+16 Київ
Багато повідомлень приходить із питанням, як там ситуація на фронті. Бо пройшла інформаційна хвиля, що наступ противника ніби спинився й на фронті певне затишшя.
Ну, по-перше, наступ не спинився, а його спинили сили оборони. А то складається враження, що він стух сам по собі, як вітер.
По-друге, якщо немає втрат території, це не означає, що немає бойових дій.
На деяких ділянках – ще і які.
Навіть скажу так – штурмові дії з'явилися там, де їх не було вже пів року.
Звичайно, думаю, Донецькій області стало, можливо, трохи легше дихати, бо противник вимушений був перекинути підкріплення на Курськ. Битви там мають суттєве політичне значення.
У Донецькій області основний удар зараз – це Торецьк і Часів Яр, задача ворога – повністю захопити ці міста. Вийти на Костянтинівку й далі на Краматорськ.
З іншого боку – це напрямок Покровськ і Мирноград. Шквал наступу противника там удалося зупинити. Але ворог не полишає можливості ввійти до кордонів Дніпропетровської області. Ну й захопити Покровськ, до якого залишилося декілька кілометрів.
Немає ніяких даних, але, повірте, військова інтуїція ще нас не підводила.
Думаю, вони формують ще одну групу військ (штурмовиків) на чергову хвилю атаки.
Навмисно затягують перемовини й будуть атакувати ще і ще, сподіваючись, що ми дамо слабину. І зможуть створити тиск на нас на перемовинах, коли ми будемо в невигідних позиціях.
Згадайте перемовини в Мінську. Усі їх пам'ятають і критикують, але мало хто пам'ятає, що перемовини відбувалися в невигідних для нас умовах – під час трагічних подій у Дебальцевому. Тому, думаю, Путін ще значний проміжок часу буде намагатися шукати ці наші слабкі місця.
Коротше, усе, що я хочу сказати.
Миром на фронті не пахне.
Ніякого затишшя немає.
Розслаблятися не можна.
На фото – скло від ударної хвилі 120-ї міни на нашому авто. Пощастило, що стояла в капонірі.
Джерело: Єгор Фірсов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
