+2 Київ
Путін проговорився про плани захоплення України.
У стрічці всі сміються із прямої лінії Путіна. Мовляв, зовсім старий із глузду з'їхав і в дитинство впав, настільна книга у нього – "Колобок", а сам він схожий на Шарикова, який став домоуправом, збирає скарги мешканців на дах, що протік, і бруд у будинку, а сам і далі нишком ходить у ліфті по-великому.
Ніхто не помітив у цьому потоці безглуздостей цінне зізнання. Путін проговорився про свої справжні плани на найближчі роки. Кілька важливих висловлювань складають логічний ланцюжок, що приводить до однозначного висновку про його наміри.
Отже, він сказав, що видатні досягнення для правителя – "великі територіальні надбання" (Катерина II) і перетворення країни на "супердержаву" (Олександр I), що СРСР не треба відновлювати, бо це призведе до "розмивання державотворчого етнічного ядра" (російського, як зрозуміло з контексту), що росіяни й українці – один народ і що головне досягнення у нього "ще попереду".
До якого головного "досягнення" Путін прагне – зрозуміло з його оцінки правителів минулого: до територіальних надбань і статусу наддержави. Однак захоплювати неслов'янські республіки колишнього СРСР він начебто не збирається, щоб не розмити "російське ядро" країни. Водночас українців він неросіянами не вважає. На (божевільну) думку Путіна, тільки захоплення України дало б змогу здійснити величезне територіальне надбання і відновило б статус "супердержави", не змінивши водночас російського етнічного характеру Росії.
Білорусь він уже фактично зжер і зараз повільно перетравлює. Однак Білорусь занадто мала для того, щоб її приєднання відродило "супердержаву". Саме захоплення України Путін мав на увазі, коли говорив, що головне досягнення у нього ще попереду. Саме це – ідея фікс, якої він не може приховати. Саме за допомогою анексії незалежної України Путін хоче увійти в історію як "великий государ". Саме це він вважає своєю історичною місією.
Тож українців він у спокої не залишить. Буде з маніакальною завзятістю й далі намагатися знищити їхню країну.
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
