Ті, кого можуть відлучити від бюджетного корита, чекають, щоб Зеленський скоріше згрішив, а вони одержали шанс повернутися до горезвісного корита

Вибори відбулися, а пристрасті щодо Зеленського не втихають. Одні чекають від нього дива, інші чекають, як він обісреться. Одні готові виправдовувати кожну його дурість, а інші готові рвати його за найменший пчіх. Одні бачать у ньому шанс на зміни, інші бачать у ньому бомбу уповільненої дії. Одні чекають, коли ткнуть опонентів у заслуги переможця, інші секунди рахують до того моменту, коли вони вимовлять заповітне "я ж казав"! І все це ще до того, як він склав присягу і почав виконувати обов'язки президента. Бачу, що і ті, й інші забули, що пливуть в одному човні. Але рано чи пізно це масове помутніння має пройти. Залишилося дочекатися. Суспільство має подорослішати і перестати займатися саморуйнуванням.

Так, можливо, все таки дочекаємося його офіційних дій і заяв? Можливо, почнемо судити за його кроками, справами, призначеннями, а не за очікуваннями і чутками? Можливо, відкинемо в бік зловтіху і перестанемо його ідеалізувати? Можливо, нарешті згадаємо, що в нас парламентсько-президентська республіка, а не навпаки? І, можливо, варто запропонувати йому допомогу, а не чекати поки наш корабель до біса налетить на рифи?

Не ідеалізуйте його і не демонізуйте. Він звичайна людина. І, на жаль, у нього немає досвіду, знань, нема своєї команди святих та кваліфікованих чиновників і немає глибокого розуміння процесів функціонування держави. Крім того, як я і казав раніше, він буде заручником свого оточення, у яке понабиваються зараз різні люди, з різною метою, поглядами і базовими цінностями. Але від того, що він робитиме помилки, ні ви, ні я не станемо багатшими, щасливішими або ситнішими. Хоча впевнений, що ті, кого можуть відлучити від бюджетного корита, чекають, щоб він скоріше згрішив, а вони одержали шанс повернутися до горезвісного корита. Навчіться хвалити його за правильні рішення і добрі справи, і щемити за дурість або якщо оступиться. Але в будь-якому разі – лише у справі, а не з огляду на особисті симпатії або корпоративні антипатії.

Нагадую! Ми пливемо в одному човні. Згадайте про це. Якщо зможете. Тому що коли корабель налетів на рифи, то морю все одно, за кого ви голосували. Воно поглинає всіх з однаковою байдужістю. Але в той же час саме об'єднання зусиль і злагоджена робота можуть забезпечити загальне спасіння. Я не чекаю, що мене всі зрозуміють, але сподіваюся, що інстинкт самозбереження допоможе багатьом людям відійти від ворожості у бік опонентів, за умови що вони пливуть в одному човні. Надія все ще мене не покидає. Хоча, читаючи пости багатьох ЛОМів, я підозрюю, що їхні персональні помилки і гроші можуть бути для них важливішими. А для вас що важливо?

Джерело: Борислав Береза / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора