0 Київ
Фройд уважав, що в застереженнях і спонтанних жартах проявляються "невирішені підсвідомі конфлікти та витіснені бажання".
Звичайний гетеросексуальний чоловік не стане постійно жартувати на "блакитну" тему. Путін повторює гомофобні жарти із завидною регулярністю. Очевидно, що ця тема для нього дуже гостра, що з нею пов'язані якісь проблеми, страхи, витіснені бажання. Можливо звідси й така патологічна поведінка в особистому житті.
В останніх жартах Путін підозрює геїв у тому, що вони загрожують йому й іншим сексуальними домаганнями. Нещодавно російський президент продемонстрував упевненість у тому, що будь-який гей, опинившись із ним в одному душі, буде до нього чіплятися, і про всяк випадок нагадав про свою бійцівську кваліфікацію: "Я би вважав за краще не ходити в душ із геєм. Навіщо його провокувати? Ви ж знаєте, я майстер із дзюдо".
І ось черговий перл: "Блакитних мундирів" там, куди він (Порошенко) збирається, більше, ніж у нас. І нехай він не розслабляється особливо. А то як би чого не сталося. Нехай він уважно поглядає у боки". Тут відбувається типове перенесення власного страху на іншого, у цьому випадку на Порошенка. Мовляв, я знаю про небезпеку зґвалтування гейєвропейцями, а цей наївний простачок ще ні.
Так Путін демонструє свій підсвідомий страх перед геями, а якщо копнути глибше – перед своїми власними гомосексуальними фантазіями, які він одночасно витісняє та видає гомофобними жартами.
Особисті психологічні проблеми – приватна справа кожної людини. І путінських тарганів у голові не варто було б обговорювати. Але, на жаль, проблеми диктатора стають проблемами його країни. Путін – невротик, усе життя витісняє та приховує від оточення свої справжні бажання, страхи та нахили. Люди такого типу схильні до брехні та невмотивованої агресії, які стали основою політики путінського керівництва Росії.
Саме підсвідомі страхи, що мають сексуальний підтекст, формують ставлення Путіна до Заходу. Він ніби боїться бути зґвалтованим, тобто поставленим у пасивну, підпорядковану, принижену позицію більш сильними у військовому й економічному плані західними країнами.
Загалом усю світову політику він сприймає як садо-мазохістські відносини, де партнери (вони ж потенційні садисти та ґвалтівники) "завжди прагнутимуть до того, щоб посадити... на ланцюг. А як тільки вдасться посадити на ланцюг, вирвуть і зуби, і пазурі."
Путін назавжди залишився слабким підлітком із бідної сім'ї, який пішов у дзюдо, щоб захистити себе від постійних принижень (а на підсвідомому рівні, можливо, і від фобії гомосексуального зґвалтування, яке в радянському суспільстві було цілком реальним, наприклад в армії чи в тюрмі).
Я не буду обговорювати тут багаторічні чутки про педофілію Путіна. Для такого серйозного звинувачення необхідні залізобетонні докази, яких поки немає. Але про великі проблеми в сексуально-психологічній сфері він періодично несвідомо проговорюється сам. Приховувати від суспільства стає все важче.
Кремлю доводиться переконувати людей у путінській "нормальності". Не випадково він нещодавно вперше розповів ЗМІ про своїх онуків. А потім через Доренко запустили інформацію про "майбутнє одруження" президента. Так влада намагається перед виборами протистояти посиленню чуток про сексуальні відхилення російського пацієнта №1.
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
