"Безмежне співробітництво" з Росією ставить інтереси Китаю під загрозу, тому має отримати чіткі "червоні лінії"

Візит Китаю в Москву.

Ще рік тому основним визначальним фактором для Китаю в частині зовнішнього стримувача були наслідки пандемії і завдання виправити історичний мінімум економічного зростання за останню декаду. Демографічна криза додатково посилює навантаження на економічну складову.

Проте спільна заява Китаю та Росії у лютому 2022 року щодо загроз демократії і ролі цих країн у відновленні стабільності світу та майже одночасний початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну говорить також про фокус на силову стратегію Китаю у світі.

І якщо на початку 2022 року ще можна було очікувати поєднання цих двох стратегій (торговельної і силової), бо у Китаю були однозначні сумніви щодо єдності Заходу в масштабності реакції на вторгнення в Україну, зараз усе змінилося.

Останній рік із моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну продемонстрував готовність коаліції союзників України на чолі зі США до безпрецедентної підтримки. Зокрема, в частині накладання санкцій, яких у новітній післявоєнній історії проти держави – постійного члена Радбезу ще не було.

Цей факт однозначно примусить Китай принаймні переосмислити свої наміри, особливо в частині можливих силових сценаріїв.

На сьогоднішній день Китай опинився у складній ситуації вибору між підтримкою свого однодумця по необхідності захисту автократичного режиму – Путіна – у війні, яка ним розв'язана очевидно незаконно, всупереч усім міжнародним правилам і вимогам ООН, з далеко неочевидними перспективами. І можливості реалізовувати таку необхідну для стабільності країни і режиму політику економічного зростання.

Пряма військова підтримка Росії може означати для Китаю втрату важливих економічних партнерів у Європі і не тільки. Як наслідок – втрату ринків і серйозний спад торгівлі.

З іншого боку, відсутність підтримки призведе до програшу Росії і послаблення союзника Китаю як у Раді Безпеки ООН, так і серед альянсів, які вони спільно будують на противагу Заходу.

Додатково програш Росії може мати в картинці китайського лідера ще кілька небажаних, але цілком можливих наслідків: зміна чи послаблення режиму, у перспективі – переформатування режиму в більш демократичний і посилення західного впливу у країнах-сателітах, які також є планом експансії впливу з боку Китаю.

Очевидно, що Китай знаходиться у ситуації, коли "безмежне співробітництво", узгоджене з Росією напередодні повномасштабного вторгнення, має отримати чіткі "червоні лінії", так як на сьогодні ставить інтереси Китаю під загрозу.

Зростання залежності Росії від Китаю в останні роки (особливо 2022-го), друга роль у цьому союзі та небажання Китаю провокувати ядерну ескалацію дає мені аргументи розраховувати на збалансований результат цього візиту.

Для України ситуація непроста, але позиція очевидна – китайці вважають себе одними з ключових, хто стояв за створенням принципів та Статуту ООН. Тому виведення військ Росії з території України – єдиний можливий сценарій подальшого мирного діалогу. Що прямо випливає з документа, на який Китай так часто посилається.

Джерело: Olena Sotnyk / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає виключно точку зору автора. Редакція не несе жодної відповідальності за зміст та достовірність матеріалів у цьому розділі.