+19 Київ
Хто вкусив Макрона?
Останнім часом президента Франції не впізнати. Він більше не шукає шляхів примирення, він наче д'Артаньян, готовий до бою і кидає виклик Путіну і його росгвардійцям. І це дуже корисно для України. Бо Макрон також хоче, щоб "Він і був супротив". Але чому? Що сталося? Хто вкусив Макрона?
Найпростіше було б сказати, що його вкусив Путін. Фігурально. Коли читав йому п'ятигодинні лекції з нудної історії. І Макрон зараз радий помститися російському диктатору. Але ж, напевно,ні. Макрон же має мати і раціональні, політичні причини. Скоріш за все, це вибори. У Європарламент. Які ще раз яскраво підкреслюють, який великий стратег Путін і як він усіх переграв.
Про що мова? Зараз у Європі є зростання популярності правих радикалів. Що непокоїть. Чому вони стають більш популярними? Вони продають страх. Страх – це, насправді, найкращий інструмент впливу на людей. І от праворадикали лякають людей у Європі напливом мігрантів, ісламізацією. Це дієво. І це знаходить відгук у найглибших точках людської душі, а точніше, ДНК. Бо "свої проти чужих". Еволюційний механізм. І люди бояться. І тому готові голосувати за правих.
Яка відповідь? Ще більший страх. Страх війни. І тут інтереси політиків і України співпали. Що може налякати людей ще більше, ніж мігранти, ніж чужинці? Війна. Чужинці зі зброєю. Дикі варвари зі сходу. Цей страх має бути навіть сильнішим. Чи принаймні альтернативним. Ми не знаємо, чи планує Путін напасти на Європу, чи ні. Із нього станеться. Він може і це хотіти. Хоча ресурсів для цього в нього фізично немає. Але й напад на Україну був не раціональним у нашій логіці. І хтозна, що там підказує Путіну логіка імперця. Планує він чи не планує, але його поведінка дозволяє говорити, що він може напасти. А значить, становить загрозу пересічним мешканцям континенту. А значить, вони можуть цього боятися. І значить, можна очолювати рух спротиву. І набирати електоральні бали. А вибори в Європарламент уже близько.
От так і співпали інтереси Макрона й України. Тим більше, що підтримка України не тільки в інтересах особисто Макрона, але і Франції як держави. Як і ЄС.
До того ж Макрон завжди хотів бути лідером ЄС. І не може собі дозволити, щоб Шольц, який останнім часом дуже сильно допомагає, а сама Німеччина де-факто взяла на себе лідерство в останні місяці з організації збільшеної підтримки України і європейської інтеграції України (так, є TAURUS, але це окрема історія, виключення на тлі дуже активної допомоги німців по всіх інших можливих напрямах), був крутішим пацаном, ніж Макрон. Дуже подобається така зміна підходу. Бо два роки тому ці хлопці змагалися, хто раніше подзвонить Путіну. Тепер ця конкуренція грає на руку Україні. І буде грати. Бо розвернути цей корабель ЄС, корабель бюрократії, уже не під силу нікому. І навіть праві, приходячи до влади чи виграючи вибори, залишаються на позиції підтримки України і протистояння Росії. Бо для правих завжди краще експлуатувати два страхи, ніж тільки один.
І як символічно виглядає черговий провал стратегії Путіна! Він сподівався, що загроза війни з Росією й економічні причини змусять європейців відмовитися від підтримки України. Хотів заморозити Європу. Залякати. Його карманний карликовий алкоголік Медведєв цим займається без зупинки, хіба що робить перерви на вживання допінгу. А результат виявився зворотнім. Виявилося, що в цю гру можна грати удвох. Виявилося, що страх перед Росією не змушує кинути Україну, а може забезпечити як інтереси Макрона й інших політиків, так і забезпечити збільшення підтримки для України. Яка нарощується. І буде нарощуватися. Бо стає мейнстримом у Європі.
Цинічно? Та будь ласка. Головне, що це допомагає Україні.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
