+11 Київ
Картина перша. Сотні спортивних молодиків ідуть центральною площею країни. Вони одягнені в однаковий камуфляж. У них прапори, на яких легко вгадати алюзії свастики. Вони хочуть установити свій порядок. Вони називають його українським порядком.
Картина друга. Сотні спортивних молодиків заходять до міськради міста Черкаси і змушують депутатів ухвалити рішення. Вони одягнені в камуфляж. Вони погрозою застосування сили змушують депутатів ухвалити рішення.
Якою буде картина третя? І хто її малює? І чому її малюють під прикриттям державних чиновників, покликаних не допускати таких картин?
Ви могли погано вчити історію і не пам'ятати, з чого починався нацизм у Німеччині. Ви могли не пам'ятати штурмових загонів і запиту на порядок, який був у розореній кризою Німеччині. Ви могли не дивитися фільмів та серіалів, де показують тоталітарне суспільство, яке завжди починається з таких картин. Завжди. Ви могли не читати гарних письменників. Які часто описують, як світ проходить шлях від маршів молодиків до спалювання книг. І до масових розстрілів.
І не важливо, пощастить нам чи ні, програємо ми боротьбу за європейські цінності перед фашизмом чи це буде лише помутніння, тимчасове, як і багато що, минуще. І не важливо, чи є ці хлопчики інструментами політичної боротьби або ухвалення потрібних фінансових рішень. В Україні легко уявити, як одна група наймає таких хлопчиків, щоб у бюджеті прописали потрібний рядок. І товсті гаманці думають, що вони можуть використати цих хлопчиків і викинути їх. Але джина дуже важко запхати назад у пляшку.
Важливо те, що не можна залишатися байдужим до таких проявів в Україні. Тому що тоді ми і не помітимо, як будемо жити у світі, де книги читати не можна, місце жінки буде тільки біля плити і в ліжку, а всіх, хто не згоден, будуть розстрілювати на стадіонах. Якщо не знаєте, запитайте, що у цих хлопців у голові. Які в них цінності? Як вони ставляться до права і свободи особистості? І ви зрозумієте, чи хочете ви жити у світі, де всі ходять строєм.
І можна скільки завгодно переконувати себе, що це маргінальна група. Більшовики теж були маргінальною групою ще на початку 1917 року. Та й Гітлер не перемагав на виборах, поки ці вибори існували у вільному режимі. Будь-яка маргінальна група спроможна нав'язати суспільству свою ідею і взяти суспільство під контроль силою. До того ж таке роз'єднане суспільство, як українське. І якщо ми не можемо об'єднатися навколо політиків, то маємо об'єднуватися навколо цінностей. Саме про цінності був український Майдан. І саме з цими цінностями на вустах гинули перші добровольці. І саме ці цінності варто відстоювати. Бо з іншого боку – страх і насильство. І бажання за їх допомогою нав'язати зовсім інший світ.
Держава не має втрачати монопольне право на насильство. Тому що потім ми втратимо свою державу. І її не захоплять росіяни. Ні. Її захоплять ті, хто хоче встановити "український порядок". І не факт, що це буде краще. У головах у цих людей практично та сама ідеологія, що у Путіна. Ті самі скріпи. Ті самі цінності. Це не країна успішних людей, де всі живуть за законом.
"Ми просто хотіли зробити світ кращим, але кращим – не означає кращим для всіх". Це цитата із серіалу "Розповідь служниці", який зараз виграє всі премії у світі. І це історія про те, як гарні хлопці з чистими помислами і молодиками в уніформі зробили світ іншим. Який став кращим, але не для всіх. Тих, для кого він став поганим, дуже мало. І їхня кількість постійно зменшується. Адже їх вішають. І розстрілюють. Ті, хто впевнений, що робить світ кращим. Чи хочете ви жити в такому світі? Чи приклад мільйонів загиблих у XX столітті ще не може вас переконати?
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
