0 Київ
Пішов на таран.
Навальний оголосив війну всій пострадянській керівній верхівці та вважає за краще радше загинути в бою, ніж укласти гнилий компроміс із ворогом. Деякі звинувачують його в "нездатності". Однак саме в цій безкомпромісності його унікальність і сила.
Усі інші опозиційні лідери або грають за правилами, установленими Кремлем, і беруть участь у будь-яких політтехнологічних маніпуляціях, типу висунення Собчак, або не готові ризикувати і звалили за кордон. Хтось критикує силовиків, але не чіпає єльцинських олігархів, інший лає Сєчина або Усманова, але дружить із Чубайсом або Юмашевим, третій, як Венедиктов, служить демократичним блазнем під час застілля катів. Тільки Навальний у Росії жорстко кошмарить усіх: силовиків, олігархів, системних лібералів, самого Путіна.
Навколо Олексія колись паслися різні політтехнологи-маніпулятори, які намагалися використовувати його зі своєю корисливою метою. Але він, як колобок, пішов у них з-під носа. А на виборах мера Москви зламав їм усі сценарії й ледь не домігся переможного другого туру.
Відомий у країні політик він такий один. Люті й чесні публіцисти, журналісти, правозахисники є ще в Росії. Але політиків таких, крім Навального, немає і не передбачається. Один об Собчак забруднився, інший – об Чубайса, третій – разом із Явлінським заради виживання пристосовується до правил внутрішнього розпорядку в російському політичному концтаборі, які постійно посилюють, четвертий – вдало виїхав і викриває режим із європейського кафе.
Навальний один не поїхав від небезпеки, а пішов їй назустріч, можна сказати – на таран.
Що буде далі, ніхто не знає. Усі чекають, що величезна махина російської держави знищить сміливця. Але історія – штука непередбачувана, а махина ця прогнила наскрізь. Так що все може бути – не сьогодні, так завтра.
Загалом, вітаю Олексія з днем народження і дуже хотів би скоріше привітати його зі звільненням із концтабору.
P.S. Передбачаю зараз безліч коментарів про "небутерброд" тощо. Отже, заздалегідь пишу – з цим не згоден і з багатьма іншими теж, іменинника не ідеалізую, кумира не сотворю, але пост не про це.
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
