+7 Київ
До поразки Кремля залишилися не роки, а місяці.
Захоплення України – це надцінна параноїдальна ідея Путіна, від якої він, як будь-який параноїк, не може відмовитися й нестиме її до кінця. Як Гітлер ніс до кінця ідею остаточного вирішення єврейського питання: він уже програв війну, війська союзників уже стояли в Німеччині, а Гітлер і далі знищував євреїв. Це була параноїдальна ідея, від якої він не міг відмовитися. Точно так само не зможе й Путін.
Інша річ, що зараз вирішити це питання не можна. Тому на першому етапі Путін хоче завершити захоплення бодай чотирьох областей України – Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської, а також мріє захопити Миколаїв і Харків.
Поки що Київ знято з порядку денного. Однак якби Путіну вдалося вирішити завдання першого етапу, то з часом він повернувся б до вирішення основного завдання – захоплення Києва та знищення України.
Зараз для Путіна план №1 – провести "референдуми" на захоплених територіях і приєднати їх до Росії. Адже російське суспільство чекає на реальний вагомий результат путінської авантюри, оскільки зараз безліч втрат і проблем, а результат неочевидний. Тому цьому мілітаристському імперському суспільству треба надати якусь захоплену територію і тріумф "великого полководця" Путіна.
Інакше, якщо Путін не матиме реальних підтверджень того, що йому вдалося чогось досягти, він в очах суспільства матиме вигляд лузера. А як відомо, якщо Акела схибив, то шакали його швидко пошматують. Тому Путіну важливо показати, що він не схибив, а чогось досяг.
Важливий момент. У липні було відчуття, що російська влада намагалася тиснути на Захід, а через нього – на Україну, щоб укласти хоча б тимчасове перемир'я або досягти затишшя. Інакше як Росії проводити "референдуми" в умовах постійних воєнних дій та безперервних обстрілів? Але, очевидно, це не вдалося – і Захід не став тиснути на Україну, і Україна не стала б піддаватися. А якщо так, російська влада вирішила у військовий спосіб домогтися свого – відігнати українську армію подалі до і, бажано, від меж областей, щоб можна було спокійно провести там імітацію "референдуму" й оформити анексію.
Війна на довгі роки не затягнеться, але на довгі місяці – цілком імовірно. Закінчиться вона, звісно, програшем Росії.
Думаю, війна завершиться тим, що впаде режим Путіна і російські війська злиняють з України. Я в цьому абсолютно переконаний, бо путінський режим ізольований, фактично він сам намагається протистояти всьому західному світу. А західний світ – це більшість світової економіки, це контроль над більшою частиною міжнародних інститутів, світовим банківським, кредитним та інвестиційним ринками тощо. Росія не зможе так довго чинити спротив.
Водночас Захід нарощуватиме допомогу Україні. Хоча й не так швидко, як би хотілося. Якщо війна не припиниться, пік військової та економічної допомоги Україні з боку Заходу буде в найкращому разі наприкінці цього року, а так – на початку наступного року. До цього моменту Україна буде забезпечена абсолютно сучасною західною зброєю, українські військовослужбовці пройдуть курс навчання і вмітимуть використовувати цю зброю, армія переходитиме на західні стандарти тощо.
Усе це неминуче призведе до поразки Росії у цій війні, бо в багатьох війнах останніх десятиліть західна зброя била радянську та російську. Це було і в арабсько-ізраїльських війнах, коли всі ці МіГи та російські танки утилізували сотнями за допомогою західних літаків та іншої техніки. Так було скрізь. Наприклад, коли в Сирії вагнерівці зіткнулися з американцями, американці їх просто утилізували, навіть не забруднюючи рук, за допомогою безпілотників.
Тож усе це неминуче, але на це знадобиться багато часу. Однак не роки, а місяці.
У Росії є три категорії людей.
Перша – затяті шовіністи, їх не так багато, 20–25%. Переважно це чоловіки, немолоді, з армійським минулим, із низьким рівнем освіти, часто з агресивністю. Вони ж – ксенофоби, гомофоби, сексисти, антисеміти, хто завгодно.
Друга – "болото", тобто люди, яких телебачення заряджає пропагандою. Такі готові служити цій владі, а точніше – вони не готові цій владі чинити спротив. Вони краще будуть від неї триматися подалі, але чинити спротив не хочуть. Таких людей більше – приблизно половина.
Третя – люди опозиційних поглядів, найчастіше ліберальних. Їх 10–15%. Вони свідомо проти режиму і його ненавидять. Таких чимало, у масштабах країни їх мільйони.
Коли путінський режим упаде, ура-патріоти так і залишаться ура-патріотами та фашистами. Але все це "болото", яке зараз сидить на голці пропаганди, кине Путіна, щойно почувши з вуст популярного диктора, якоїсь Андрєєвої, приблизно таке: "Відбулися збори Ради безпеки, де було викрито культ особи Путіна, вирішено вивести війська з України, тому що нам не потрібен конфлікт із братнім народом і бла-бла-бла. І все – через Путіна. А він взагалі був божевільним останніми роками".
Почувши таке, ці люди думатимуть: "Виявляється, нас обманювали. Усе не так, як ми вважали. Виявляється, Путін у нас – псих. Завжди здогадувалися. Але що ми могли зробити – нічого". Тобто ці люди відразу переорієнтуються і перетворяться з українофобів на українофілів, знову полюблять США і Захід. Усе буде так, як під час перебудови.
Тож усе може швидко й радикально змінитися.
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
