0 Київ
На мене зійшла благодать Господня, тому що до мене звернулася сама Ксенія Анатоліївна Собчак.
18 лютого минулого року вона опублікувала відео у відповідь на моє відео, яке опублікували 13 лютого. Назвати його жартом навряд чи можна. А якщо це і був жарт з її боку, то він вульгарний і несмішний. Вона просто знущалася з того, що я сію паніку, кажу про те, що війна почнеться, звертаюся до Путіна і росіян.
Ксеніє Анатоліївно, у розумінні мільйонів росіян ви та людина, яка може сказати те, що думає, і не викручуватися. Я розумію, що вам зараз важко. А кому зараз легко? Після 24 лютого 2022 року оцінки того, що відбувається, стали чорно-білими: ти або на боці добра, або на боці зла. А ви, Ксеніє Анатоліївно, на якому боці?
Так, я дуже хотів, щоб ви вийшли та сказали: "Я, Ксенія Собчак, вважаю, що, повномасштабно напавши на Україну, Путін здійснив акт варварської агресії. Що РФ є нацистською державою. Що Путін – головний фашист. Я звинувачую його і всю цю криваву банду у нападі на братську Україну. Я не хочу мати нічого спільного із цією зграєю шалених собак, які мучать ні в чому не винних мирних жителів України, які бомблять гарні мирні міста". Але ви цього не сказали. Ви – і нашим, і вашим. Двом панам служите.
Я розумію, страшно. Але є варіанти, наскільки я розумію. Ви ж громадянка Ізраїлю – отже, теоретично насамперед можете виїхати туди. І вже звідти, а може, з Парижа або Лондона – сказати на свою багатомільйонну аудиторію, що відбувається на білому світі.
Добре, вам цей варіант не підходить, тому що ви не хочете їхати з Росії. Розумію. Не кожна людина може встати і поїхати зі своєї рідної землі, покинути свій гарний будинок. Ну тоді мовчіть – наберіть у рот води й мовчіть. Це буде промовисте мовчання, яке сприйматимуть як протест. Але ви все одно у медіапросторі. Ви не засудили війни. Ви намагаєтеся проскочити. Але так не вийде. Ви не будете своєю ні для десятків мільйонів людей, які розуміють, що відбувається, ні для росіян, у яких є мізки. Ви хочете і рибку з'їсти, і на х...й сісти. Навряд чи вийде.
Я маю дуже чітке уявлення про ваші договірняки із Путіним. І спробую обґрунтувати це. Ви пов'язані з Путіним пуповиною з дитинства, тому що він був помічником вашого батька, опікувався вами, добре вас знає. Де б була ця бліда людина, якщо його так можна назвати, якби не ваш батько? Тому ви маєте доступ до Путіна будь-якої миті, про це мені сказала ваша мама. Тому ви брали участь у президентській кампанії, відтягуючи на себе, як я розумію, ліберальні сили Росії. Тому показували вас на каналі у Скабєєвої і не чіпають усі ці роки. Ви пов'язані з Путіним тонкими нитками порозуміння, дружби, взаємної підтримки та ще чогось, про що я навіть не здогадуюся.
На відміну від вас, Ксеніє, Олександр Невзоров підхопився і практично без речей разом із дружиною покинув фашистську Росію. На знак протесту проти фашизму і нацизму, які процвітають у цій недокраїні. Поїхав у невідомість без копійки у кишені. І ніхто йому не допомагав, коли він вирішив стати громадянином України. І так само вчинив не тільки він, а ціла низка людей. Той самий Максим Галкін з Аллою Пугачовою та двома дітьми, Андрій Макаревич і Борис Гребенщиков. Це порядні люди, яких у Росії так мало.
24 лютого о 4.50 за моїми вікнами пролунало три гучні вибухи. Так для мене почалося повномасштабне вторгнення фашистської Росії на територію моєї країни. Це був четвер, Ксеніє Анатоліївно. А у неділю, 27 лютого, ми домовлялися з вами зустрітися у Відні. Я мав узяти інтерв'ю у вас, а ви – у мене. Наша зустріч не відбулася – сталася війна. Зараз я думаю: може, це й правильно, що ми не зустрілися?
Джерело: В гостях у Гордона / YouTube
