0 Київ
Путін намагається довести, що він таки сильний.
Бо занадто багато принижень. Спочатку з бандитом Пригожиним довелося домовлятися, потім у ПАР не поїдеш, бо заарештують великого царя папуаси, а тут ще у спині не лишилося вільного місця від ножів Ердогана. І шепчуть навкруги посіпаки, що "царь-то не настоящий". І страшно навіть у далекому темному куті бункера.
І треба довести, що сильний. Але як це зробити, коли слабкий? Що робить бандит, якого опустили у колі своїх? Іде до школи і починає бити першачків.
І ось Путін і пішов воювати з українським зерном і горохом. Тиждень стріляв по портовій інфраструктурі, намагаючись довести всьому світу, що він іще на щось впливає. Горох-то йому відповісти не може.
І ось Путін відправив заарештовувати Гіркіна, який здатен тільки нити й ображати царя. За Гіркіна готовий вписатися тільки ще більш божевільний Губарєв. А інших сердитих патріотів у Росії просто немає.
І ось Путін уже на словах нападає на Польщу. Як та Моська, що гавкає на слона. Погрожуючи не стримувати себе, якщо хтось посуне на Білорусь. Чудово знаючи, що та Білорусь нікому нафіг не здалася. А потім буде розповідати з бункера: "Дивіться, як я той клятий НАТО налякав".
Що це означає? Що Путін насправді слабкий. І він про це знає. І намагається всім продемонструвати свою силу. Але демонструє тільки відчай старого слабкого щура. І це бачать у Вашингтоні. І у Пекіні. І, головне, у Москві.
Але "зернову угоду" той щур у відчаї дійсно здатен зруйнувати. І для нас це неприємно. Особливо для українських аграріїв. Добре, що це вже не таке критичне питання, як було рік тому. Залишки попередніх урожаїв експортовано, а розбудована інфраструктура на Дунаї і західному кордоні вже дозволяє експортувати 70% від необхідних обсягів. І розбудова інфраструктури там триває. А по Дунаю Путін стріляти не наважується. Бо то кордон із Румунією. А воювати з НАТО він готовий виключно на словах.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
