Як реагувати на підвищення температури в дитини? G

Коли в дітей підвищується температура, виникає одвічне питання: лікувати чи ні?

Температура тіла – один із показників життєдіяльності організму, який залежить від багатьох фізіологічних процесів. Температура контролюється складною системою терморегуляції, яка узгоджує теплопродукцію і тепловіддачу таким чином, що температура тіла коливається у вузьких межах, які ми називаємо нормою.

Близько 60% тепла виділяється шляхом радіації, яка залежить від відмінностей у температурі навколишнього середовища, предметів (поверхонь), які випромінюють енергію один на одний, і розміру цих предметів (поверхонь). Шкіра – це випромінювальна поверхня тіла, яка забезпечує віддачу тепла. Її температура залежить від кровотоку.

Залежно від денних циркадних ритмів нормальна температура тіла коливається в межах від найбільш низької 36,1° (між 2.00 і 6.00) і найбільш високою 37,8° (між 17.00 та 19.00). Температура вважається підвищеною, якщо її значення більше ніж 37,2° під пахвами, 37,8° у роті, 38,0° у вусі й задньому проході. Нормальна температура тіла в дітей зазвичай вища, ніж у дорослих (найбільш висока – у ранньому дитячому віці).

Лихоманка, гіпертермія та гіперпірексія

Лихоманка – це кероване підвищення температури тіла відносно нормальних добових величин. Тоді як під гіпертермією мають на увазі нерегульоване підвищення температури. Коли температура тіла при лихоманці перевищує 41°, це явище називають гіперпірексією.

Гіпертермія – це підвищення температури тіла без участі гіпоталамуса (центр у мозку), пов'язане з недостатньою тепловіддачею (наприклад, у разі фізичного навантаження, прийому лікарських препаратів, які зменшують потовиділення, та у разі високої температури навколишнього середовища).

Найбільш часті причини підвищення температури

Лихоманка, що не є ознакою хвороби, може досягати 38,3° і навіть вище. Її причиною можуть бути:

• перегрівання дитини при надмірному укутуванні або перебуванні під прямими сонячними променями;
• порушення режиму пиття (особливо в дітей до трьох місяців);
• закрепи;
• висока рухова активність;
• фізична напруга (тривалий крик);
• особливості конституції.

Чинниками, які викликають підвищення температури, можуть бути збудники різних інфекційних захворювань – віруси і мікроорганізми, їхні токсини, продукти розпаду тканин і обміну речовин хворої людини, чужорідні білки, що поступають ззовні у внутрішні середовища організму. Підвищення температури тіла супроводжується зміною обміну речовин, функцій видільних органів, нервової, серцево-судинної, дихальної та імунної систем, залоз внутрішньої секреції.

У чому фізіологічний зміст лихоманки?

Підвищення температури тіла приносить організму певну фізіологічну "вигоду", яка включає посилення як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету, а також пряму антимікробну дію, стимулюючи фагоцитарну та бактерицидну дію нейтрофілів і цитотоксичну дію лімфоцитів.

Зниження температури тіла нижче ніж 38° пригнічує продукцію ендогенних пірогенів (речовин, що викликають підвищення температури), негативно впливає на якість імунної відповіді.

Захисний характер лихоманки при інфекційних захворюваннях переконливо продемонстровано як в експериментальних, так і в клінічних дослідженнях. Лихоманка – один зі способів боротьби з інфекцією, яка в багатьох випадках допомагає вижити, тому організмом і передбачено кілька механізмів розвитку лихоманки.

Дитина народжується з недосконалою системою терморегуляції. Новонароджені та діти до трьох місяців життя не можуть підтримувати постійну температуру тіла і чутливо реагують на коливання температури довкілля і в приміщенні, і на вулиці. Тому при неправильному догляді може відбутися швидке перегрівання або переохолодження малюка.

Користь лихоманки

Так звана лихоманкова відповідь необхідна як невід'ємна частина захисної системи організму. Лихоманка зменшує життєздатність деяких патогенних мікроорганізмів, посилює специфічний і неспецифічний компоненти імунітету – це важливий індикатор розвитку захворювання.

Лихоманка – це захисна реакція організму на хвороботворний стимул і відіграє важливу роль у захисті організму хворої людини. У дослідженнях установлено зв'язок між температурою тіла і частотою виживання. За даними деяких досліджень було виявлено, що лихоманка асоційована з кращим прогнозом при бактеріальних інфекціях. Результати досліджень на людських і тваринних моделях підтверджують теорію про користь лихоманки.

Незважаючи на численні аргументи на користь необхідності помірного підвищення температури тіла під час інфекції, при підйомі температури вище від визначених меж лихоманка може стати небезпечною. Відомо, що в організмі людини існують механізми регуляції температури, які не дозволяють їй підніматися вище ніж 41°, оскільки при цьому виникає небезпека пошкодження головного мозку. Тому фізіологічні жарознижувальні системи організму регулюють величину і тривалість лихоманкової відповіді.

Шкідливі ефекти лихоманки

Не зрозуміло, коли важливі симптоми, асоційовані з лихоманкою, а коли із самим захворюванням. Коли в дітей лихоманка, вони дратівливі, скаржаться на головний біль і загальний дискомфорт. У будь-якому випадку застосування антипіретиків приносить дитині полегшення.

Важливо розуміти, що лихоманка також збільшує потребу в кисні й може посилювати наявну серцеву або легеневу недостатність. На кожен 1° вище за 37° рівень споживання кисню збільшується на 13%. Лихоманка знижує апетит і підвищує потребу в рідині, що при тривалому захворюванні може призвести до дегідратації.

У деяких новонароджених на третій – п'ятий день життя спостерігається підйом температури до 38–39°, оскільки вони не справляються з регуляцією температури в процесі адаптації до існування поза материнською утробою. До трьох місяців у немовляти розвивається система терморегуляції, починається формування добових ритмів температури тіла. Мінімальна температура відзначається пізно вночі та ближче до ранку, максимальна – у післяполудневі, вечірні години.

Вимірюючи температуру в дитини, треба знати, що температура різних ділянок тіла істотно розрізняється. Для того щоб зорієнтуватися в температурних показниках, отриманих різними методами вимірювання, необхідно завжди мати на увазі, що температура в пахвовій западині на 0,3–0,6°, а в роті – на 0,2–0,3° нижча, ніж у прямій кишці.

Нормальна температура тіла новонародженого:

• під пахвами – 36–37°;
• ректальна (у прямій кишці) – 36,9–37,4°;
• оральна (у роті) – 36,6–37,2°.

Крім того, зустрічаються й індивідуальні коливання нормальної температури тіла від 35° до 38,3°.

Як запідозрити в дитини підвищену температуру і приблизно її оцінити

Маленькі діти можуть по-різному реагувати на підвищення температури тіла. Їхня реакція залежатиие передусім від причини, що зумовила підвищення температури. Ознаками підвищеної температури можуть бути:

• млявість або занепокоєння;
• спрага;
• сухість слизових оболонок;
• почастішання пульсу;
• почастішання дихання;
• яскравий рум'янець на обличчі,  щоки, які "палають" (а іноді, навпаки, блідість);
• червоні, запалені або занадто блискучі очі;
• лихоманка;
• пітливість.

Почастішання пульсу і дихання є важливими ознаками підвищення температури, тому треба вміти оцінити показники частоти пульсу і дихання.

Нормальний пульс дитини становить 100–130 ударів на хвилину уві сні й 140–160 під час пильнування. Під час плачу пульс становить 160–200 ударів на хвилину. По мірі дорослішання дитини пульс сповільнюється і до дворічного віку зазвичай дорівнює 100–140 ударів.

Що стосується частоти дихання, то новонароджені зазвичай роблять від 40 до 60 вдихів на хвилину, однорічні діти – лише 25–30.

Необхідно знати, що деякі діти взагалі ніяк не реагують на підвищення температури.

Підвищення температури в дитини (лихоманка) – один із найбільш частих приводів для хвилювання батьків і основна причина виклику педіатра приблизно у 30–50% випадків. Важливість цього симптому частково пояснюється тим, що він часто спостерігається і лікується швидше як хвороба, а не як симптом. Це веде до неправильної тактики лікування.

Основні поради

У будь-якому випадку по можливості слід усунути причину лихоманки.

При перегріванні треба віднести дитину в прохолодніше місце, зняти з неї зайвий одяг, напоїти її.

При порушенні питного режиму необхідно простежити, щоб дитина отримувала достатню кількість рідини.

Якщо дитина тривалий час не випорожнювалася, застосовують очисні клізми, газовідвідні трубочки.

Під час крику необхідно встановити його причину і усунути її.

У незрозумілих випадках краще звернутися по допомогу до лікаря.

Найкраще, звичайно, узагалі не допускати таких ситуацій, тому дитина має бути одягнена відповідно до температури довкілля, влітку перебувати в тіні дерев або під тентами. Треба дотримуватися режиму харчування, пиття, загартовування. Проте необхідно пам'ятати, що підвищення температури вище від 38° нерідко є ознакою захворювання.

Найчастіше гарячковим станом супроводжуються різні дитячі інфекції (кір, краснуха, паротит та інші), застудні захворювання (ГРВІ), кишкові інфекції, запальні захворювання вуха, горла, носа, легень, нирок тощо. Профілактичні щеплення також можуть супроводжуватися підвищенням температури. Є ще група захворювань, які можуть бути причиною підвищеної температури у дитини. Це травматичні, запальні та спадкові ураження центральної нервової системи.

Говорячи про хвороби, треба відмітити, що висота температури не завжди відповідає тяжкості захворювання. Узагалі, саме по собі підвищення температури – це не хвороба, а спосіб боротьби організму з нею. Особливо це стосується інфекційних захворювань.

Проте у малюків захисні функції ще недосконалі, тому на хворобу діти реагують по-різному: температура може сильно або помірно підвищуватися, залишатися нормальною або навіть знижуватися.

Як реагувати на підвищення температури в дитини

Підвищення температури внаслідок яких-небудь захворювань вимагає консультації лікаря. Але до приходу лікаря, якщо у дитини жар, необхідно скористатися одним із немедикаментозних способів зниження температури, описаних нижче.

Температуру, яка не піднімається вище за 38°, зазвичай знижувати не потрібно. Більш висока температура, особливо якщо вона супроводжується іншими симптомами, порушенням поведінки дитини, як правило, вимагає зниження.

Вимагає зниження температура більше ніж 38,5° у всіх дітей до року і 38° у дітей із судомами в анамнезі або іншими ураженнями центральної нервової системи. Однак остаточний вердикт із питання зниження температури завжди залишається за лікарем.

До приходу лікаря батьки повинні підготувати таку інформацію:

• свої припущення про причину лихоманки;
• перелік використаних лікарських та нелікарських методів зниження температури з оцінкою їхньої ефективності;
• листок із цифрами виміряної температури із зазначенням способу та часу її вимірювання.

Якщо у вас не було можливості відразу ж звернутися по медичну допомогу, записуйте температуру всі попередні дні. Вимірюйте її тричі на день через рівні проміжки часу, бажано в одні й ті ж години. Якщо цифри температури упродовж дня сильно різняться, можна вимірювати температуру кожні три години. Крім того, для оцінки ефективності лікарських засобів слід вимірювати температуру через 30–40 хвилин після їхнього застосування.

Лікування гіпертермії

Незважаючи на широке поширення антипіретиків, лікарям, медичним сестрам і батькам залишається незрозумілим, коли слід знижувати температуру і чи корисно це пацієнтам. Немає беззаперечних аргументів на користь лікування всіх випадків лихоманки і зниження підвищеної температури тіла до цілком нормальної.

Перше питання, на яке необхідно відповісти: із чим пов'язане підвищення температури тіла з лихоманкою або ж із гіпертермією? Якщо підвищення температури тіла пов'язане з гіпертермією, необхідно починати обстеження і лікувати негайно. Як уже говорилося, передусім слід лікувати пацієнтів із серцево-судинною недостатністю, у яких є метаболічні розлади, у яких лихоманка може викликати неврологічні порушення.

Температуру знижують зазвичай шляхом призначення антипіретиків, таких як парацетамол (або його похідні) і нестероїдні протизапальні препарати, застосуванням фізичних методів, таких як обтирання губкою, пакети з льодом і охолоджувальні ковдри. Попри те, що аспірин хороший антипіритичний засіб, його не застосовують для дітей у зв'язку з високим ризиком виникнення синдрому Рея.

Основне важливе питання, яке постає перед лікарями і особливо перед батьками пацієнта: призначення ефективного і безпечного засобу, який діє комплексно, і не тільки усуває високу температуру, але й має терапевтичний ефект, впливаючи на основні органи та системи.

Висновки

Підвищення температури тіла – комплексне фізіологічне явище, яке, особливо при інфекційних захворюваннях, має розглядатися як природна реакція організму на зовнішні пірогени. За винятком особливих випадків або у пацієнтів груп ризику, підвищена температура є корисним явищем, яке стимулює захисні механізми організму до самолікування.

Незалежно від своєї фізіологічної функції, температура також є досить яскравою ознакою для контролю перебігу захворювання (наприклад, при інфекційних захворюваннях). Тому неспецифічне пригнічення температури інколи може приховати ситуації, при яких необхідні додаткові діагностичні чи терапевтичні заходи. До того ж при різкому зниженні температури деякі симптоми можуть бути згладжені.

Існують різні класи жарознижувальних препаратів, терапевтичну ефективність яких доведено клінічно. Однак проблема полягає в досить вузькому терапевтичному діапазоні дії цих препаратів. Це означає, що доза, необхідна для досягнення терапевтичного ефекту, і доза, яка веде до токсичних змін, знаходяться досить близько. Якщо переступити цю межу, виникає небезпека тяжких сторонніх ефектів (продукти метаболізму парацетамолу володіють високою токсичністю). І, особливо враховуючи, що парацетамол продають без рецепта, існує потенційний ризик передозування препарату при самолікуванні. Неправильне дозування у разі лікування дітей батьками є основною причиною сторонніх ефектів основних жарознижувальних препаратів.

Джерело: "ГОРДОН"