+1 Київ
Не Навальний виграв "Оскар".
"Оскар" виграв документальний фільм "Навальний", який зняли CNN і HBO про те, що Росія – небезпечна країна, якою править божевільний тиран-терорист, що труїть опонентів хімічною зброєю.
Парадокс, але сильніше за українців присудження цього "Оскара" може вкурвити тільки людей, які живуть у Кремлі.
У чому тоді проблема? Проблема у нас в очікуваннях. Багато хто з українців очікує, що раптом люди з Голлівуду можуть ставитися до Росії як до проклятого місця, де проблема не в царі, диктаторі, генералісимусі, а в тому, що це просто хвора імперія і всі люди – зомбі. Проблема в тому, що ми хочемо від Голлівуду, щоби він ненавидів усіх росіян, як це роблять українці. Проблема в тому, що українці хочуть, щоб Захід безальтернативно обрав варіант знищення Росії й розпаду її на десятки держав. Проблема в тому, що українці хочуть, щоб американці так само ненавиділи росіян, як і ми. Але поки російські бомби не падають на американські міста, це неможливо. Ми хочемо, щоб Захід прийняв український світогляд, погляд на світ. Ми хочемо, щоб вони не шукали світла в темній країні.
Але це неможливо. Ніколи б західні інтелектуали не прийняли цієї парадигми. Ніколи. І їхня позиція зрозуміла як із раціональної точки зору, так і з емоційної.
Для Заходу абсолютно кращим варіантом завершення війни був би переворот у Кремлі, у результаті якого до влади прийшов би Навальний. Війна б завершилася. Росія б стала союзником США проти Китаю. І Навальний також це розуміє і тому презентував план завершення війни, де говорить про виведення російських військ, зокрема із Криму, і про виплату репарацій Україні. Повністю йдучи у фарватері західного мейнстриму.
До речі, з раціональної точки зору, якщо ми не розглядаємо реальний сценарій розпаду Росії, то й для України це було б найкращим варіантом. Звісно, імовірність такого варіанта дуже низька. Підтримка Навального в Росії невідома, а вплив зараз близький до нуля. Але ж ми кажемо про кращий варіант, а не найбільш імовірний.
Навальний не став добрим. Навальний політик. І нам байдуже, добрий він чи поганий. Нам неважливо, що він любить. Нам важливо, що він публічно говорить, яку позицію демонструє. І як буде себе поводити.
І так, Захід не хоче й не захоче розпаду Росії. Це треба розуміти. Бо це занадто багато ризиків несе із собою. І надто багато невизначеності.
І якщо ми дивимося на це з точки зору Заходу, де і вручають "Оскар", то в чому проблема з врученням премії документальному фільму про Навального? Тим паче, що це дуже інерційна історія. Цей фільм почали робити ще до війни. Це тривалий процес. І це робили професіонали, а тому продукт має бути якісним. Тут страждає російська опозиція. І страждає Навальний. Це дуже кінематографічна історія. І Голлівуд любить рятувати когось від страждань. Любить співчувати. А Навальному і його історії легко співчувати та захоплюватися, якщо тільки ви не українці. Але в Голлівуді переважно не українці.
І так, українці страждають набагато більше, ніж російська опозиція. Але просто ще ніхто не встиг зняти про це якісне кіно з бюджетом, який можуть дозволити собі монстри з Голлівуду. От і все. Ще буде церемонія "Оскар", де серед документальних фільмів переможе кіно про Україну. Але просто його ще не зняли. Не встигли. Можливо, воно тільки планується. Може, воно вже знімається. А те, що на "Оскар" не пускають виступ Зеленського, говорячи, що він занадто білий, як і всі українці, то це історія не про Україну, а про протистояння всередині США. Це не наша проблема, а їхня.
І так, західний інтелектуал ніколи не прийме історії про те, що всі 140 млн мають просто зникнути. Це не гуманно. А західна інтелектуальна тусовка зараз дуже гуманна. І це не про колективну провину. Бо росіяни можуть бути, з точки зору голлівудського інтелектуала, і винними одночасно, і жертвами. Тут немає парадокса.
Тому давайте вчитися працювати із власними очікуваннями. Давайте зрозуміємо, що світ нам не винен. І давайте зрозуміємо, що не ми в Україні – аудиторія цього фільму, яка в результаті отримання "Оскара" зросте на порядок.
І давайте порадіємо тому, як вкурвлює зараз бункерного діда, який боїться Навального, який боїться будь-кого, хто може претендувати на його трон і бункер. І він отримав ще один удар. Удар усередині, де завдяки цьому фільму фігура Навального зросте, і Путін почне більше переживати щодо того, що хтось із його посіпак може подумати зробити ставку на Навального. Удар і по російській пропаганді зокрема, яка дуже ефективна в Індії й Латинській Америці, наприклад. А таке кіно, де показана така Росія і такий Путін, є ударом у тому місці, де в Путіна болить. І це в наших інтересах.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
