+14 Київ
Контекст має значення.
Якщо не знати контексту, то вчорашня декларація саміту НАТО в частині України виглядає як нічого особливого – союзники просто підтвердили відданість своєму ж рішенню 2008 року.
Однак оцінка декларації змінюється з нічого особливого на дещо особливе, якщо врахувати три елементи контексту:
1. Ще за пару днів до саміту згадки про ПДЧ для України не було в тексті декларації. Це правда, що ми її буквально вигризли в останній момент завдяки власній наполегливості, чесній розмові з НАТО та твердій підтримці ключових наших друзів.
2. До вчорашнього дня декларації самітів НАТО ухвалювалися 2014-го, 2016-го і 2018 року. У жодній із них союзники ПДЧ для України не згадували. Могли, але не згадували. Хоча в цей час Україна воювала і заслуговувала на таку підтримку.
3. Учорашня декларація має набагато ширший контекст – це, по суті, план дій нового НАТО, у якому США помирилися з рештою союзників, і тепер з новими силами Альянс працюватиме над досягненням поставлених цілей, підтримкою певних друзів, у тому числі України, і стримуванням визначених суперників, у тому числі Росії.
Тож якщо врахувати контекст, це дуже добра для нас декларація. Але я завжди чесно кажу партнерам, що за добрими деклараціями мають іти добрі дії. І найкраща така дія – надання Україні ПДЧ 2022 року.
Для отримання ПДЧ Україна вже зробила достатньо реформ. Коли нам говорять "давайте ще більше реформ", то у мене одне запитання: скільки ще?
Ми повинні продовжувати реформи, але ми не повинні миритися із ситуацією, коли окремі держави – члени НАТО реформи в Україні використовують як виправдання для приховування власного небажання дратувати Росію.
Україна буде членом НАТО. Для цього є згода і в Альянсі, і в Україні. І чим швидше ми станемо на шлях ПДЧ, тим сильнішою ставатиме Україна і євроатлантичний безпековий простір загалом. Усе інше – це контекст, із яким ми системно працюємо.
Джерело: Dmytro Kuleba / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
