхто не звертає уваги. "Тірпіц" теж до кінця війни залишався найсильнішим лінкором.
Хотіли, щоб через Керченську протоку ніхто не ходив, і повністю внутрішнє Азовське море? Ну от у ньому тепер і будете сидіти. І не висуватися. Усі бажання мають збуватися.
А вирішувати долю Чорного моря будуть тепер інші. Без вас. Ухвалювати рішення, як і в який бік розвиватися регіону. Що робити. Де ловити, де не ловити. Де ходити, де не ходити. Військові, політичні, екологічні, економічні проєкти і стратегії розвитку тепер відбуватимуться без Росії. Усе. Зливайте воду, мічмане.
І я так підозрюю, що точно все те саме буде і з Тихоокеанським флотом – грозою і міццю морів – і північним, і балтійським і будь-яким іншим морським, повітряним чи космічним. Американці ще років 10 тому говорили: "Щоб повністю знищити російський підводний флот, нам потрібно два тижні". Вони тупо бачать російські човни. Ну, от якось придумали вони технологію, що їхній супутник просто тупо бачить човен у товщі води – і все. Не кільватерний слід, не акустичний слід – просто сам човен. Їхній літак їх навіть не шукає – просто прилітає, скидає над нею буй, і ділу кінець.
Морська велич Росії на всіх інших морях тримається тільки доти, доки вона не висунулася й там.
Як я вчора прочитав у стрічці шикарне визначення: Росія – це гарбуз на Гелловін. Зовні страшна і зубата, а всередині вишкрябано навіть усе лайно і горить свічка.
І цю "Цусіму" провідній морській державі регіону влаштувала Україна. Країна, яка навіть не має свого флоту. Розмотала в пір'я і вщент і загнала підводні човни у степи Балаклави армія, у якої було два катери, і ті в полоні.
Такої ганьби, такого приниження Росія не знала із часів... та яка там Цусіма, там хоч японська ескадра перевершувала за ТТХ. Такої ганьби Росія не знала взагалі ніколи. Це не просто військова поразка.
Це саме розгром у найповнішому значенні його слова – ментальний, моральний, репутаційний, політичний, геополітичний і який хочете ще. До того, що саме воєнного розгрому як такого не сталося. Поки що. Ось такий от парадокс.
Але історія не терпить порожнечі. Вакуум має бути заповнено. І його буде заповнено. Туреччина вже зрозуміла це, заклавши для себе нові судна. Вікно можливостей відчинилося.
В України є всі шанси стати морським лідером у регіоні. Вдумайтеся ще раз і в це. Росіяни просто не розуміють, яка катастрофа з ними сталася. І всі, як і раніше, намагаються надувати щоки. А розклад сил у регіоні вже змінився. Так, як було, більше не буде. І якщо не проґавити, то вже за кілька десятиліть будемо говорити "Чорне море", а мати на увазі – "Україна".
Ваш Дід.
Джерело: Babchenko / Telegram
