0 Київ
"Еще раз крикните "слава Украине", я подыму войска и вкатаю всех в асфальт! Нет такой страны, как Украина!" Це останнє, що я почув від цього виродка. Кожне слово повернулося в тротиловому еквіваленті.
Пошук і покарання тих злочинців, яких неможливо притягнути до відповідальності у форматі міжнародних трибуналів, – надважливе завдання для Української держави та її силових структур. Світова історія знає чимало прикладів, коли катам і вбивцям не вдавалося заховатися і прожити щасливу старість. Так діють держави, що мають гідність і ставлять життя своїх громадян на перше місце.
Ворог має відчувати постійну небезпеку не лише на лінії бойового зіткнення, а й у тилу. Відповідальні за катування й убивства наших військовополонених, ті, хто віддають і виконують накази нищити мирні українські міста, виконавці й замовники показової страти азовців в Оленівці мають пам'ятати, що жоден їхній злочин не залишиться безкарним. Тікати їм нікуди, і сьогодні вони в цьому переконалися.
Ми ніколи й нікому не пробачимо підлого вбивства 53 наших побратимів в Оленівці, яких противник не зміг перемогти на полі бою, і все, на що він виявився здатен, – підірвати беззбройних людей уві сні.
Потрібно бути готовими до того, що покарання всіх причетних до скоєння воєнних злочинів – це складна та кропітка робота, яка може зайняти тривалий час. Відплата буде не миттєвою. Проте вона невідворотна.
Кати відчуватимуть перманентне напруження, неспокій і страх. Мине рік, два роки або 10. Але відповідати доведеться обов'язково. І звичайний ранок понеділка та чергова поїздка на службу виявляться останніми.
Джерело: Denys Prokopenko / Facebook
