0 Київ
Отже, те, про що я кілька днів тому писав як про передчуття, передвідчуття, чуйку, зараз оформилося остаточно. У війні виразно намітилися зміни. Точніше, закінчилася друга фаза війни – і вона знову закінчилася перемогою України.
Перша фаза, яку умовно можна назвати "бліцкриг" і яку вирізняли плани захоплення всієї чи більшої частини України і насамперед її столиці, для Росії виявилася цілком провальною. Ця фаза закінчилася приголомшливим розгромом київського угруповання та втечею російської армії з території півночі України.
Наразі завершилася друга фаза. Я назвав би її "окупація всього Донбасу".
Так-так – на планах щодо окупації усього Донбасу, схоже, можна ставити хрест. І цей хрест знову ставить Україна.
Це поки що не означає, що Україна вже виграла всю битву за Донбас. Перемога буде тоді, коли територію Донбасу буде очищено – і це буде четверта чи п'ята фаза – і вона обов'язково буде!
Але другу фазу – наступ Росії на Донбасі – зупинено. І – ще раз – перемогу в ній знову здобула Україна.
Перечитайте цей рядок. Переможцем у наступі Росії на Донбасі знову стала Україна.
Тобто стежте за руками. Як змінювалися стратегічні цілі. Спочатку – окупація всієї України, повалення влади, призначення свого гауляйтера, знищення усіх незгодних і усього спротиву, концтабори, новий СРСР з Українською РСР та Білоруською РСР, парад на Хрещатику, вихід на кордони Польщі і далі нова реальність із новим назад насраним радянським монстром з ядерним дубцем та другою армією у світі, що націлилася на країни Балтії, Фінляндію та Швецію.
Пам'ятаєте? Пам'ятаєте це відчуття лютого – березня? Не вийшло.
Друга стадія – битва за Донбас, захоплення всієї Донецької та Луганської областей, пробивання коридору до Придністров'я, десант в Одесу, острів Зміїний, контроль над усім Чорним морем. Не вийшло.
Тепер – оперативна пауза, перешкоджання вивезенню українського зерна і аби Херсон утримати.
Постачання західного озброєння докорінно змінили ситуацію. Тобто не саме озброєння, а перенавчання української армії на HIMARS та інші ніштяки. Саме цей час. Саме це опановування техніки і спричинило поворот у війні.
Дотепер Росія мала дві переваги – кількість гарматного м'яса і кількість артилерії та боєприпасів до них. І зараз ця перевага ударами по складах зводиться нанівець. А забезпечити нову тактику замість знищеної HIMARS Росія не може!
Вона просто не в змозі придумати нічого, що дозволило б їй і надалі діяти так само – нехай повільно, нехай із горами трупів за вогневим валом – але все ж таки ефективно, відкушуючи кілометр за кілометром українські території. Без цього кількість гарматного м'яса перестає мати значення.
Отже, основний результат закінчення другої фази. Це не зупинка наступу на Донбас. Не постачання HIMARS. І не знищення складів. Головний підсумок полягає в тому, що Росія втратила ініціативу в тактиці, не може оперативно запропонувати нічого нового.
Вона просто не має в запасі нічого іншого. Нічого іншого вона просто не вміє. І щойно цю її перевагу було зведено нанівець – шестерні заскрипіли й стали.
Глава секретної розвідувальної служби МЗС Великобританії (МI6) Річард Мур вважає, що Росія зазнала "епічного провалу", намагаючись досягти своїх початкових цілей в Україні: усунути Володимира Зеленського з посади президента, захопити Київ і розколоти країни Заходу. На думку глави MI6, недавні успіхи російських військ в Україні були "нікчемними" і Росія "ось-ось видихнеться". "За нашою оцінкою, у найближчі кілька тижнів росіянам буде дедалі важче постачати живу силу, зброю та військову техніку. Їм доведеться якось зупинитися, і це дасть українцям можливість завдати удару у відповідь".
Україна ж щоразу опиняється на крок попереду. І Росія тепер змушена не нав'язувати свою волю, а захищатися від волі України.
При тому, що до другої фази Росія увійшла вже перегрупованою, врахувавши помилки першої фази "аля-улю-жени гусей, зара за 72 години Київ захопимо" – і, попри це, програла.
HIMARS поставили кінцеву крапку. Я думаю, що це найважливіша зміна. Це найважливіший етап війни. Я думаю, у третій стадії мелодію диктуватиме вже не Росія.
Вона просто тупо нічого не може запропонувати, крім того, щоб і далі бити ракетами по житлових кварталах і… І все, здається. Ну, ще шантажувати світ українським зерном та російським газом.
Україна ж по-справжньому всю свою ініціативу, яку тепер значно посилили постачанням західного озброєння – а посилять іще більше, – повною мірою ще навіть не виявляла.
Пружина стискається. Вона накопичує енергію. Накопичує озброєння. Накопичує досвід та знання. Вчиться цим озброєнням користуватися.
І у якийсь момент розпрямиться. Я думаю, що третьою фазою буде битва за Херсон. І Україна має зараз усі шанси виграти і її.
І це буде першим, пробним, але уже великим контрнаступом ЗСУ. Не кілька окремих сіл, не знищення угруповання, яке прорахувалося у своїх стратегічних цілях і повністю не підготовлене до того, що на них чекає, а справжній повноцінний контрнаступ, що характеризується у першу чергу – і саме – переходом ініціативи. За яким, сподіваюся, підуть інші.
А у цьому випадку Херсон із двома перебитими мостами та оточеним у ньому угрупованням, яким їжу та боєприпаси доведеться скидати на парашутах, має усі шанси стати для росіян Сталінградом. Ну, тобто Сталінградом для росіян, як для німців. І саме це означатиме перелом у війні.
І, на мою думку, усі це й так уже відчувають і чекають. Відчуваєте ж? Ну, дай Боже.
Джерело: Аркадий Бабченко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
