-2 Київ
Вони облажалися.
Один із помітних ідеологів російської партії війни Олексій Чадаєв вибовкав її головну воєнну таємницю. Вони розуміють, що облажалися.
"Коротше, "хитрий план" передбачав одночасно із введенням військ щось на кшталт держперевороту в Києві. Власне, насамперед саме тому "операція", а не війна.
А далі віяло варіантів: (відбувся) або масштабний "кидок" із боку частини учасників із того боку (проросійських українців), або вони, скажімо так, "переоцінили свої сили". Або – що теж не можна відкидати – їх грали "втемну" ті, хто від самого початку і робив ставку саме на це – сповзання ситуації до повноцінної війни, до якої Росія (вони це чудово знали) не готова...
Ця група (Медведчука) зробила обличчя коня з відомого анекдоту ("Ну не шмогла я") і на якийсь час прикинулася ганчір'ям, давши, своєю чергою, шанс якісно облажатися тепер уже і лампасам, які малювали стрілочки на картах".
Це вже не перше зізнання з російського боку, що рішення про вторгнення ухвалювали, зважаючи на їхню вочевидь неправильну інформацію, великої війни не планували, до неї були не готові. Із цього випливає лише одне – вторгнення було помилкою.
Раціональні політики, зрозумівши, що прорахувалися, зазвичай прагнуть якнайшвидше виправити помилку. Але Путіна це не стосується. Помилку виправляти, тобто припиняти вторгнення, він не збирається. У російської партії війни може бути лише одна логіка: "Так, ми облажалися, почавши вторгнення, але назад не звернемо, а з недоумкуватою відвагою пертимемо цим помилковим шляхом до кінця... до нашого кінця".
Така завзятість до помилок може призвести лише до катастрофи.
Російська верхівка розуміє, що з нападом на Україну облажалися і спецслужби, і політики, і військові, але насамперед сам кремлівський фюрер.
Однак Путін відступати не готовий, для нього програти війну означає втратити обличчя, а потім і владу. У путінського оточення є лише один спосіб вискочити з колії, що веде до прірви, – прибрати свого фюрера, який облажався, і домовитися із Заходом.
Путін усвідомлює цю загрозу. Тому всі його численні останнім часом виступи нагадують сеанси Кашпіровського. Він намагається заспокоїти тих, хто "йде на смерть", навіяти їм, що в них усе добре – і ракет найбільше, і економіка тримається. Про це він і вчора долдонив. Населення, може, він і загіпнотизує. Але головна загроза його владі йде від власного оточення. Саме воно може усунути кремлівського Сусаніна, який завів своїх "ближніх бояр" у смертельно небезпечне болото. Їм уже давно час кричати: "Куди ти завів нас, клятий стариганю?" Потім буде пізно.
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
