+9 Київ
Дуже дивно, що в Україні багато зради стосовно можливості експорту зерна.
Дуже дивно, бо наша економіка дуже сильно страждає від того, що наші порти заблоковані. Це впливає на аграріїв. Бо вони не можуть продати вироблену продукцію. Страждає українська гривня, бо мільярди доларів експортної виручки не заходять у країну. Що створює передумови до подальшого послаблення національної валюти й може загрожувати ще більшим зростанням цін. Неможливість експортувати сьогодні призведе до рішення про майбутні посіви й буде ще довго впливати на врожаї в Україні. Це просто робочі місця для тисяч українців, особливо в Одесі й Одеській області. Це гроші, які так конче потрібні, щоб протриматися під час війни.
Тобто. Це наша проблема. Це не вирішення проблем в Африці за рахунок України. Це нам конче потрібно. А те, що це плюс вирішує ще африканські проблеми, – просто факт. Ба більше, цей факт якраз допомагає нам домовлятися і, можливо, допоможе домовитися про розблокування портів. Чому? Тому що в Росії немає жодної мотивації розблоковувати порти. Вони нічого не виграють від цього. От взагалі нічого.
Чому вони домовляються? Скоріше за все, тому що на них тиснуть. Причому тисне не ООН, на яку їм начхати, а хтось, до думки кого вони мають дослухатися. Скоріше за все, це Китай. Якому дуже не подобається дестабілізація світової економіки. І якому дуже не подобається дефіцит продукції сільського господарства.
Чому Китаю не подобається? Ну, по-перше, для цього є 1,7 млрд причин – 1,7 млрд китайців, які чим далі, тим більше їдять. І для яких здорожчення продуктів харчування не є приємною історією. А китайські товариші вимушені орієнтуватися на думку 1,7 млрд китайців, особливо в той рік, коли найголовніший китаєць хоче переобратися на третій термін. По-друге, це сильні позиції Китаю в Африці. Він там давно домінує, давно окучує цей регіон. А це дає можливості. Але й додаткову відповідальність. Китай, умовно, бере шефство над цим регіоном. Як рекетир над кіосками. Але якщо у власників кіоску виникають проблеми з хуліганом, то вони приходять до свого рекетира й кажуть, що він має розібратися. Ось Китай, можливо, і розбирається.
Ця угода нічого не вимагає від України. Узагалі нічого. Ми не втрачаємо. Але значно виграємо. І це треба примудритися таку угоду назвати зрадою.
Ця угода не передбачає якогось перемир’я. Після того, як росіян змусили проявити добру волю на Зміїному, то в тому регіоні Чорного моря немає боїв. Чи означає ця угода, що якщо українські військові помітять біля своїх берегів російські кораблі, то вони не будуть стріляти? Звісно, ні. Будуть. І наявність таких можливостей, як і звільнення Зміїного, якраз і є додатковими факторами, які дозволили посадити росіян за стіл переговорів по цьому конкретному питанню. Бо, як ми знаємо, росіяни поважають тільки силу.
Так, ця угода передбачає, що в Україну морем не зможуть доставляти зброю. Але вона і зараз не йде морем. Тож ми нічого не втрачаємо. А те, що росіяни будуть там щось перевіряти, – нехай. Це дозволить їм знову розповідати всім про свою перемогу, приховуючи свою поразку. Нам же головне – факти, а не те, що будуть розповідати на російському телебаченні? А факти такі, що острів Зміїний – український, "вишки Бойка" перетворилися на металобрухт, а український експорт може відновитися. А росіяни не отримають нічого.
Ця угода не передбачає жодного перемир'я. Вона не стосується ситуації на суходолі. Так само, як і не має впливати на цю угоду жахлива трагедія у Вінниці. Бо постріл по Вінниці – це провокація Путіна. І немає нічого дурнішого, ніж повестися на неї і вийти з перемовин, які вигідні нам, а не вигідні Путіну. Це головне. Ще раз і ще раз ми маємо повторювати. Розблокування портів вигідно Україні й нічого не дає Росії.
Чи є ця угода фактом? Ні. Вона ще може зірватися. Чи протримається недовго, бо росіяни можуть піти на провокації. Знову-таки, тому що в них немає жодного інтересу допусти експорт української продукції. І вони можуть грати роль тих, хто хоче досягти компромісу. Але це жодним чином не впливає на поточну оцінку цієї потенційної угоди.
Немає зради. Розходимося…
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
