0 Київ
Росія продовжує терористичні атаки. І буде продовжувати.
А що ми?
А нічого. У том-то і справа, що найкраща відповідь на терористичні дії – це жодної нової відповіді, ніякої нової дії. Окрім, звісно, заходів із мінімізації шкоди від майбутніх терактів. Україна має продовжувати війну так само, як вела її до цього. Бо це і призвело до відчаю Путіна, після якого він вдався до тероризму. А значить, ми все робимо правильно.
У чому мета терориста? Злякати. Зламати. Це зрозуміло. Із цією метою підривали будинки у Нью-Йорку. Із цією метою були зроблені теракти в Європі. Посіяти страх. Посіяти відчай. Змусити здатися. Це головна ідея терору. Але не тільки. Терорист хоче змусити нас змінити свою поведінку. Чому? Тому що програє. Терорист програє на полі бою і хоче, щоб ви змінили свою поведінку. І стали слабшими. Бо терорист уже програє. А значить, українські війська все роблять правильно. А росіяни хочуть змусити ЗСУ змінити поведінку. Навіщо їм підігрувати?
Чи завдали удари у Нью-Йорку шкоди Америці? Звісно. Але що по-справжньому послабило США, так це дії у відповідь. Війни в Афганістані та Іраку послабили США. Затягнули в болото. І вони зараз змушені вибиратися з нього. Що робили європейці після терактів у Парижі? Виходили маршем, тримали свічки, демонстрували єдність. Слабкість, скажете ви? А насправді то і є сила. Бо така відповідь – єдина вірна. Бо така відповідь вибішує терористів. Бо вони не досягають мети. Вони не можуть залякати. І вони не можуть змінити суспільство. Те суспільство, із яким не можуть змагатися. Бо відкрите демократичне суспільство, орієнтоване на прогрес і майбутнє, завжди успішніше, ніж закрите клерикальне, орієнтоване на минуле.
Чи це означає, що не треба боротися з тероризмом? Звісно, ні. Просто не треба дозволяти терористу змінювати вашу поведінку. Багато українців вимагають, щоб ми завдавали ударів у відповідь по території ворога. Але стоп. Навіщо? Водночас є дві тези "удари по цивільних не зламають опір українців" і "давайте вдаримо по російських містах". Щоб що? Чи після цього Путін капітулює? Звісно, ні. Чи після цього російське суспільство буде вимагати припинити війну? Ми на прикладі українців бачимо, що це не спрацює. Як не спрацювало під час Другої світової. Причому не спрацювало з обох боків, і тут пригадуються не лише постійні обстріли Лондона, а й бомбардування Дрездена.
Коли Путін посилає на війну мобілізованих і їх убивають, то більшість родичів та друзів цих мобілізованих будуть ненавидіти не Путіна, а українців. Так само і удари по російських містах доставлять нам задоволення, але посилять позиції Путіна. А головне – не дадуть нам нічого, що дозволило б покращити ситуацію на полі бою. Ба більше, умовні Індія та Китай почнуть казати, що "правда десь посередині", що "українці так роблять, як росіяни". Світ підтримує Україну, бо ми воюємо на стороні світла. І як би не була привабливою темрява, ми маємо там залишатися.
Таким чином, удари по території Росії матимуть лише одну мету – помсту. Погоджуюся, це приємно. Дуже хочеться помсти. Але тут треба згадати, що помста – це блюдо, яке подають холодним. І найкращою помстою буде перемога у війні. Найкраща помста – це українські Збройні сили викидають росіян геть із України, що призводить до колапсу імперії. І вони починають громадянську війну. Оце буде помста. І це буде дуже приємно. Як кадри з Єйська. Але вона вимагає терпіння. І довгої роботи. Усіх разом. А головне – Збройних сил України. Яким потрібно не заважати. І яким потрібна підтримка із боку країн Заходу. Підтримка на полі бою. А не для помсти, коли запускаєш щось до Воронежа. Із Воронежем вони самі якось упораються. Тому збільшення потужності ППО – це правильна відповідь на терористичні нальоти. І продовження підтримки Збройних сил тим озброєнням, яке допомагає на полі бою. Зброя для війни, а не для помсти.
На нас чекає важка зима. Нас чекають довгі понеділки. Росіяни будуть продовжувати терор. Бо їхні сили вичерпуються. Їхня економіка виснажується. І вони не можуть запропонувати нічого іншого, окрім терору. Тільки терор. Як і фундаменталіст, що врізається в башту. Він не може перемогти на полі бою. І він вимушений іти на теракт. Так само й Росія. Вони перейшли до терору, до якого не вдавалися в перші місяці війни, бо зараз і в них не лишилося інших механізмів. Вони могли б стріляти по нашій енергетичній інфраструктурі ще місяці тому, але завжди сподівалися перемогти на полі бою. Перемогти на полі бою вони не можуть. Їм головне не програти тепер. І йдуть теракти.
І ми маємо пройти цю зиму гідно. Ми маємо витримати психологічно терор і спокуси простих рішень, які він буде нести. Бо головне – те, що відбувається на полі бою. Будь-яка підтримка Заходу є важливою, якщо вона покращує наші позиції на полі бою. Путін не зміг зламати український опір і тепер буде намагатися залізти в нашу голову. Ми знаємо, що він програє. Але тепер ми маємо продемонструвати це.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
