Втрати російських окупантів
1 177 370

ОСОБОВИЙ СКЛАД

11 396

ТАНКИ

430

ЛІТАКИ

347

ГЕЛІКОПТЕРИ

Богдан Кротевич
БОГДАН КРОТЕВИЧ

Військовослужбовець ЗСУ, ексначальник штабу бригади "Азов"

Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Експорт зброї має працювати на Україну. Без певних кроків він ризикує перетворитися на чергову схему

Експорт зброї – це правильно і це доцільно. Гроші з нього можуть піти на виробництво того, чого реально бракує на фронті. І так, це дає Україні місце на світовому ринку озброєнь, а значить, вплив і вагу в політиці.

Але є одне "але": цей експорт має бути прив'язаний до реального виробництва в Україні. Ліцензії повинні видаватися тільки тим, хто вкладається в українські заводи, в українських працівників, у податки для нашого бюджету. Бо кожен проданий дрон чи ракета мають не тільки знищувати ворога, а й залишати тут робочі місця і гроші.

Стосовно "ризику витоку секретних технологій". Давайте чесно: ворог і так отримує наші технології на фронті – як мінімум, коли захоплює трофеї, а також через агентурну мережу. Так само робимо й ми. Це реальність війни. Тому боятися експорту через "секретність" – це не розбиратися в темі. Проблема не в тому, що хтось за кордоном щось купить, а в тому, що наші виробники не зможуть розвиватися, якщо їх тримати "на короткому повідку".

Саме тому постійне бажання вивозу виробничих потужностей за кордон завжди на порядку денному – якраз через заборону. Особисто я за розвиток виробників з однієї причини: великі розвинені компанії будуть мати більший ресурс на дослідження нових видів зброї й технологій. Це означає, що в перспективі ми отримаємо рішення, які реально допоможуть на війні. Малий цех такого не зробить, а великий концерн може вкладати мільйони в дослідження й розробки.

Далі – державно-соціальний фактор. Хочеш експорт? Бери на роботу переселенців, людей із прифронтових міст і тих, хто втратив дім через окупацію. Це не благодійність, а конкретна умова. Бо ці люди мають право повернути собі нормальне життя, і саме оборонка може дати їм цю можливість.

І останнє – напрямки експорту. Пріоритет повинні мати найближчі союзники України. Це Данія, Великобританія, Польща, країни Балтії. Ті, хто реально стоїть поруч із нами у війні, а не "спостерігає збоку". Отже, експорт зброї має розглядатися не тільки як бізнес чи ринок. Це інструмент, який повинен працювати на Україну: створювати робочі місця, підтримувати економіку, розвивати технології та зміцнювати відносини із союзниками. Якщо цього не буде, то експорт ризикує перетворитися на чергову схему, де виграє кілька компаній, а країна залишиться з бюджетними проблемами і зростанням безробіття. Сподіваюся, цього разу все зроблять правильно.

Джерело: Bohdan Krotevych / Х

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.
Як читати "ГОРДОН" на тимчасово окупованих територіях Читати