+11 Київ
Трошки про взаємоповагу і толерантність. Після того як Анастасія Приходько оголосила, що йде в політику у лавах "Батьківщини", якась частина Facebook-торсиди почала цькування. Здебільшого це "юлехейтери". Це свідчить про політичну культуру суспільства. У пострадянських країнах популярний такий підхід – є тільки наші вороги. Не опоненти, а саме вороги. Або "хто не з нами – той проти нас". І коли я читаю образи в бік Насті, то розумію, наскільки ще незрілим є наше суспільство. Для багатьох засуджуваним є право вибору будь-якої політсили, крім їхньої власної. Але це ж маячня!
У мене є друзі у Штатах. Це досить стара компанія киян, які виїхали із Совка наприкінці 80-х. У них різні політичні погляди – одні за республіканців, а інші за демократів. І коли один із них, постійний прихильник республіканців, сказав, що він не буде голосувати за Трампа через особистість, а навпаки, віддасть свій голос за Клінтон, то я не чув ні від кого з них і слова про те, що він продався, що він розчарував, що він скурвився або чогось такого. І компанія не розвалилася. Може, причина в культурі і вихованні?
Я можу розповісти схожу історію про корінних ізраїльтян, які взяли участь у виборах протиборчих партій, але це не впливає на їхні особисті стосунки і спілкування всередині компанії. Просто вони допускають, що можуть бути й інші погляди. А ще вони не ідеалізують свої політсили і розуміють, що різноманітність – не ганьба.
У ПАРЄ я з великою увагою прислухаюся до порад і рекомендацій Сергія Соболєва. І не перестаю вчитися у нього мистецтву міжнародної політики. Експертна думка Сергія Власенка з юридичних питань для мене є дуже важливою, і я слухаю його консультації. Разом із Альоною Шкрум ми домоглися ухвалення у першому читанні закону про медіацію. А цього нікому не вдавалося з часів другого скликання. Але об'єднавши зусилля, нам це вдалося, незважаючи на протидію з боку Ківалова та його оточення.
Спільно з Ігорем Луценком ми активно захищаємо інтереси киян. Часто ми протистоїмо об'єднаному потужному лобі з партій коаліції, колишніх ригів і торгашів Київради. І якби не наші дії, то вони б уже давно весь Київ подерибанили і забудували. Усі ці люди – члени "Батьківщини". Не треба з ними співпрацювати? Відмовитися від перемог у ПАРЄ? Заплющити очі на приховані пункти у законопроектах? Дати можливість красти київську землю і незаконно забудовувати столицю? Ви це пропонуєте? Чи все ж ви готові визнати, що світ не чорно-білий?
Тому не поспішайте і не судіть за своїм ставленням до особистості чи назви, а судіть за справами. Справи і результати, які Настя покаже, будуть найкращим доказом її чи вашої рації. Тому не поспішайте. І повірте мені, що в кожній партії є гідні люди, а є сміття, яке тягне її на дно. І нас, разом із країною, може потягти туди само. Саме тому так важливо, щоб нові люди вливалися в партії і своєю роботою змінювали ситуацію в Україні на краще. І навчіться нарешті усвідомлювати, що різноманіття поглядів та інакомислення, які не становлять загрози державності, – це ознака демократичного суспільства. Хоч у багатьох у голові все ще живе Совок. На мій превеликий жаль.
А тепер можете починати істерику і метати образи у мій бік. Не здивуюся.
Джерело: Борислав Береза / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
