Як би це пояснити пану генпрокурору, чому статистичні звіти про успішну роботу "його" ГПУ і про суми повернутих до бюджету коштів не працюють трохи менше, ніж зовсім.
Пане Юрію Луценку, якщо ви раптом це читаєте, то істинно кажу вам: є статистика локальних успіхів, а є – знакові справи.
Знакові справи, справи високого суспільного резонансу і значення – це:
- убивство Павла Шеремета;
- убивство Катерини Гандзюк;
- справа Петра Димінського;
- справа Юрія Іванющенка;
- справа будь-якого топа часів Януковича, you name them;
- замахи на Стерненка, Михайлика, Устименка;
- справа Труханова;
- справа Гонгадзе, у якій ви вже так давно впевнено анонсували нові докази.
І їх ще досить багато, то – перелік навмання.
Це – справи-індикатори. Це – не статистика, яку можна викласти сумарними цифрами. Кожна з цих справ має своє унікальне обличчя, вірніше, гримасу. І поки такі справи не розкриватимуться, гріш ціна буде піару на цифрах.
Ці справи – це рани суспільства. Цифрами і локальними перемогами їх не позатикаєш.
Джерело: Danylo Mokryk / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора